Лекційний зал Київського міжнародного університету. До аудиторії заходить лектор Раїса Іванченко - відомий письменник, громадський діяч, історик, викладач. Студенти швиденько приводять себе до ладу. "Ще не вмерла Україна?" - запитує в них Раїса Петрівна. Студенти, як правило, жваво: "Ще жива!". Останній ковток повітря і з десятків молодих сердець виривається безсмертний: "Ще не вмерла України, ні слава, ні воля…" Студенти разом із викладачем співають Державний Гімн України. Так у КиМУ починається кожна лекція з історії України.
- Кожна лекція з історії України починається зі співу українського Гімну у повному варіанті. Я вважаю, що це історична пісня, крім того, вона, так би мовити, мелодійна, у ній гарні слова. І мені здається, що студенти, які вивчають історію, а ця пісня є частиною нашої історії, зокрема 19 ст., періоду визвольного руху вже налаштовує студентів і на сприйняття самої історії, і на мислення, і на стратегічне бачення нашої історичної перспективи … Мені приємно, що студенти, коли я чогось затримаюсь і думаю чи співати, чи ні, кажуть: "Ну як це? Давайте проспіваємо!". Вони вже чекають, щоб почати співати. У них відбувається процес концентрації інтелектуальної та енергетичної сили, яка настроює їх на певні високі ідеали. І через те у них, мабуть, просто є потреба поспівати, відірватися від настрою буденності і переключитись на вище сприйняття і ролі Вітчизни, життя, історії загалом в суспільному бутті.