«Трохи пітьми»: Любко Дереш як психотурист і каменяр
– Це дійсно я виригала?– Це аскариди, – каже Лорна.
– Ні. Це душа Вітаса вийшла з тебе, – каже Алік.
Любко Дереш, «Трохи пітьми»
Цитовані слова чудово характеризують новий роман Дереша. Цей молодий письменник, досвідчений «психотурист», що мандрує «певними теренами людської свідомості» (принаймні саме їхньою «картографією» він називає свій твір), постійно прагне написати витончений психологічний роман з елементами містики і фантастики.

Ірен Роздобудько на другому київському дитячому ярмарку презентувала одразу дві дитячі книжки. «Коли оживають ляльки» – це цільна казка з ілюстраціями дочки Ірен Роздобудько – Яни Роздобудько.
Днями співачка і телеведуча Анжеліка Рудницька презентувала власну виставку «Світ. Реконструкція» вишитого живопису на Андріївському узвозі у галереї «Гончарі». Роботи Рудницької – це зображення різних дерев – на полотнах і подушках. Завдяки сучасним технологіям, малюнки перенесли на шовк. На презентації присутні досхочу награлися подушечками.
Ярослава Литвин – молода письменниця, авторка роману «Ігри», що переміг на «Коронації слова» та вийшов у видавництві «Нора-друк» минулого року. Наша розмова проходила у доволі веселій обстановці: ми сиділи у кнайпі «Купідон», інтерв’юерів, як ви зрозуміли, було двоє, але так само двоє було співрозмовниць – з Ярославою прийшла її найкраща подруга Настя. Зважаючи на чудову атмосферу, розмова дуже часто збивалася на віддалені речі, поговорили ми і про дитинство Ярослави, і про Фройда, і діскацєкі. А найголовніше, письменниця розповіла, як трагічно помер її перший роман.
«Борислав Пекич (1930-1992) – один із найвідоміших сербських письменників ХХ століття, автор багатьох романів, кілька з яких екранізовано, збірок оповідань, драм, есеїв, мемуарів, лауреат безлічі літературних премій» – пишеться на обкладинці книжки видавництва «Кальварія» «Новий Єрусалим: готична хроніка», автором якої є оцей самий визначний і відомий Борислав Пекич.
Ви ще пам'ятаєте, що таке «Прокляття чорної перлини»? Чотири роки тому цей піратський фрегат виплив у фільмі на тему, яку вже здавалося, остаточно поховали в Голівуді. На глядачів неначе дихнув свіжий морський бриз в спекотний літній день – легка, весела, іронічна стрічка про морських шукачів пригод і грошей не мала жодних претензій на щось більше за літню розвагу фільмом за мотивами діснейлендівського атракціону, приправленим останніми досягненнями в області комп'ютерної графіки – може саме тому і отримала їх визнання у вигляді зборів, які в чотири рази перевищили бюджет.
Культовий польський письменник Войцех Кучок виданий українською уперше. Прошу помітити, що культовий він не тому, що виданий «Кальварією». Цього разу культовість у іншому – Войцех завдяки «Гівнюкові» став наймолодшим лауреатом премії «Ніке», котра в Польщі вручається особисто президентом країни і вважається найпрестижнішою. Не забагато «най-най»? Принаймні, це всі солодкі епітети до книжки. Адже вражає вона якраз абсолютною протилежністю до щасливого і солодкого життя.