«Джинсове покоління -2». У головних ролях – Любка та Мідянка

Відбувши мандрівку за маршрутом «Будапешт-Відень-Зальцбург-Мюнхен- Дармштадт-Люксембург-Париж-Венеція-Любляна-«підніжжя засніженого Монблана»,  виступивши у компанії з Юрком Андруховичем на літературному вечорі у Дармштадтській академій красного письменства, яка є відділенням світового пен-клубу, Михайло Рошко та поет Андрій Любка завітали до Львова. У кав'ярні-книгарні «Кабінет» вони презентували друге видання  літературного альманаху сучасної закарпатської літератури «Джинсове покоління: Корзо».

350 сторінкова збірка, яка є свого роду дзеркалом літературного процесу Закарпаття, умовно складається з двох частин - представників «Джинсового покоління» та «Комп'ютерного покоління». Свої твори тут презентують понад 25 авторів. Упорядником альманаху традиційно є його засновник - «гуру джинсового покоління» Михайло Рошко.

- Ідеєю альманаху «Джинсове покоління» було зібрати  друзів-літераторів-однолітків, - розповідав Михайло Рошко. - Ми, народжені у 1960-ті роки,  відчували, що відрізняємося від попередників. Довго думали над назвою. Один із письменників запропонував, мовляв, ми вже почали творити після радянської цензури, тож ми - це «пагін волі». Така назва книжки нас не дуже задовольняла, хотілося актуальнішого. Так виникло «Джинсове покоління», яке спершу дуже критикували. Поряд із нами, вибухнули зовсім нові таланти. Зокрема Андрій Любка і ціла група навколо нього. Тож, видаючи себе, вирішили допомогти на початках і молодим. Перше видання «Джинсового покоління» вийшло невеликим накладом - 500 примірників, наробило шуму на Закарпатті, і миттю  продалося. Що ж до «Джинсового покоління - 2», яке ми назвали «Корзо», за назвою головної вулиці Ужгорода, то серед представлених авторів найстаршим із авторів і лідером, найпотужнішим закарпатським поетом є Петро Мідянка. Також опубліковані твори афориста Мирослава Дочинця, за теорією якого так, як уся російська література вийшла з «Шинелі» Гоголя, так  уся молода талановита закарпатська література вийшла із «джинсів» Рошка. Є тут і відома Оксана Луцишина, яка зараз працює в Америці, і поетеса Таня Ліхтей, а також Василь Кузан - ліричний поет та професор Сергій Федака - сивобородий вчений-дивак, журналіст і політолог. Серед молодих авторів найяскравішою постаттю у книжці є Андрій Любка. Поряд нього студентка журналістики - Ірина Надворна.

Окрім альманаху, на вечорі літератори презентували ще й свої авторські книжки: Андрій Любка другу за ліком збірку «Тероризм», а Михайло Рошко - книжку  «Ревнощі з того світу», до якої увійшли однойменний психологічний трилер та містичні оповідання-жахалки.

- В дитинстві ми любили зустрічатися з друзями і розповідати одне одному страшні історії, які в Закарпатті називаються «страшки», - розповідав Михайло Рошко. -  А коли наступала ніч, волосся ставало дибки, бігли налякані додому. Пригадуючи ті часи, зрозумів, що не лише Стівен Кінг може писати страшні історії. Зрештою, згадаймо Гоголя... У нас є своя українська містика. Тож на базі тих давніх страшків, осучаснених фольклорних мотивів виникла ідея написати свої страшні оповідки. Що ж до психологічно-містичної повісті, то її головною героїнею стала тележурналістка, яка не розуміла: чи то містика навколо неї твориться, чи вона просто шизіє від того, що крім неї ніхто не бачить. Це була спроба залізти у свідомість і підсвідомість напівбожевільної жінки...

-  Збірка «Тероризм» має назву одного з віршів у книжці, який присвячений літераторці Оксані Луцишиній, - розповідав Любка. - У ньому йдеться про літак, що вибухає. Про надрив, саможертовність, коли припиняєш життя задля якоїсь мети. Зрештою, поезія теж є незрозумілою субстанцією, яка тебе припиняє і переводить в іншу сферу, інше життя.... У порівнянні з першою збіркою «8 місяців шизофренії», яка була більш закрита у метафорах, текстах, тканині віршів, «Тероризм» - орієнтована більше на читача, ніж на мене.