Гурт ''С.К.А.Й.'': ''А Ви їдете копати бараболю? Тоді ми йдемо до Вас!''

Хтось із зірок хворіє на зіркову хворобу на всі 100%. Хтось йде від своїх продюсерів і

влаштовує гучний скандал. Гурт «С.К.А.Й.» не такі. Вони не просто не хворіють на зіркову хворобу, але й не знають що це. Вони не відслідковують, в яких журналах друкують їхні інтерв’ю, їздять на метро та деколи червоніють під час прес-конференцій, вони ще не звикли співати під фанеру. Коли їм нема чого сказати, то намагаються взяти інтерв’ю в аудиторії: «Чого я сиджу і наче сам із собою розмовляю? Тепер я вас питати буду! Хто з вас їде в село садити бараболю? Ану, підніміть руки!»

 Але сказати – прості, то значить нічого не сказати. Вони рідні. Мріють про те, щоб Україна поважала український рок, молодь розмовляла рідною мовою та кинула палити. Вони живуть не заради гонорарів та іномарок, а заради друзів, родини і дітей. Переживають ті ж самі почуття, що й звичайні люди. Ними варто пишатись. Але тихенько, щоб не наврочити. 27 березня Олег Собчук (вокал) і Олександр Грищук або Папа (соло-гітара, бек-вокал) дали прес-конференцію в Університеті ім. Тараса Шевченка. От що з цього вийшло.

- Олеже, розкажіть про свої шкільні та студентські роки.

Олег: Ну, шкільні я погано пам’ятаю. Пам’ятаю, що тікав з уроків англійської мови. Страшно нудно було. А студентські дуже запам’ятались. Вони були важливими, бурхливими, бо саме тоді утворився гурт. Майже всі наші пісні з платівки «Те, що треба» написані саме в цей період. Тобто то був багатий творчий період, період внутрішнього становлення. Світ тільки відкривався для нас, як і для кожного з вас, теж студентів. Ми грали російський рок. Круто було: стільки переживань, вражень... Вони яскравою плямою надовго залишаться у пам’яті.

Папа: Так, було досить весело. Але й зараз непогано. Пройшло і добре

- Як створювався гурт «С.К.А.Й.»? І як можна розшифрувати назву?

О.: Гурт був створений ще у 2001 році, ми недавно відсвяткували свій перший ювілей – 5 років. А півтора роки тому до нас приєднався клавішник, Юрій Мозіль. Щодо назви гурту, то придумав її я. Нам треба було якось назватись, щоб виступити на конкурсі «Студентська пісня». Мені хотілось чогось легкого, веселого, невагомого, яскравого... Я так асоціюю свою музику, мені хотілось би, щоб вона такою і була. От і вирішив зареєструвати нас як «С.К.А.Й.» А далі вже з хлопцями вирішили не змінювати назву. Лише по ходу діла повставляли крапки, вийшло наче абревіатура. І яка різниця? Адже музика від цього не зміниться. А для нас музика – це головне.

- Розкажіть про свій новий альбом. Коли він вийде?

П.: Вийде в травні. Альбом називатиметься «Планета». І якщо взяти диск «Те, що треба», то в ньому більше розказується про наше життя періоду студентських років, в «Планеті» ж буде те, чим ми живемо зараз, що турбує конкретно в цей момент. Він буде більш драйвовим, роковим. Бо ми з тих пір значно змінились. І як люди, і як музиканти. Цей диск буде новішим у всіх розуміннях цього слова.

- Як утворився дует з Гайтаною?

О.: Тут вже не ми вибирали, а нас. Мені сказали, що я їй підходжу за тональністю, чи якось так. Гайтана – професійна співачка. Якщо вона записувала свій куплет за два дублі, то я – за десять. В неї класний, джазовий голос. «Не йди» - це перша пісня, що я співав, яка написана не мною особисто. Тому і далась вона мені важкувато: я не знав, які почуття виражати у тій чи іншій строфі.

- Чи є якісь забобони перед виступом, прикмети? Наприклад, Славко Вакарчук зав’язує хусточку на мікрофоні.

О.: Ні, нічого такого немає. Це не потрібно нам. Ну, було пару разів, що перехрестився перед виступом. Але я не вважаю це забобоном, це так, на щастя. Я знаю, що все буде добре, якщо ми гарно зіграємо, а не якщо зав’яжу хусточку на мікрофоні.

- Що вас турбує в житті нашої країни? Щоб ви хотіли змінити?

О.: Ще турбує? Що люди майже не слухають українського року. Він, є, але не такий популярний, як, наприклад, якась попсова група. А у нас так мало живої музики! Наприклад, гурт «Димна Суміш». Там соліст такі речі витягує, що мені і не снилось! Але ж їх мало хто знає... Воно й не дивно, бо на їх розкрутку потрібні великі гроші, щоб люди до них звикли. Легше взятись за якийсь по попсовий проект, де довго думати не треба, ніж за дійсно вартий уваги, але потребуючий великих коштів. Поки у нас так водиться. Але, взяти «Esthetic Education». Чудовий гурт, це музика майбутнього. В Росії нам трохи заздрять, що у нас є такі таланти. А у нас від сили хтось пару пісень чув. Тобто, справа не тільки в грошах, а й в людях.

- Заради чого ви живете?

О.: Я живу заради сім’ї, заради дружини і доньки. Я дуже люблю свою доньку, в новому альбомі їй присвячена пісня «Тетяночка» Пісня весела, під неї не заснеш. Але присвячена повністю моїй любій доні.

- Зараз модно зніматись у рекламі, в якій рекламі ви б не знялись ні за що?

О.: Не знаю навіть... Не люблю реклами їжі з якимось еротичним нахилом. Коли хлопець їсть сухарик і навмисно не попадає собі в рота. А потім сидить весь вимазаний кетчупом, а дівчина потім це все злизує. Мені це якось неприємно. Знявся б, напевно, у якійсь соціальній рекламі. Проти куріння серед дітей. Для мене дитина – це до чотирнадцяти років. Коли йде по вулиці дівчина, років десь 14 і вже із цигаркою в руці. Це просто вбиває наповал і не вкладається в моїй голові. Це дико. Ми колись хотіли зробити тур по Україні проти куріння серед молоді з назвою «Тебе це може вбити». Та якось потім закрутились і не вийшло. Але обов’язково, рано чи пізно ми це зробимо.

П.: Де я точно не брав би участі, так це у рекламі нижньої білизни. А знявся б у рекламі гітар.

- Як ви відноситесь до проекту «Танці з зірками»? Скрипка, наприклад, успішно тримається. Хто з гурту більш здібний до танців?

О.: Позитивно відношусь. Це цікаво, люди дивляться. Але у нас нема на це часу. Ми працюємо над новим диском. Якщо і буде пропозиція взяти участь, то відішлемо нашого менеджера, Олексія, він буде танцювати замість нас. Я не Скрипка, а в нього дійсно гарно виходить. Більш здібний, мабуть, басист. Його теж відішлемо, відтанцюється за нас всіх, якщо запропонують.

- Олеже, як відноситься ваша дружина до ваших постійних гастролей і постійної відсутності? І як вона зреагувала на ваше віртуальне побачення з Мартою?

О.: Спокійно. Вона розуміє, що це моя робота. Гастролі, записи у студіях, без цього всього ні один гурт ще не обходився. Вона не ревнує. Коли вийшла та стаття, не пам’ятаю, в якому журналі, то ніхто не влаштовував скандалів, всі все розуміють.

 - Чи є у вас літня відпустка?

О.: Ні, немає. Але деколи так хочеться відпочити. Особливо, коли їдеш зі студії. Знаєте, бувало, що запишеш дві партії, а так втомишся, ніби перекопав дві сотки бараболі.