Андрій Набока вперше виставлявся ще у школі

З 4 по 18 березня в Києві, в галереї «Мистецький курінь» триває виставка робіт молодого київського художника Андрія Набоки «Діалог з кольором». На ній представлено 28 картин різних жанрів – пейзажі, марини, портрети, інтер’єри. І майже в кожній роботі відчувається індивідуальний настрій, переконливо переданий у м’яких, реалістичних кольорах.

Загалом враження від виставки вельми приємне: немає перебільшеної яскравості постмодерну, яка вже так намуляла очі за останні роки, немає сухого геометризму. Натомість є добрий смак, вільні м’які мазки олійної фарби, які незрозумілим чином створюють настрій: де радісно-літній, де іскристо-морський, де тихий і замислений, а де й карнавально-веселий.

Ми зустрілися з Андрієм в парку після презентації виставки. Хотілось почути про виставку, та й загалом про творчість, від самого автора. Ось така розмова у нас склалася.

- Розкажи, будь ласка, як ти вирішив стати художником. Як ти взагалі почав малювати і з чого все починалося?
- Ще в дуже юному віці я бачив, як працює мій батько. Я був свідком того, як завдяки своїй роботі він їздив по світу, бував не лише в Європі, а в багатьох дуже цікавих країнах, привозив цікаві речі і надзвичайно цікаві враження звідти. І він мені тоді сказав: «Якщо хочеш, я навчу тебе».

- Твій батько працює в якій техніці?
- Тоді він працював як дизайнер, оформлював промислові виставки. До того він працював як книжковий графік. Пізніше працював у живописі, потім у графіці. Акварель, олія – багато чого. Мій батько спробував себе як художник, мабуть, майже в усьому, що може стосуватися цієї професії. Мені це завжди було цікаво, і серйозно я почав вчитися у батька приблизно в шість років.

- На твій погляд, яку частину майстерності художника складає його талант, обдарування, а яку – навчання, практика? І як твій батько з самого початку оцінював твої здібності, коли починав вчити тебе малювати?
- Безумовно, він бачив талант, але кажуть, що талант – це лише один відсоток від успіху, а все решта – це праця. Я зараз вважаю, що я недостатньо працюю. Я маю можливість працювати значно більше, але поки що трохи бракує сили волі (сміється).

- А з чого ти починав, з якої техніки? І як ти прийшов до свого теперішнього стилю?
- Я вважаю, що досі я не знайшов чіткого свого стилю, одного напрямку живопису.

- Тобто ти досі в пошуку?
- Так, тому що, я вважаю, ніколи не треба зупинятися на якомусь одному стилі, на якійсь одній манері живопису або графіки. Треба постійно шукати нове. І поки що я шукаю і, разом з тим, на засадах класики вивчаю майстрів, які зробили багато чудових речей до мене.

- Твоя перша виставка відбулася під час навчання в школі?
- Так, це було в десятому класі. Я взяв участь у маленькій виставці серед любителів у своєму районі, де мене помітив власник галереї «Мистецький курінь», у якій проходить і моя теперішня виставка, і запропонував мені безкоштовно на деякий час приміщення. За це я платив йому роботою. Це мало чудовий ефект, бо на той час було досить незвичайно для десятого класу мати персональну виставку. Але, звісно, то було зовсім несерйозно у порівнянні з тим, що є зараз. І те, що відбувається зараз, я теж вважаю недостатньо значимим для себе. Напевно, це нормально, коли художник не до кінця задоволений своєю працею. Це змушує його рухатися далі й далі. Але тоді теж багато кому сподобались мої роботи, мені казали багато добрих речей, і на той час мене це підтримало.

- На презентації твоєї виставки говорили, та я й сама в тому переконалась, що ти працюєш на засадах реалізму. А чи є серед твоїх робіт щось зовсім відмінне від тих, що зараз представлені на виставці?
- Насправді, є. Але дуже мало.

- Тобто ти пробував себе в техніках, що принципово відрізняються від напрямку вашої школи?
- Звичайно. Я пробував себе у напрямку фовізму, мені це було цікаво. Також сюрреалізм. Всім відомо, що бог сюрреалізму – Сальвадор Далі, але щоб робити те, що робив він, треба мати бездоганний, «залізний» малюнок, бездоганне знання кольору, яке можна простежити в усіх його роботах. Його картини, на яких є анатомія, зроблені дуже переконливо, хоча в багатьох місцях дуже сміливо перекручені. На мою думку, щоб робити вільні речі, треба спочатку навчитися себе стримувати і довести до досконалості свою майстерність.

- Тепер розкажи про свою теперішню виставку.
- Теперішня виставка проходить у галереї «Мистецький курінь». Це роботи досить довгого періоду, близько трьох років. Джазові роботи, що представлені на виставці, - це мій другий курс. На літній практиці 2007 року я працював у Криму, в місті Керч. На Новий рік я трохи працював у Карпатах – звідти привіз маленькі етюди. Деякі пейзажі з Києва, а також зі Львова. Крім того, у нас був пленер у місті Дубно. Академія влаштовує багато пленерів в Україні та за її межами, і в нас є можливість побачити і намалювати дуже цікаві, красиві місця.

- Я знаю, що ти брав участь у підготовці та проведенні театрального дійства, присвяченого дню Івана Купала, і що взагалі ти дуже близький до етно-культури.
- Так, я глибоко відчуваю етнічність нашого народу. На жаль, на теперішній виставці не представлені роботи Купальської тематики, хоча мені дуже цікава ця тема і я зробив декілька композицій. Взагалі теми, у яких присутні українські костюми, дуже мене захоплюють.

- Та й на презентації своєї виставки ти був у вишиванці!
- Я вірю, що вишивка енергетично захищає людину. А етнічна музика теж є джерелом натхнення для моїх робіт. Я планую зробити наступну серію робіт на тему етнічної музики. А взагалі – приходьте на виставку, подивіться на все самі, скажіть, що ви думаєте про це. Словами усього не розкажеш.

Кілька репродукцій картин, представлених у галереї: