Андрій Хливнюк — голос «Бумбоксу» про новий альбом та святкування Дня Святого Валентина

    — У сайтів деяких по рецензіях на «Меломанію» були фрази з приводу стилю і нас здивувало визначення «реггі-хоп». Що це таке? В принципі чи є уявлення?

    Я не знаю, що таке реггі-хоп. Не знаю про такий стиль.

    — Добре, тоді як Бумбокс характеризує свій стиль?

    Жлоб-рок. Три жлоба грають рок (сміється). Насправді це хіп-хоп. Є там шматочки різних стилів - і соула, і інших. Але, ну це ж критиків справа. Я не знаю, як характеризувати. Ми собі граємо.
Наприклад, в новому альбомі будуть пісні взагалі не схожі на «реггі-хоп». Я не знаю, кому прийшла така дурниця в голову, але, мабуть, прикольно.

    — Тобто сюрпризи будуть стосовно звучання точно?

    Так. Стосовно звучання, стосовно напрямку музичного, стосовно багато чого. Тому що, це буде закваска різних стилів.

     — Чому у Вас сайт на веб-лозі Алекса? Ви не плануєте сайт зробити?

    Нє, у нас немає сайту. У нас веб-лог Алекса є. А не «сайт на веб-лозі Алекса».

    — Ні, ну я маю на увазі, де Ваша інформація про виступи, новини...

    Там, мені здається, новин вистачає. І, як би сказати, я - не великий прихильник ну типу такирозгорнутисайтів з фотографіями і такими штуками: «А сьогодні я там встав, тричі пукнув. Та, тому шо в мене був такий настрій». Це фігня. Ну, коли настане час для сайту, вірніше, коли буде час кожен день комусь займатися цим, тому шо це робота тяжка, тоді так. Насамперед зараз потрібно мені більше там, наприклад, інша штука, ніж сайт, іншими речами зайняті.
    А качнути музику можна на багатьох сайтах. Будь-хто, хто в інтернеті сидить, може знайти інформацію про Бумбокс просто по пошуковому. Звернувся і знайшов. Це дуже просто.

    — «Іншими речами зараз зайняті» — це новий альбом? Яким він буде?

    Альбом да, кіно — саундтрек для російського фільму, потім я зараз саунд-продюсер співачки Надін. Тобто роботи багато.
    Альбом яким буде? Стьобним буде альбом. Більш тісним по звуку, ніж перший, і не таким ліричним, це однозначно. Менше буде лірики.

    — В стилі «Бобіка»?

    Можливо, шось таке.

    — Він буде україномовним чи англомовним?

    Він буде у більшості своїй україномовним.

    — Де і на кого вчився?

    Вчився спочатку в школі, в музичній школі, в коледжі на дизайнера, а потім в інституті на перекладача.

    — А в музичній школі на якому інструменті?

    Акордеон. Баян. Такий маленький хлопчик з таким великим акордеоном. Дуже важко носити було його.

     — Як в школі поводив себе?

    Треба згадати — ну, такий був хлопчик...«тіхоня».

    — У дитячому садку змушували на стільчику віршики розповідати?

    Нє, вдома просили іноді, а в дитячому садку ніколи. В дитячому садку змушували з подушкою стояти. Тепер такого нема. Раніше було, якщо ти там «гоніш бєса», вибачте за русизм, то тебе заставляють стояти з подушкою в руках весь тихий час.

    — Нас просто в куток ставили. Страшне...

    Найстрашніше — це коли з нянею доводиться спати.Та мені не доводилося, слава Богу. Тому що могла би психіка зруйнуватись. Я думаю, так гомосексуалістами і стають.

    — Беручи до уваги тексти «Меломанії», в яких присутня і «ася», і «мило», і «смайли» etc, скільки часу проводиш в Інтернеті? Як ставишся до теревенів по «асі»?

    Я просто, коли писали цей альбом, працював перекладачем і багато справ з тим мав. «Бытие определяет сознание». А тепер інтернет, телебачення і, взагалі, мас-медіа не люблю. Завів ЖЖ нещодавно, але не пишу нічого в ньому, тому що реально в облом.

    — Абсолютно ідіотське запитання: чи володієш стандартним чоловічим набором: вміти забити цвях і полагодити праску?

    Праску нещодавно клеїв суперклеєм, бо відірвалась верхня частина. Треба купити нову. А цвях — прорвало труби і три дні десь тиждень тому я бився зі стихією, з сантехніками...

    — Цвяхами з трубами бився?

З трубами. Спочатку поміняв всі оті крани насилу. Дізнався, що там треба намотувати якусь шнягу. Там ціла купа різних штук, про які я не знав. І потім поґрунтував, пофарбував - ну просто торба. Якраз це був День святого Валентина, і я в рукавичках операційних пішов в аптеку, купив усе. В червоній фарбі, весь брудний на Івано-Франківське радіо начитував привітання людям і ржав сам з себе — «День Валентина удался».
Так що тепер уже «чоловічий набір» — увесь. Я вже придбав багато різних штук. Там — ключів, викруток. Пішов на базар — все, що мені втюхали, я все купив (сміється).

    — Чи було бажання знятись в рекламі? Чи пропонували? І якщо було, то в якій рекламі?

    Нічого такого, слава Богу, не було. Валік тільки у нас обличчя компанії. Ну типу там шмотки. А, слава Богу, «искушения не было». Не знімався ніколи і не дуже хочу.

    — Знов до творчості: Ви не думали запросити нових музик? Можливо, якісь екзотичні інструменти?

    Ну, в одній з пісень цього альбому використаний банджо. Також буде (не екзотичний, але буде) фортепіано використане. Басиста ось ми запросили. Нам в деяких піснях бас прописав Артур із гурту «Фактично Самі» (тепер QARPA, — прим. ред.).
    Просто деякі музиканти в силу того, що вони професіонали, запрошуються на запис окремих треків.

    — А як на концертах?

    Ні, на концертах не використовуємо взагалі музикантів інших. Тільки втрьох граємо. Ну, це просто, тому що у нас є ді-джей. Він може міксувати і інші інструменти, це чудово в нього виходить.

    — Ви багато виступаєте в Росії?

    Ні, лише в Москві.

    — А в інших країнах?

     Нам запропонували в Німеччині і в Польщі, але ми не домовились щодо умов переїзду і так далі. І у нас не було часу це зробити. Отже, ще поки що тільки Україна і Росія.

    — А фестивалі?

    Ми взагалі відкриття фестивалю «Чайка»! Брали участь в «Екстрім мьюзік»... Багато різних. Іноді запрошують на концерт на «open air», ти приїздиш і бачиш, що це фестиваль. У мене нема різниці між клубним концертом і «open air'ами». Фестиваль «Вдох» пройшов в Росії нещодавно.

    — Різниця між російською і українською публікою?

    Ніякої. І ті, і ті знають тексти на пам’ять (усміхається, мовляв: «так, так, не вірите?»). З помилками, але співають відчайдушно. Це кльово.

    — Скільки годин спиш на добу?

    Десь годин 10 тире 12. У мене взагалі дуже стрьомний графік: десь засинаю о четвертій і прокидаюсь об одинадцятій.

    — Хто такі «акули шоу-бізнесу»?

    Це ми (сміється).

    — Ставлення до пірсингу і татуювань.

    У Мухи та у Льошки Согомонова є татуювання. До пірсингу ставлення негативне, тому що просто шкода себе проколювати. А татушки — я сам колись був татуювальником. Нормально, але я собі не робив і навряд чи зроблю.
    Багато є різних моментів, нюансів. Це шкіра. Шкіра по різному у різних людей сприймає фарбу.
    Крім того є ризик, навіть працюючи зі стериліумом і хірургічними рукавичками, все одно отримати якусь болячку — це по-перше, а по-друге, татуювання виходить з моди час від часу. Їх потрібно раз в 3-4 роки пробивати знову. Якщо ти фанат, то так. Я вважаю, що люди і так гарні, не треба домальовувати щось. Але дуже позитивно, наприклад, ставлюсь до татух у моїх друзів, знайомих. Суто ті, які я зробив, не всі були вдалими.

    — Часто відвідуєш вечірки?

    Взагалі не відвідую. Свого часу було багато вечірок, на які ходив. Зараз все, старість — не радість.

    — Чим будеш на пенсії займатись?

    Ну, взагалі-то — рушниця, собака, будиночок над Дніпром. Може, малювати буду. Сподіваюсь дожити до пенсії. Взагалі-то у музикантів пенсії не буває.

    — Що зараз слухаєш?

    Дуже багато всякого. Слухаю Рея Чарльза, багато джазу. Дещо друзі закачали. Різних виконавців. Хіп-хопу кучу.

    — А з українського?

    Крихітку нещодавно Фозз записав. Прикольно. Сходив недавно на Димну Суміш. Потім мені розповідали, що я там коїв (сміється).

    — А як же імідж?

    Та який імідж? Над іміджем нехай думають випускники «Шансу».

    — Значить, як таких людей, які займаються стилем, образом, немає?

    Ні. От нам допомогла в першому кліпі стилістка, дуже продвигана дівчинка, і їй велике дякую. Але над собою експериментів я не люблю. Не люблю усі ці «гламурнєнькіє штучкі». Нема нікого так, щоб постійно займався стилем, окрім, мабуть, Маші, жінки Льоші Согомонова. Вона дизайнер. Дає нам поради, але вона не займається професійним іміджмейкерством.

    — Стосовно кліпів: ще будуть на «Меломанію»? Чи вже на новий альбом?

    Хотілося звісно ще й на «Меломанію» декілька зняти. Там буде видно. А на нові пісні точно будуть кліпи. Заробимо грошей — будуть і на старі.

    — А як щодо анімованих?

    Зараз такі анімовані кліпи роблять — це жах. Реально жах. Взагалі з кліпмейкерством у нас проблеми на Україні. Є декілька кліпмейкерів, але вони працюють в одному стилі і не дуже хочуть від нього відходити. Їхнє бачення не завжди збігається з нашим.
    Поки що досвід з Вітьою Придуваловим показує, що тільки профі мають робити кліпи. То дуже кльово, що нам пощастило з ним співпрацювати. Але я навіть не знаю: якщо не в нього третій кліп знімати, то в кого?
    Я дивлюсь телебачення і бачу, як знімають кліпи: непогана картинка, звук, декорації, але...
Наприклад, серйозний кліп зняти якийсь за більш-менш нормальні лаве і знаючи, що ти гарантовано отримаєш якусь творчу роботу, а не просто набір жвачки для ока — дуже важко.

    — А тоді співпраця з іноземними кліпмейкерами?

    Так, є така ідея. Ми думаєм над тим, може, з поляками попрацювати. У них з хіп-хопом краще в країні трошки, ніж в нас.

    — Які найближчі концерти в Україні?

    В Києві має бути концерт, але закрита вечірка. І все. Тільки в Москві.

    — Не кличуть чи умови там кращі?

    Ні, ну, як не кличуть... Кличуть, але не завжди буває виходить. Інколи два концерти на день. У нас в країні дуже смішно концертні графіки будуються. Як правило, люди можуть собі дозволити запросити виконавців тільки на якесь свято у місті своєму. Або ж — це клуби. Тому це може бути три пропозиції виступити якогось там березня, але з різних кутків. І ти, фактично, маєш змогу тільки в одному місці виступити.
    Кажеш: «Чому саме сьогодні? Давайте розіб’ємо. Люди ж все одно прийдуть».
    Відповідають: «Ой, нє. У нас там те-се, спонсори і все таке»...

    — Багато читаєш взагалі?

    Ні, дуже мало. Читаю, але мало. Порівняно з тим, як читають мої друзі, я взагалі не читаю.

    — А що більше: пресу, літературу? Що є джерелом інформації?

    Книжка, перш за все. Іноді їду в метро, читаю газети.
    Ніяк не можу «Колыбель для кошки» дочитати. Це вже перетворилось навіть не на читання, а на гортання. Я люблю перечитувати книжки більше, ніж нові читати.

    — Улюблена книга?

    «Дванадцять стільців». Найулюбленіша.

    — А з сучасного українського щось читаєш?

    Пробував читати «Польові дослідження з українського сексу», але мені не сподобалось. Прочитав нещодавно Жадана — прикольно, смішно.
    З мене явно поганий критик книжний і явно не дуже кльовий читач. Тому я би утримався від якихось своїх думок з приводу цього.
Те, що приносять люди, я читаю, а так, щоб самому ходити по крамницях, то ні.

    — У тебе широке коло спілкування?

    Чоловік 10 максимум. Не більше.

    — Не думав в кіно знятись?

    Ой, нам пропонували знятись в українському фільмі. Ми спробували і відмовились. Після того я дуже насторожено ставлюсь до зйомок в кіно.