Borshch'n'Roll по-"майданівськи"

Восени "Воплі Відоплясова", в рамках відзначення свого двадцятиріччя, збираються випустити платівку "Були Деньки". Зараз мало хто пам'ятає, що ранні "ВВ" - це була справжнісінька панк-група. Драйвова музика і вар'ятські тексти дуже пасували двадцятирічним музикантам. Хоча енергії і творчого запалу їм і тепер, двадцять років по тому, не займати.


Проте, Олег Скрипка вже більше схиляється у бік фольку, а Юрій Здоренко, який після того, як покинув "ВВ" встиг заснувати ще кілька проектів, і Олександр Піпа, незмінний бас-гітарист тих же "Воплів Відоплясова" і створеного на пару з Юрієм гурту "Борщ", так і продовжують нести стяг юнацько-хуліганського рок-н-ролу, звичайно, у кращих його традиціях, але, разом з тим, зважаючи на сучасну потребу слухачів отримувати більш важкий брутальний саунд. Зараз, здається, все іде до того, що Сашко Піпа залишить "ВВ", оскільки поєднувати гру у двох гуртах стає дедалі важче і вже починаються накладки…

Так чи інакше, послухати гру і поспілкуватися з засновниками улюблених і легендарних "ВВ", а тепер вже не менш улюбленого і легендарного "Борщу", можна було 27 липня в пивному клубі "Майдан", що у місті Луцьку. І хоча публіка клубу звикла до частих концертів рок-зірок, все ж, кожного разу цікаво спостерігати за поведінкою "новачків". Юра був вперше у Луцьку, а Сашко вже мав досвід перебування в "Майдані" під час концертування з "ВВ". Мушу визнати, що справжні рок-н-рольщики завжди і всюди є справжніми. Жодних перешкод у спілкуванні з відвідувачами, природна і невимушена поведінка у залі, а перфоменс, який влаштував на сцені "Борщ", просто потрібно було бачити - розповісти не вистачить ніяких епітетів, хоча, якщо одним словом - профі. Вміють музиканти поводитися як з публікою, так і з операторами, адже майданівська практика - знімати DVD-відео усіх цікавих і неординарних концертів -триває, і більш органічного поводження перед камерами годі було сподіватися, шкода, що глядачі в котрий раз не змогли відірватися на повну, адже коли біля сцени проходить процес фільмування - надто не "погоцаєш". Довелося компенсувати емоції танцями на місцях, оплесками і викликами "на біс".

Перед концертом я трішечки поспілкувалася з Юрком та Сашком, вони тільки що побували в старому місті. Ознайомились зі старовинною архітектурою, обіймали "Лесин явір" поблизу нашого луцького замку. Схоже на те, що у сам замок потрапити таки не довелося (після сьомої години вечора брама зачиняється, так що усі майбутні гості міста майте це на увазі; але наш клуб працює до пізньої ночі, тому бажаючим отримати свою "дозу" рок-н-ролу і драйву пощастило цього вечора як ніколи, sorry, як і завжди).

Ну що ж, на початку моєї розмови з Юрою і Сашком, одержавши таку вже звичну порцію компліментів щодо стильності і вишуканості "Майдану", я, у свою чергу, поцікавилась чи не втомлюють музикантів постійні, часом довготривалі переїзди з одного міста у інше, особливо в таку літню спеку.

Ю. - Подорожувати, для музиканта, звична справа. Тому, ми оптимісти, на будь-які проблеми у дорозі чи погодні обставини не зважаємо. Якби ще концерт пройшов так само класно, було б дуже добре.

- Я знаю, що кілька днів тому ви мали виступ у Донецьку? Взагалі, публіка відрізняється в інших містах - на Сході, Заході? Чи це лише міф, що люди в Україні поділені за мовними і географічними ознаками?
С. - Знаєш, дуже добре, що не відрізняється. В Донецьку завжди приємно виступати, не дивлячись на політичну ситуацію. Підсвідомо, буває, сам себе накручуєш, що ось ти зараз приїдеш у Донецьк, а всі прийдуть на концерт у спортивних штанях, бритоголові, з бейсбольними битками і залізними зубами. А приходять нормальні люди, такі ж приємні та симпатичні як і тут. Тому, Схід - Захід, це усе дурниці, вигадки політиків, щоб заробити собі додаткові голоси на виборах, а музиканти приїжджають, роблять свою справу і музика згладжує будь-які суперечності та антагонізми.

- Через два дні їдете у Польщу на фестиваль "Кєрунек Ольштин" (Kierunek Olsztyn) в однойменному місті. Окрім вас, там ще будуть якісь українські гурти?
С. - Взагалі, це міжнародний фестиваль, дуже цікавий. Я дивився у них на сайті, має бути ще львівська "Інкунабула", якісь німецькі банди, польські, швейцарські, ну і ми.

- До речі, про сайт, шкода, що він у вас переживає такий довготривалий період реконструкції…
С. - Так, поки що махнули на нього рукою, зараз ми його переробляємо, розробляємо новий дизайн. А оскільки до осені потрібно терміново закінчити альбом, який зватиметься "Паразита кусок", то тепер усі сили спрямовані на роботу в студії, випустимо новий альбом і ґрунтовно візьмемось за доопрацювання сайту.

- Звідки берете такі назви для альбомів: перший - "Падло", другий - "Паразита кусок"?
Ю. - Усе з життя, як на мій погляд, виключно рок-н-рольні назви.
С. - Тут одразу постає запитання: "Що ж таке рок-н-рол"? Своєрідне музичне хуліганство, тому і назви такі.
Ю. - Так, і музика хуліганська, і тексти. В наших піснях тексти мають дуже велике значення. Більшість звертає увагу спочатку лише на музику, а потім, коли читають тексти, кажуть : "Ой, ти диви, тут такий текст класний, прикольно".

- Ваші тексти, можливо, навіть трохи філософські; які пісні віднесли б до таких, що тягнуть на роздуми?
Ю.- "Сніжна королева", "Гогі Гоген", "Падло".
С. - "Бабло".
Ю. - Ні, "Бабло" - це скорше "соціальна" пісня. "Світом керує У.Є., світом рулить бабло"…

- А в Росії часто виступаєте? Я знаю, що колись концертували в Москві, дуже позитивні відгуки були у пресі про ці виступи.
С. - Так, там круто було, але це не дуже економічно вигідно. Москва - дороге місто, плюс постійні переїзди, перельоти. Зате, недавно виступали у Воронежі, дуже гарний концерт був, теж у класному клубі.
Ю. - Це у них було відкриття "Чемпіонату світу з футболу". Не знаємо, правда, чому вони запросили саме нас, але ми "відкрили", так би мовити, "на славу", все було дуже гарно.
С. - Точно, на ура "відкрили".

- А, взагалі, де більше подобається виступати в клубах, чи на великих майданчиках?
Ю. - По-своєму добре там, і там.
П. - Це різні види творчості. Клуб приваблює більш тісним спілкуванням, а великий майданчик - потужним саундом.
Ю.- На майданах і стадіонах більше енергетики , хоча свій кайф є і там, і там. У нас майже всі концерти енергетичні, драйвові, якщо так можна висловитись.

- Стрибати зі сцени сьогодні не будете?
С. - Мало місця для розбігу. (сміється)
Ю. - Ні, ми таке не практикуємо. До речі, я забув сказати, сьогоднішній концерт вісімдесятий у історії "Борщу", тому типу ювілейний.
С. - У нас кожен десятий концерт ювілейний, так що можеш нас привітати.

- Вітаю! Ви достатньо концертуюча команда. Особливо, якщо взяти до уваги інформацію в Інтернеті.
С. - Це приємно, значить слухацька аудиторія розвивається і вже не тільки mainstream користується попитом, а й така нестандартна музика, "альтернативна попса" :), так би мовити, як і "Борщ".
Ю. - Ну, а концертів у нас небагато насправді, проте, відбуваються вони стабільно. Можна сказати, що, як музиканти, ми цілком і повністю щасливі, тому що окрім музики, творчості більше нічим не займаємось.

- Розкажіть трішечки про новий альбом, чим цей матеріал буде відрізнятися від попереднього?
С. - Він буде іще кращим, за саундом, за змістом, і звісно коротшим, ми трохи перевантажили попередній альбом, 20 пісень - це забагато. Тоді у нас накопичилось безліч матеріалу, хотілося включити до трек-листу старі речі з репертуару ще нашої шкільної групи, яка була до "ВВ".
Ю. - А у "Паразита кусок" буде 13 треків.

- "Щасливе число"?
Ю. - Ну, скажімо, тоді 12 і 12а. (сміються)

- Сашко, а робота у "ВВ" не перешкоджає роботі у "Борщі". Як графік поєднуєте, це ж проблематично, певно, грати у двох гуртах. "ВВ" не заважає?
П. - Ну, так, заважає "ВВ". (сміємося) Я останнім часом став "прогулювати", вони зараз в Сибір поїхали з концертами, а я ось тут з "Борщем"

- А вас не дістає постійне порівняння і протиставлення з "ВВ"? Мовляв, "Борщ"- це стилістика ранніх "ВВ", хоч ви і були засновниками та ідейними натхненниками цього гурту.
П. - Якщо порівнюють, то це зовсім не дивно, одні й ті самі люди - раз. Плюс, ранні "ВВ" - це теж була панк-група. У репертуарі "Борщу" є тільки дуже старі речі "ВВ", ще російськомовні, а Юркові пісні для "ВВ" вийдуть ось у листопаді в новому альбомі цього гурту. Зараз нам подобається грати таку музику, яку ми граємо, і ми бачимо, що людей вона теж заводить, все ж, rock-n-roll will never die!

Особисто мені, дуже вже хотілося ще й після концерту потероризувати хлопців звичними журналістськими запитаннями про враження від залу, апаратури, публіки, чи приїдуть вони до "Майдану", але передумала. Змінила наміри, бо побачила, що інші відвідувачі і глядачі концерту прагнуть уваги музикантів. Знаючи, наскільки важливими є такі речі, вирішила "помилосердствувати" і дати іншим можливість спілкування. Роздавалися автографи, підписувалися плакати, диски, люди фотографувалися зі своїми кумирами і було, чесно кажучи, дуже приємно за цим спостерігати. Концерт усім сподобався, було дійсно дуже драйвово і весело. Піпа і Здоренко на сцені - неперевершені, такі прості і звичні у житті, вони майстерно грали і "працювали" на зал, у своїх фірмових футболках з логотипами "Borshch'n'Roll" і гітарами, націленими на публіку, готовими ось-ось вибухнути від шалених рифів. Що ж, будемо чекати на наступний приїзд "Борщу" до нас. Успіхів їм у славній і нелегкій справі продукування файної музики. Приємно і душі, і вухам - а що ще потрібно справжньому меломану? Хіба, кілька кухлів доброго пива, ну, і цікаві співрозмовники під боком, без них ніяк, як і без улюбленого клубу "Майдан". LONG LIVE ROCK & ROLL! 8)

(c)Майдан