Артем Чех: Як письменник я ще не сформувався

Перший твір 23-річного Артема Чеха було видано рік тому у видавництві «Фоліо». Потрапити туди він зміг завдяки конкурсу «Міський молодіжний роман», який проводився видавництвом. Журі майже одностайно визнало книжку найкращою з-поміж решти поданих.

Артем розповідає про назву дебюту «Цього ви не знайдете в Яндексі», та пояснює чому була використана назва пошукового інтернет-сайту:

— Назву придумав не я, а мій кращий друг, соліст гурту «На відміну від». До цього рукопис мав робочу назву «Історії», але Ксенія Харченко мене випередила. Це той класичний випадок ідей у повітрі. Довелося міняти назву. Яндекс, звичайно, поступається Гуглу, і користуюся я виключно Гуглом, але нам здалося, що Яндекс звучить краще.

З моменту видання першої книжки минуло не так багато часу, а поміж тим, письменник уже встиг змінитись, тепер він не так прилаштовується до побутових умов.

— Колись я був «тролейбусно-кухонним» писакою, себто міг писати де завгодно і за будь-яких обставин, — розповідає Артем, — тепер мені необхідний «письмовий стіл».


Неабияким здивуванням для Артема було те, що з поданих на конкурс вибрали саме його книжку, автор спав і бачив свої книжки надрукованими:

— Мріяв бути надрукованим хоч десь, не кажучи вже про «Фоліо», а тут, як сніг на голову, хтось подзвонив: «Вітаємо, чувак, ти переміг». Не міг повірити. З моменту перемоги і відчуття того щастя пройшов рік.


Втім, письменнику не знадобилось багато часу, аби певною мірою розчаруватись у житті літератора.

— Ставлення до літературного процесу стало напрочуд скептичним, до своїх якихось успіхів — цинічним. Ну, книжка, ну кілька книжок, ну там рецензії, виступи. І що?


Як і, мабуть, будь-який молодий автор, персонажів Чех брав не «зі стелі», а переважно зі своїх знайомих. Але, як сам стверджує, надалі виправився та почав вигадувати їх:

— Персонажі реальні. Не всі, звичайно. Є й вигадані. Коли я писав «Цього ви не знайдете в Яндексі» (більше двох років тому), якогось однозначного методу в написанні прози великого формату не було, я тоді взагалі не міг сказати, чи серйозно все те, іщо я пишу, але писати хотілося, тому сюжети та тематику черпав із власного досвіду. Тоді й повипливали всі ті, хто оточував мене у повсякденні. У такому  стилі витримана лише одна книжка. «Анатомічний атлас», «Киня» і «Пластик» — це вже не автофікшн, це вигадані сюжети, герої, емоції.


Неприємна історія в письменника трапилася навіть з бабусею, ім’я якої також з’явилось на сторінках «Яндексу».

— Я повністю вигадав «історію дяді Сєрьожи», але у чорновому варіанті використав справжнє ім’я бабусі — Неоніла. Потім переписав на Маргариту, бабушка Маргарита, але за якоюсь злою іронією долі у друк потрапило справжнє ім’я. Було дуже прикро. Досі не можу собі того пробачити.
 

Через «використання» друзів та знайомих в своєму дебюті Чех поплатився, деякі з них не дуже схвально відреагували на це. Половина з тих невигаданих персонажів, які були в книжці, сильно образилися.

— Дехто взагалі розірвав зі мною стосунки, декого попустило, доводилось багато вибачатись, пояснювати, що це заради«високого», — продовжує розповідь Артем. — Коли ти виносиш на публіку якісь дуже особисті речі, для когось майже інтимні, то образи неминучі. Ти показуєш людей так, як сам бачиш, до того ж ще й у трохи викривленому світлі, адже хочеться, щоб було смішно, а смішно —це вже іронія, навіть сарказм. Звичайно, що стикаєшся з відторгненням.

 
Після «Яндексу» письменник встиг видати ще 3 книжки, і це все менш ніж за два роки, він поєднав роботу одразу двома видавництвами.

— З «Фактом» маю договір на «Киню». Інші три — з «Фоліо», — каже Артем. — Довгострокових контрактів ні з ким не підписував. У принципі, в цьому плані я поки що вільний.

Інколи лунають закиди про штампування книжок Чехом, проте це він пояснює необізнаністю з його творчістю.

— За останній рік я написав одну тоненьку книжку, «Пластик». Ніяких договорів на штампування книжок я не вкладав, а «Цього ви не знайдете в Яндексі» була написана за півтора роки до видання. Просто так співпало, що те, що я написав раніше, і те, що написав нещодавно, вийшло за короткий термін. У мене є прози російською мовою ще на чотири книжки, написана вона була ще в період з 2002 по 2005 роки.

 
Писати, за словами Чеха, абсолютно не важко, для цього не треба особливо навантажувати себе чимось.

— Я б хотів жити з грошей, зароблених суто на літературі. Це моя першочергова мета у житті. Так як людина я лінива, то література — ідеальне рішення.
 

Зараз Артем почав працювати вже над п’ятою книжкою, у якій він хоче показати себе з іншого боку.

— Працюю над заплутаною історією про любов, — розповідає письменник. — Хочу зробити щось чуттєве, ніжне, справжнє, безмежно проникливе. Це що стосується змісту. Стосовно форми — намагаюся експериментувати

Я тричі на день в голові змінюю кінцівку, перетасовую персонажів, починаю писати новий роман, продовжую попередній. Детальніше зможу розповісти про твір тоді, коли поставлю остаточну крапку та віддам рукопис видавцям.


Письменник і раніше намагався видавати свої твори, ще до успіху з «Яндексом», він надсилав рукописи у різні видавництва, серед яких «Кальварія», «Підаміда», «Лілея-НВ».

— Вони навіть не відповідали. Чесно кажучи, зараз важко уявляється, що я міг щось писати і бути ненадрукованим, хоча, з виходу перших книжок не пройшло і року, тому зарано казати навіть про початок творчого шляху. Як письменник я ще не сформувався.

 
Автор порівнює літературу з кіно та каже, що в них багато спільного, розповідає про своє кінематографічне бачення.

— Коли я пишу текст, я відчуваю себе режисером, я одразу все бачу картинкою на широкому екрані, — ділиться власними роздумами Артем. — Про кіно я згадав не випадково. Стосовно питання геніїв, то в кіно їх не більше десяти, але якісні й цікаві фільми знімають сотні режисерів. Так само тисячі письменників виїжджають виключно на майстерності, на техніці.

 
Окрім літературного життя, у Чеха, зрозуміло, є ще й побутове, звісно, продажем книжок в Україні він не заробить.

— Живу з грошей, які заробляю чесною працею на рекламній ниві. Нічим особливим не займаюся. Читаю, пишу, дивлюсь кіно, байдикую. Іноді подорожую.

 
Втім Артем має певний зиск з видання своїх творів, але він у нього не матеріальний, хоч письменнику й хочеться грошей, про духовне він не забуває.

— Звичайно, що за отримане від видавництв роялті прожити нереально. А з іншого боку, — завершує Чех, — відчувати себе письменником дуже приємно. Це неабияк тішить моє себелюбство. Думаю, це нормально.