категорії: література, літературна рецензія
Навернені або люди-трава. Рецензія на "Дванадцять" Ірен Роздобудько
Колись давно (а, може, це й недавно), коли ще не було персональних комп’ютерів і тим більше інтернету з його форумами і чатами, а книги, що не були зараховані до соцреалізму або шкільної програми і не грали виховну роль в комуністичному вихованні молоді, були в дефіциті і їх «діставали» - десь по-знайомству купували або брали почитати, люди писали. Вони писали один одному листи, дехто вів власний щоденник, молоді вразливі та сентиментальні дівчата обов’язково мали так звані «відверті щоденники» («откровенники»), з якими вони ділилися найпотаємнішими переживаннями, думками і мріями. А у деяких був «цитатник», в який вони записували рядки з прочитаних книг, що справили на них особливе враження.
У травні 2006 року у видавництві 
15-річчя Незалежності України. Цього разу, через траур(22.08 - …), день прапора(23.08), день Харкова(23.08), день комбайнерів і колгоспників, п’ять святкових (чи поминальних?) вихідних, зовсім забули відгульбасити на майдані втрачених надій ще одне свято – чинушівський день незалежності. Натомість у Гуляйполі (Запорізька область) ковбасня досягла свого апогею, дійшло до стрип-боді-махно-арту та розмноження Покальчуків. Хто, як, послідовність, періодичність, пісні, їх послідовність, рухи, динаміка – це все зайве для розповіді про «День Незалежності з Махном». Про все по черзі, отже одразу кілька вражень від концерту, одне – від видатного українського музики, інше – від не менш видатних письменниць. Перше – риторичне (про дороги), друге – поетичне (про критичні дні неГалі).
