Чаруюча Криворівня

Ви творча людина і шукаєте місце для відпочинку в Карпатах? Наша думка така: найкращим місцем для відпочинку творчих людей є гуцульське село Криворівня. Мандруючи Карпатами ми – група мандрівників зі Спілки Української Молоді – не могли не зазирнути в цей край. Після виснажливого походу по Чорногірському хребту ця місцина здається раєм.

Повну фотогалерею з Криворівні ви можете переглянути тут.

Українські Афіни

Криворівня розташована у долині ріки Чорний Черемош за сім кілометрів від районного центру Верховина Івано-Франківської області. Перша письмова згадка датується 1719 роком. Назва походить від форми русла ріки, яка саме тут вигинається і робить петлю. А деякі легенди стверджують, що на рівнині жив чоловік на прізвисько «Кривий» і люди, які йшли до нього з гір, казали так: «Іду до кривого на рівне».

Це село відоме у першу чергу завдяки видатному українському письменнику, політичному і громадському діячеві Івану Франку. Іван Якович за запрошенням відомого фольклориста Гуцульщини Володимира Гнатюка вперше приїжджає у Криворівню ще в кінці позаминулого століття. І потім приїздив сюди щоліта з сім’єю протягом дванадцяти років. Доречі, сам Володимир Гнатюк називав Криворівню «Українськими Афінами».

Також тут відпочивала Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Костянтин Станіславський та багато-багато інших митців. Саме тут, добре вивчивши місцевий діалект, Михайло Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків», а через півстоліття режисер Сергій Параджанов зняв свій відомий фільм з такою ж назвою.

Головна святиня Криворівні

Ми перебували у Криворівні один день і ночували в старій дзвіниці. Тож екскурсію починаємо саме звідси.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у 1719 році, дзвіниця була прибудова пізніше – у 1818. Особливістю цього храму є те, що за ці три століття, незважаючи на всі випробування, він ніколи не був закритим і в ньому завжди звершувались Богослужіння. Свого часу тут молилися і відправляли служби фундатор «українських Афін» парох Алексій Волянський, митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Володимир Романюк. Ті, хто відвідує цю церкву, одностайно свідчать про особливу благодать Божу, яка вливається і просвітляє розум молільника. Це найбільший дар, що його має Криворівня, є надбанням ревних молитов перших парафіян храму та їх сучасних нащадків. У храмі Різдва Богородиці часто збираються на спільну молитву за Україну і за Світ віруючі різних християнських конфесій і навіть інших віросповідань.

Зараз в храмі Різдва Пресвятої Богородиці служить дуже цікавий священик – отець Іван Рибарук. Навряд чи є в Україні село, де б священик мав такий авторитет у громаді.

Цікаво, що в церкві знімали кадри до фільму «Тіні забутих предків», але вони виявились настільки духовно сильними, що їх зняла цензура і до фільму вони включені не були. Ці кадри відзняли вже згодом в Києві – на студії ім. О. Довженка.

Музей просто неба

Від храму спускаємось до річки, переходимо її по мосту, що чудом встояв підчас минулорічної повені. Майже відразу за мостом знаходиться капличка отця Піо, а трохи далі – ще одна «візитка» Криворівні – музей-садиба «Гуцульська хата-гражда».

Хата-гражда – особливий тип гуцульської садиби, який був розповсюджений на Гуцульщині, здебільшого в XVІІ – XІX ст. В цьому будинку колись жила Параска Миронівна Харюк, ровесниця Івана Франка. Вона знала багато легенд та міфів, тож Франко дуже любив до неї заходити, щоб послухати її історії. Після цього він любив підійматись на схил та, сидячи на камені, з якого відкривається прекрасний вид на село і Чорний Черемош, писати свої твори.

Будинок простояв 130 років, аж поки не розвалився в 80-х роках минулого століття. Він був реконструйований у 1995 році. Але cволок – центральна балка, що підтримувала стелю – лишився старий.

Також в свій час в цю садибу заходив Михайло Коцюбинський. І пізніше за його твором в цьому будинку знімався фільм «Тіні забутих предків». Зокрема тут знімали сцени:

– як Іван ремонтує свою хату (на цих кадрах видно, як виглядала хата-гражда в 60-х роках);

– як Івана купали, готуючи до шлюбу;

– як діти зазирають у вікна

– як гола Палагна йде ворожити (вона проходить саме подвір’ям цієї хати).

Іван Миколайчук, який зіграв роль Івана, любив тут спати на сіні. Він казав, що тут є якась така аура, яка надихає… І вже пізніше не уникав нагоди завітати до хати-гражди знов.

У хаті зібрано багато автентичних предметів гуцульського побуту. Привертає увагу цікавий «пристрій»: ходулі для дітей, в яких вони вчились ходити, поки мама була зайнята господарством.

«Літературний» музей

Від хати-гражди спускаємось знову до Черемошу, перебираємось на лівий берег і йдемо до центру села – в Літературно–меморіальний музей І.Франка.

Будинок, в якому зараз літературно – меморіальний музей І.Франка належав сім'ї гуцула Василя Якиб'юка, і Іван Франко найбільшу частину часу, проведеного в Криворівні, жив саме тут. Музей був заснований у 1953 році дружиною Гната Хоткевича – Платонідою та ректором Львівського держуніверситету Євгеном Лазаренком.

Приваблює в цьому музеї те, що тут є робоча кімната письменника, є окрема кімната присвячена Гнату Хоткевичу. До речі з його дочкою – Галиною Хоткевич, яка зараз живе в Греноблі (Франція), музей підтримує тісні зв'язки, вона буває тут майже кожен рік.

В музеї збережено багато речей, які використовували господарі хати, речі Івана Франка (ліжко, на якому він спав; сіті для ловлі риби; гуцульська сокирка, подарована господарем хати), крісло-качалка, в якому любив гойдатись Михайло Грушевський, а також багато речей того часу. Зокрема дуже цікавими є тогочасний міксер, який значно більший за наш та повністю зроблений з дерева, а також стіл, який був задіяний у зйомках все тих же «Тіней...». А ще тут – безліч старих фотографій, з яких на нас дивляться Франко, Грушевський, Гнатюк, Донцов, Коцюбинський, Леся…

Ще одна кімната в музеї присвячена видатній жительці села – Парасці Плитці-Горицвіт. Параска Плитка–Горицвіт – автор більш як 1000 рукописних та власноруч переплетених й ілюстрованих книг. Вона народилась і до кінця життя прожила у Криворівні, пережила важке заслання на Колиму. Ще одним її талантом було малювання: вона залишила по собі величезну колекцію ікон. Зараз в будинку, де жила Параска Плитка–Горицвіт, суспільними зусиллями створюється її будинок–музей.

Ми були в Криворівні не так довго і, звичайно, не встигли роздивитись усі цікавинки села: музей М.Грушевського, будинок, де жили Хоткевич і Курбас, не встигли обійти численні каплички, створені стараннями отця Івана Рибарука, піднятись на гору Писаний Камінь… Але й того, що ми побачили, нам вистачило, щоб назавжди полюбити це мальовниче карпатське селище. Закликаємо і вас відвідати це чарівне містечко. Гарантуємо – ви не будете розчаровані. 

Інформація для мандрівників: у Криворівню можна доїхати з Івано-Франківська автобусом, що йде до Верховини – такі автобуси відходять з Центрального автовокзалу (що знаходиться поруч із залізничним вокзалом) майже щогодини. Постарайтесь вибрати той автобус, що йде через Косів – він проходить через Криворівню. Якщо ж ви їдете через Ворохту, то доїдете лише до Верховини, втім звідси до центру Криворівні всього 7км., які легко подолати пішки. Так само автобусом можна добратись з Косова і навіть з Чернівців.