Телебачення — це зло! Вислів не новий, про нього говорять, говорять багато, співають, матюками навіть прикрашають. Зрозуміло, що в аудіо-протесті потреб ніколи не було, а зараз є вже і відео. Дмитро Єрмолов не приймаючи ідеї заміни реального життя телевізійним роздовбав свого старенького ящичка прямо на фоні київської телевишки. Все це оформилось назвою його останнього проекту «Fuck the Television».
Сергій Жадан – відомий український письменник, переможець премії «БіБіСі». Жадан – перекладений на польську і німецьку, Жадан – символ українських поетичних слемів. Нещодавно його обізвали живим класиком у щойноствореній спільноті 
sv_zhadan Живого Журналу. Із Сергієм Вікторовичем наше видання має розмову вперше. Зустрілися ми на київському Південному вокзалі. А вокзал, до речі, – один з найяскравіших символів у поезії Жадана.
Про що ми зазвичай мріємо наодинці? Звісно, як каже наш мудрий народ, на колір і смак товариш не всяк, але все ж дозволимо собі пофантазувати – про славні давні часи, коли до нас всміхався Ярило-сонце, а долі наші вершив могутній Перун-блискавка? Про таємничу добу Козаччини з її величними могилами й степами? Якщо так, то, безперечно, вам буде близькою музика українського фольк-металічного бенду під інтригуючою назвою «Тінь Сонця».
Три години шалених танців у дусі карпатського весілля подарували своїм шанувальникам учасники гурту «Перкалаба» 10 червня в клубі «Бабуїн». Музиканти презентували свій новий альбом з доволі конкретною назвою у стилі радянського радіо «Говорить Івано-Франківськ».
У наш час панування суцільного літературного непотребу вже мало хто зможе назвати бодай три відмінності фентезі та справжньої наукової фантастики. Фентезі стало таким собі модним словом і майже остаточно поглинуло ту справжню фантастику, яку дарують нам твори Лема, Бредбері, Стругацьких. Хтось заперечить, – «фантастика» й «фентезі» – одне й те саме. Мовляв, просто «фентезі» – це «фантастика» англійською.
В четвер, 7 червня в київському театрі імені Франка відбулася сьома церемонія нагородження лауреатів літературного конкурсу «Коронація слова». Біля входу розстелили червону доріжку. Гостей очікували у вечірньому вбранні. Але більшість журналістів не дотрималась дрес-коду. Письменник Андрій Кокотюха прийшов у чорній футболці із Джимом Морісоном. Ну, а перемогу здобула письменниця Марія Матіос із твором «…Майже ніколи не є навпаки».
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
