«Майдан. Жінка» Анні Ерно: пошуки свого місця людиною та нацією

Інтернетом вже прокотилася тривожна звістка про те, що, мовляв, щорічний трьохденний (12-14 липня) еко-фестиваль «Шешори» помер, оскільки тепер він відбуватиметься не у селі Шешори, а в якійсь Воробіївці. Але, хочу одразу застерегти наперекір злим умам та язикам: «Шешори» живуть і будуть жити. Але відтепер, як мандрівний фестиваль. Тим не менш, фест вдосконалюється і деякі хиби, які мали місце минулого разу, організатори намагатимуться вирішити. Серед основних новинок: велопробіг до Воробіївки та заборона продажу міцних алкогольних виробів на фестивальній території.
«У нього в голові була тріщина, і трохи пітьми увійшло в неї, що й привело до його смерті». Отаким от епіграфом, цитатою з Кіплінга, зустрічає читача новий текст Любка Дереша «Трохи пітьми, або На краю світу». У коротенькій передмові автор застерігає – «цей твір не можна вважати ані художнім, ані терапевтичним». І, знаєте, з ним важко сперечатись.
Три українські гурти офіційно запрошені на німецький фестиваль готичної музики «Wave Gotik Treffen» (WGT), що відбувається в німецькому Ляйпціґу. Цьогоріч Україну представлятиме легендарний «Кому Вниз», гурти «Холодне Сонце» та «Error:Genesis». Загалом на цьогорічний WGT запрошено 134 команди. Дійство розтягнеться на три дні – з 25 по 27 травня. «Кому Вниз» бере участь у цьому найбільшому світовому готичному злеті вже втретє. Попередні відвідини відбувалися у 2002 та 2004 роках.
Хтось із зірок хворіє на зіркову хворобу на всі 100%. Хтось йде від своїх продюсерів і
влаштовує гучний скандал. Гурт «С.К.А.Й.» не такі. Вони не просто не хворіють на зіркову хворобу, але й не знають що це. Вони не відслідковують, в яких журналах друкують їхні інтерв’ю, їздять на метро та деколи червоніють під час прес-конференцій, вони ще не звикли співати під фанеру. Коли їм нема чого сказати, то намагаються взяти інтерв’ю в аудиторії: «Чого я сиджу і наче сам із собою розмовляю? Тепер я вас питати буду! Хто з вас їде в село садити бараболю? Ану, підніміть руки!»
Але сказати – прості, то значить нічого не сказати. Вони рідні. Мріють про те, щоб Україна поважала український рок, молодь розмовляла рідною мовою та кинула палити. Вони живуть не заради гонорарів та іномарок, а заради друзів, родини і дітей. Переживають ті ж самі почуття, що й звичайні люди. Ними варто пишатись. Але тихенько, щоб не наврочити. 27 березня Олег Собчук (вокал) і Олександр Грищук або Папа (соло-гітара, бек-вокал) дали прес-конференцію в Університеті ім. Тараса Шевченка. От що з цього вийшло.