Аргумент Малковича - Гоголь українською
Україномовні видання Гоголя — тема дискусійна, бо не є суто літературною: неминуче зачіпаються політичні моменти, попри бажання всіх причетних сторін уникнути цього. Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» внесло тут свою лепту: «Микола Гоголь. Повісті. Найкращі українські переклади у 2-х томах».
Цей двотомник можна було б назвати ювілейним виданням; насправді ж Малкович нарешті зробив те, що назріло давно. Тут зібрано весь корпус текстів Гоголя українського періоду, класичні переклади Максима Рильського («Майська ніч, або Утоплена», «Ніч проти Різдва», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»), Миколи Зерова («Іван Федорович Шпонька та його тітонька»), Миколи Садовського («Тарас Бульба»), Петра Панча («Старосвітські поміщики»), Антіна Харченка («Вій»), Івана Сенченка («Вечір напередодні Івана Купала», «Страшна помста»), Степана Васильченка («Пропала грамота», «Зачароване місце»).
Робота видавця, вочевидь, була набагато більша, аніж просто зібрати вже готові тексти. Майже всі переклади відредаговані Іваном Малковичем, «Тарас Бульба» і «Вій» — спільно з Євгеном Поповичем. Не обминули і особливо дражливе питання — щодо «Тараса Бульби». Малкович подає редакцію твору від 1835 року, тобто першу авторську версію, в якій ще нема пізніших, відверто ідеологічних правок.
Правильність саме такого вибору чітко обѓрунтована у спеціальній післямові «Від редактора: кілька зауваг щодо перекладу «Тараса Бульби». В будь-якому разі, з перекладами такого рівня Гоголь набуває повноцінний український голос. Цілком гідні оригіналу, наприклад, оці чарівні рядки:
«Славна бекеша в Івана Івановича! Знаменита! А які смушки! Бий тебе лихо, які смушки! Сизі з морозом! Я ладен поставити Бог знає що, коли ще в кого знайдуться такі! Гляньте, ради Бога, на них, а надто як стане він з кимось до розмови, гляньте збоку: що то за розкіш! Описати не можна: оксамит! срібло! вогонь!» («Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», пер. Максима Рильського).
Якості перекладів гідно відповідає культура видання, притаманна «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ». Над оформленням працювали найкращі художники видавництва — Кость Лавро (перший том) і Владислав Єрко (другий том). «Академічні» тверді обкладинки прикрашені мініатюрними кольоровими вставками, а ілюстрації до текстів витримані у вишуканій графічній стилістиці. Обидві книги приємно тримати в руках, зручно й цікаво читати, в бібліотеці освіченої людини вони просто конче потрібні.
А втім, Малкович здійснив надважливу річ: остаточно ввів в україномовний дискурс оті ранні твори, котрі й дозволяють пишатися їхнім автором як вітчизняним письменником. Саме таких переконливих аргументів бракує нескінченній і чимдалі абсурднішій дискусії про належність Гоголя до тої чи тої культури.
Дмитро Десятерик
А не підкажете, де в онлайні замовити можна?
Де взагалі можна відшукати дане видання? А то таке враження ніби дразняться – розповісти розповіли, а де дістати не сказали.
Я особисто бачив декілька пар в Книгарні Є в Києві. В них же в онлайн магазині теж є
гоголь українською – це круто -)
а хтось читав як воно то?
Слухав дещо з цих перекладів на плеєрі, правда там тексти без редакції Малковича
Доводилося зустрічати згадки про те, що Гоголь писав листи батькам українською (не знаю, завжди, чи іноді), а батько його сварив за "мужицький язик", може, боявся цензури? Найсмішніше, щойно згадав: десь вдома має бути двотомник "Переписка Н.В. Гоголя" котрий так й не читав. Видання, щоправда, ще радянське, не знаю, чи усі відомі листи там є?
Чудернацьке ДИВО! Тепер матиму, що дітям на ніч читати, а то "100 казок" їм вже не цікаво...
Козаччиною захоплюються, але кацапського Бульбу я їм, відверто, боюся ставити – не дай Боже, подумають, що Бульба був фанатом Путіна :-)
єдине, шо трохи страшить, так це ймовірна ціна тих томиків. певно, сільському вчителю доведеться тішитися тимим книжечками хіба що уявно:)
Зачем коверкать Гоголя переводом? Читать в оригинале – что может быть прекраснее? Отвратная шароварщина.