Ева Гата: «Я переконана, що маю засвітити якнайбільше світла людям»

Презентувати мою співрозмовницю – надзвичайно складно. Це не просто нове ім’я в сучасній українській літературі, це повноцінне явище, яке відкриває нові, свіжі обрії перед українським читачем. Цифрові технології, вдосконалена сфера послуг, однорідний інформаційний простір кидають виклик сучасній людині. Втрата віри в якісь спільні для всіх орієнтири призвела до втрати інтерпретаційних схем, які прояснювали сенс, у тому числі і в літературній творчості.

Читач залишається сам-на-сам зі своїми «вічними» питаннями. Як їх вирішити, де шукати відповідь на них? Знані дороги не приводять чомусь до духовного пробудження. Мораль створила для нас нові проблеми і випробування, стало важко залишатись праведником у традиційному сенсі цього слова. Сягнути за межі нашого теперішнього світогляду пропонує нам Ева Гата у своїй першій книжці «Очищення, або роблю, що хочу». Книжка ця довго на полицях не залежалася, її перший тираж буквально розхапали. В чому ж таємниця авторки? Що ж такого незвичного пропонує вона українському читачеві?

- Для початку читачеві варто відкрити таємницю: звідки ж взялася Ева Гата?
Ева Гата народилася... в Греції. Все почалося з писання підручників спільно з грецькими науковцями. В якийсь момент я відчула задоволення від написаної книжки, захотілося ще. Приблизно в той час я зрозуміла для себе якусь правду світу і мені схотілося поділитися нею з усіма. Але коли працюєш з кожною людиною зокрема, то витрачається неймовірна кількість енергії. Так з’явилася ідея видати книжку. Для мене тоді не важило, чи стоятиме на титулці моє ім’я. Просто книга мала вийти і все. Я була твердо переконана, що маю засвітити якнайбільше світла людям.

- Як відреагував на це Герман (для тих, хто не читав бестселера: це особистий егрегор творчості авторки)?
Впродовж творчого процесу чую його голос, він весь час підказував мені, як писати далі. Коли перестаю чути його, виходить щось дуже надумане. Тоді перестаю писати, чекаю голосу. До речі, нік Ева Гата з’явився з його легкої руки. Мені завжди подобалося ім’я Ева (перша жінка), а Гата – з грецької це кішка.

- Чому саме кішка?
Кішка найбільше вільна з усіх тварин.

- То виходить, що Ева Гата – результат українсько-грецьких стосунків! Хто ж вона насправді: прототип авторки чи збірний образ?
Кожна жінка насправді має в собі щось від Еви і Гелени. Когось з героїв я знала особисто, когось просто придумала. Дехто з моїх знайомих впізнає наших спільних друзів, але я вперто повторюю, що вони не мають жодного стосунку до моїх героїв! Образи самі по собі народжуються, вони завжди означають якийсь тип людини, а не чиюсь конкретну долю.

- То в чому ж полягає рецепт очищення від Еви Гати?
Дуже часто ми в розпачі крутимося у замкненому колі і не можемо знайти вихід. Майже щодня ми звинувачуємо весь оточуючий світ у наших невдачах і нарікаємо на обставини, які падають на наші голови. Ми вважаємо світ несправедливим і недосконалим. А може, в цьому криється помилка? А якщо вихід є і він є поруч з нами? Можливо, треба лише уважно озирнутися довкола і тоді кожну невдачу можна змінити на успіх? Що потрібно для того, щоб отримати все, що хочемо? В першу чергу не боятися признатися собі в своїх бажаннях, а потім зупинитися, заглибитися в себе і подумати, чому ми приваблюємо не ті події і не тих людей, яких бажаємо. І тоді у пригоді стає порада стороннього. Цей роман і є тим стороннім, хто дасть підказку, якої вам бракує для подолання вершини. Раптом настане просвітлення і ви побачите вихід з лабіринту, про який забули. В життєвому лабіринті не треба блукати коридорами, достатньо просто піднятися вверх і тоді побачите світло в кінці тунелю. Роблю, що хочу, - універсальний закон.

- Є щось від анархізму...
«Роблю, що хочу» в сенсі життєвого вибору. От, наприклад, люблячі батьки позбавляють цього вибору свою дитину, коли нав’язують вибір життєвого шляху, і молоді люди калічать собі життя, коротаючи дні на юридичних факультетах. Наші батьки – наші найперші вороги. Треба вміти сказати «ні». «Роблю, що хочу» – це щось близьке до «сродної праці» Сковороди.

- Перш, ніж написати книжку, ви працюєте над першоджерелами. Яким чином філософські праці надихають вас на творчість?
Щоб зрозуміти краще той чи інший твір або філософську систему, завжди треба починати з першоджерел. Коли я почала працювати над текстами, відкрила для себе, що багато речей перекрученими доходять до масового читача. Скажімо, під час роботи над Старим Заповітом, я виявила, що вираз «драбина Якова» означає далеко не те, що мають на увазі у широкому вжитку. Виявляється, Якову наснилося, що ангели спускалися з неба, а не ходили вверх-вниз. Біблія дуже точна, в ній кожне слово на своєму місці. Твердо переконана, слід читати першоджерела, і тоді все стане на свої місця. На разі закінчую писати книгу на основі древніх рун.

- Критика вже помітила Еву Гату? Як реагує Ева на критику?
Було дуже цікаво, як сприймуть мене в літературних колах. Однак не всі однаково сприймають. Одна журналістка звинуватила мене у надмірному дидактизмі. Хоча я не вважаю, що надмір повчаю інших. Є якісь моменти, коли хочеться поділитися досвідом з іншими. Не ставлю собі за мету повчання.

- Як гадаєте, має місце поділ на так звану «чоловічу» і «жіночу» літературу?
Оскільки світ є триєдиний, таких речей бути не може. Люди дуже кумедні: славлять Трійцю, але не хочуть її побачити довкола. Трійця закладена в усьому, все починається зі шлюбу. Має бути гармонія статей як в житті, так і в літературі.

- Які книги для Еви Гати є зразком?
Подобаються однозначно позитивні речі. Не сприймаю негативу. Коли герой закінчує життя самогубством, в душі залишається осад. Письменники не повинні відкривати читачам нижчі світи. Після прочитаної книжки людина має захотіти змінити свій спосіб життя на краще, треба задати їй вектор, щоб вона знала, в якому напрямку рухатися. Самогубство – не вихід. Я сама вихована на добрій літературі: Кіплінг, Шоу, Діккенс, Монтень, Платон...

- В першій книжці немає відвертих сцен в ліжку, вуличної лексики. «Очищення...» також не вписується в канони чисто постмодерного творіння. В чому ж успіх Еви Гати на українському літературному ринку?
Успіх будь-якої книжки, взагалі мистецького твору у вібраціях. Все живе вібрує, і мистецькі твори теж. Якщо ці вібрації співпадають з вібраціями читачів, то твір приречений на успіх. Просто треба вказувати вектор до руху, відкривати читача для вищих світів. Перефразовую Сократа, який «знає, що нічого не знає». Тут, на цій землі, ми просто пригадуємо те, що забули: як правильно жити тут, як поступати в конкретних ситуаціях. Ці знання давно є в нас, їх слід пригадати. Якщо про це нагадувати читачам, то вони підсвідомо потягнуться до автора. Тому свідомо кажу: «Я знаю, що знаю все»!

- Чим порадує Ева Гата читача найближчим часом?
Після «Очищення...» одна за одною вийдуть друга і третя книжки. Якщо чесно, то мені вже встигло набриднути бути автором однієї книжки, в друкарні лежить наступна книжка «З варяг у греки, або Історія, накреслена рунами». Це історія про те, як вижити заробітчанам в світах.