
В літературі не так багато сюжетів і вони вже достатньо поексплуатовані митцями різного штибу. Молоді і старі, талановиті і не дуже, всі пишуть про кохання і ненависть, життя і смерть. Остання неквапно виринає, ведучи за собою почт з трагізму, готичної пафосності, приреченості у тих, хто нею надміру переймається. А буває, що автори надягають маску відстороненої констатації – мовляв «Смерть це те, що трапляється з іншими» і розбирають її на деталі, подекуди іронічно, ба більше, саркастично смакуючи кожну грань і змальовуючи кожен відтінок. Ні те, ні інше не викликає відчуття справжності.