категорії: репортаж
Від «Історії» Ксені Харченко зривало «Дах»
У вівторок, 7 листопада, у київському «Бабуїні» відбулася презентація дебютної книжки молодої і талановитої київської письменниці Ксені Харченко. Твір має трохи дивну, але гучну назву «Історія». Афіші приваблювали глядачів участю в цьому дійстві таких відомих у деяких колах проектів, як етно-хаус-гурт «ДахаБраха» та сам театр «Дах». Зрештою, це справді притягло дуже багато людей – більшості з них довелося стояти, а дехто взагалі сидів на підлозі (як я, наприклад). Але задоволення від цього меншим не було.
«Піккардійська терція» один з небагатьох колективів в українському музичному просторі, який не потребує гучних рекламних кампаній, метушливих промо-акцій – його знають, люблять, ним захоплюються і слухають в години радості і печалі, кожен виступ цієї формації проходить на ура і при заповнених залах. В лютому 2005 р. «Терція» представила на розсуд киян І том Антології, пообіцявши скоро подарувати слухачам і продовження. Другої частини Марлезонського балету, перепрошую, Антології від «Піккардійської Терції» довелось чекати більше як півтора роки. Але ті, хто дочекався і прийшов 10 листопада 2006 р. в палац Україна був по-королівські винагороджений!
9 листопада, в рамках ІХ «Книжкового світу» відбулося перше вручення нової літературної премії Нестора Літописця, як гучно зазначається в офіційному релізі, – «трьом літописцям сучасності». Дату для проведення церемонії було обрано не випадково, адже саме в цього числа відзначається День святого Нестора та День писемності. 
Десять років потрібно було Україні, щоб вона почала відкривати для себе своїх геніальних письменників. В далекому 1996 році за різного роду проблемами країні було не до літератури, і у подружжя Дяченків на українських теренах вийшла тільки одна, майже непомітна для читачів, збірка оповідань, і лише зараз, коли події дворічної давнини сколихнули застояне пострадянське болото, у нас почали видавати книжки, які вже давно вийшли іншими мовами. Роман «Ритуал» взагалі постраждав свого часу з усіх сторін – по-перше, він вийшов одночасно із закінченням дилогії про брамника і загубився в тіні свого більш відомого та очікуваного брата, по-друге, підлітковій літературі тоді приділяли занадто мало уваги як видавці, так і читачі. І по-третє, хай мене звинувачують в упередженості, але йому не вистачало україномовного оформлення – ця книжка просто зобов’язана бути українською мовою, більш м’якою в порівнянні з російською, якраз для дітей та підлітків. 
Якщо зірочки запалюють, значить це комусь потрібно. Українська популярна музика останнім часом в такому стані, що нові яскраві зірочки їй необхідні, як повітря – наявні або з головою йдуть в політику, або одна за одною мігрують в напрямку сусідньої держави, видаючи російськомовні альбоми, орієнтовані в першу чергу на російський ринок. В такій ситуації прагматичний бізнесмен мабуть почав би за методом «фабрики зірок» нашвидкуруч робити десятки нетривалих проектів для заробляння грошей, але автори проекту Lama хотіли створити справді високоякісний продукт, тому робили все ретельно. 
Вже в друге на Січеславщині (українська назва Дніпропетровщини) пройшов фестиваль під багатообіцяючою назвою «ДніпРок». І якщо минулого разу глядачам було трохи боязко йти на абсолютно новий фест, через що багатолюдність не спостерігалась, то у цьому році меломани без вагань заповнили повністю один з найбільших клубів Дніпропетровська «Тайм-Аут». 2006 рік приніс багато змін не тільки у концепцію цього фестивалю: якщо раніше головною метою заходу було ознайомлення дніпропетровської аудиторії з місцевими рок-гуртами, яких фактично не знали на батьківщині, то у цьому році вже не було не тільки жанрових обмежень, а й запропоновані на осуд слухачів іноземні гурти, що і дало «ДніпРоку» можливість називатися Міжнародним музичним фестивалем.
