Хундертвассер: «Коли на митця впливає творча сила рослини, його власна творча міць стає досконалою»

Сто вод в одному флаконі

Friedensreich Regentag Dunkelbunt Hundertwasser  (справжнє ім’я Friedrich Stowasser) один з найвідомших сучасних художників Австрії. Диво-митець, людина-дерево, який все своє життя намагався змінити сірі соти багатоокого міста-монстра на калейдоскопічні люстерка усіх можливих форм та кольорів. Чарівник, що мріяв поселити в одному будинку людину і дерево. Хоча не просто мріяв (бо скільки нас таких мрійників), а втілював свої дивовижні ідеї в не менш дивовижних проектах. Хундертвассер вважав рослини, особливо дерева – найкращими вчителями і радив навчатись мистецтву пліч-о-пліч з рослинами.

«Сидіти в класі меж рослинами і творити дуже цікаво, тому що студенти миттєво починають порівнювати власну творчість з творчою силою природи. Природа росте в повній відповідності з досить стабільними законами і візерунками, і природа завжди має рацію – в тому, як зявляється листочок, як росте стовбур, розгортаються бруньки. Коли на митця впливає творча сила рослини, його власна творча міць стає майже досконалою.» Ф.Х.

Хундертвассер власноруч створив свій світ, наче акварельними олівцями та вітражними фарбами, розмальовував сірий простір навколо себе. Творити почав з себе, а саме з імені. Справжнє ім’я художника – Фрідріх Штовассер. Псевдоним Фріденсрайх (Friedensreich) має подвійне значення – країна миру чи сповнений миру, а вцілому FriedensreichHundertwasserозначає країна миру сотень вод . Крім того митець також часто називав себе Regentag та Dunkelbunt – дощовий день і темно кольоровий відповідно.

Навіть обирачи собі ім’я, Хундертвассер не міг не віддати належного своїй пристрасті до живого пульсу кольорів. Для нього рай сповнений кольорами, в той час як чистилище, якщо воно тільки існує, було б монохроматичним або ж сірим простором. Кольори раю ніяк не пов’язані між собою і не продиктовані абстрактними нав’язливими концепціями – колір має бути вільним.

«Рай – це не тільки випадкові кольори, але й деякі творчі фарби. Колір – лише зовнішнє відображення багатсва і різноманітності.Чим сильніше відрізняються речі, тим багатшим стає світ,ближчим до раю. Кольоровий світ завжди слугуватиме синонімом рая, так само як сірий чи монохроматичний  – пекла чи чистилища. Повністю червоне пекло: все червоне – полум’я, обличчя, кров. Не меншщ потворним буде світ, де все синє. Якщо житимеш в рослинному пеклі, посеред джунглів, де все виключно зелене, з’їдеш з глузду. Може існувати зелене пекло, синє пекло, червоне пекло, сіре пекло. В містах переважно сіре пекло. Дивно, що архітектори продовжують зводити сірі будівлі. Різноманіття фарб робить світ кращим, приносить рай в наш світ.» Ф.Х.

Проте Хундертвассер митець не лише кольору і форми, але й простору і свідомості. Він вів досить активну суспільну діяльність, залучаючи якомога більше уваги до ідеології співіснування людини і природи, став автором численних трактатів та маніфестів. Хундертвассер категорично відмовлявся сприймати прямі лінії, вважаючи їх неприродніми та штучними. В 1959 році разом з двома товаришами він влаштував кількаденний перформанс Безперевної лінії, котра починалась на підлозі і мала звернутись равликом (улюблене створіння художника) на самій стелі. Але дійство було зірвано коли лінія сягнула висоти 2,5 метра.

Не погоджуючись на комашне існування в одній з клонованих бетонних коробок, Фріденсрайх стверджував, що кожен має право змінювати простір навколо себе, щонайменше має право висунувшись у вікно – розфарбувати стіну, або ж будь-яким іншим чином оживити стіну наскільки руки, пензля та фантазії вистачить. Саме тому Хундертвассер долучався до проектів реабілітації-реанімації потворних напівмертвих будинків мануфактур. Він активно використовував мозаїку з кольорової битої плитки ( саме тому так часто проводять паралелі між Гауді та Хундертвассером, твори котрих мають спільний живий пульс), висаджував на дахах справжні дерева або ж казкові куполи-цибулинки, золоті й емальовані, що вміють змінювати відтінок відповідо до погоди. На відміну від вищезгаданого Гауді, Хундертвассер не мав такої потужної підтримки меценатів і намагався використовувати конвеєрну, доступну майже вісм  продукцію (наприклад стандартні вікна і двері різних видів і кольорів), але комбінувати та застосовувати її у свій незвичний живий спосіб. Взяти хоча б один з найвідоміших проектів архітектора – Кунстхаус (KunstHausWien), колишній сірий блоковий будинок, сміттєспалювальний завод у Відні (й коментарі зайві) та фабрику Розенталь. Ще на початку своєго творчого шляху, приймаючи участь у конгрессі в монастирі Секкау з Маніфестом плісняви, художник вже виступав проти раціоналізму в архітектурі. Створена в цей час картина Складності наче навмисно підкреслює ідею повторної переробки матеріалів, адже вона була створена поверх роботи Арнульфа Райнера.

Картини Хундертвассер вважав справжніми коштовностями і наполягав, що виставлятись вони мають належним чином: розміщувати картини потрібно так, щоб підкреслити їх безцінні властивості, в чорних рамах, змусити їх парити в повітрі, паралельно стінам.

«Світло має розташовуватись позаду глядача, який таким чином наче потрапляє в простір храму і бачить в його кінці вівтар. Джерело світла знаходиться позаду глядача, а не позаду вівтаря, бо інакше воно би осліплювало.» Ф.Х.

Вважаючи своїм домом Нову Зеландію, Фріденсрайх Хундертвассер жив за її часом і його годинник був завжди налаштований за часом саме цього клаптику землі, який врешті решт вріс в художника коренями. Кольорові спіральні сни  Хундертвассера про безкінечність завжди охоронятиме ліс, який згідно з заповітом було висаджено над його могилою.