Ірена Карпа: "Батьківщину хочеться у першу чергу РОЗЛОШИТИ"
Сьогодні я брав в’ю у дівчини, яку знають в усіх куточках Вкраїни. По книжках і по платівках, по вмінню красиво говорити і по вільності та розкутості думок. Отожжж:
- Як ставишся до подій 15жовтня. Чи є якась певна позішн? Чи потрібне визнання УПА?
Комунякам я, як істиний класовий ворог, показала середній палець з вікна авто. Мене за це насварили друзяки - що от, мовляв, у нас вільна країна і все таке, але якщо мені когось і бридитися, то саме цих вилупків.
Потрібне визнання для УПА. Мого прадіда заслали в Сибір. Мій тато через ГБ-шний "надзор" не зміг вступити на омріяну журналістику... це так - сімейне. Руйнувалися собори, палаци, голоту заселяли в колишні будинки еліти... Викорінювали і лошили українську мову, все паплюжили і "ушароварювали", нищили інтелектуальну еліту... І тепер ці 18-річні відморозки (показала "FUCK" я саме їм, а не відморозкам 80-річним) їздять на своїх зацофаних драндулєтах у дешевих дерматинових куртках і з червоними прапорами. І все через те, що їм платять якихось, певно, гривень 5 за годину... Тупа голота.
- Є якийсь улюблений письменник(прозаїк та поет)?
Є. Юрко Андрухович. Як символ;
Є Андрій Бондар - поет (якраз про нього пишу);
Є Софійка Андрухович - улюблена жінка-прозаїк...
Взагалі, багато люблю кого. кайфових авторів вистачає - читаєш і пищиш від захвату.
- Чи перекладаються книжки і чи планується переклад? Адже вже багато українських письменників перекладені на польську та німецьку, є переклади на інґліш... І чи була ти представлена на Франкфуртському книжковому ярмарку - 2005?
Перекладається на польську. З перекладами все в процесі. На німецьку тільки "50 хвилин трави" перекладені. У Франкфурті була представлена, але не в складі якоїсь там "делегації мінкульту" чи хто їх там формує? В мене професійна агентка такими штуками займається. Ліпше за мене знає, що робити. А, так - після моїх виступів про революцію у Готеборзі хочуть перекласти книги... на білоруську! Круто, правда?(Нема слів=) - ред.)
- Як ти розрізняєш питання націоналізм та патріотизм?
Націоналізм - ідея нації. Патріотизм - Батьківщини. Мені близька ідея України як потужної космополітичної країни з потужною й вагомою культурою і мовою. Зі свідомістю українською. Я буду дуже рада, якщо африканці чи азіати житимуть у нас, матимуть свою справу і називатимуть українцями (не етнічними, ясен пень), але гордими за країну, в котрій вони живуть.
- Розкажи, як відпочиваєш від людей? Чи не задовбують фанати?;)
Коли задовбують - я відморожуюся. А відпочити хотілося би... Зараз якась постійна тусовка в хаті. На тупі питання не відповідаю, шкода часу й енергії кінчиків пальців. З цікавими людьми завжди спілкуюся, фанати це чи не фанати. в мене "звьоздочки" нема - це самій ідеї протирічить. Але якщо хтось нагліє - в рило так само дам із вишуканою простотою.
- Так, а влітку відпочиваєш в Україні чи десь за бугром? І де відпочивати любиш найбільше?
Відпочиваю там, де спокійно. Люблю Карпати. Найліпші гори. Була і на вулканах в Індонезії, і в Гімалаях і в Альпах... Тут найліпша, найближча нам енергетика. Тут щось дуже особливе і містичне. Свої, рідні демони, чугайстри і нявки:)
Відвідала Бутан, Індію, Сіккім (гімалайська провінція), Непал, там багато цікавих храмів. Останнє, де була - трохи не там уже - храм дерева Бо, на Шрі Ланці. В мене там соплі пройшли:))) Еммм... Прочитаєш про це в «Перламутровому Порно»:) 
- Що б ти хотіла змінити в суспільстві, в свідомості людей, в світосприйнятті?
Огго. Це питання з серії: «Якби Бог 5 хвилин робив усе, чого би ти хотіла»?:) Та купу всього. Зупинятися на українському суспільстві? Гаразд. Батьківщину хочеться у першу чергу РОЗЛОШИТИ. Щоби тут не бики, рагулі і лохи жили, а достойні, прогресивні, впевнені в собі і своїй державі люди. Люди, котрі би не встидалися за кордоном казати: «Я з Яремчі», і не мямлили би бридезним гуцульським акцентом: «Ми іс Пітєра... Русскіє ми!» Мовляв, хто там знає, де ця Україна. Я потроху борюся з цим, власним прикладом показуючи бюргерам, що, пардон, я і вашу мову ліпше знаю, ніж ви самі, і якого (цензура - ред.) ви на мене тут вилупляєтеся зі словами: «Бо тут була одна жінка з Москви, вона і двох слів англійською зв’язати не могла». Задовбало це не-розрізнення. Я не маю нічого проти північно-східного сусіда (хе-хе-хе), двоє моїх добрих друзів -росіяни. Вони попереїздили з Москви в Київ і вивчили українську. Поки говорять так, що люди думають: о, пацани з Білорусії, але ж вони напружуються і РОБЛЯТЬ це, а не тільки патякають (цензура - ред.) про свою лояльність до сусідки-України. (Ого, щось я розійшлася тутJ) Корс он взагалі півальбома українською заспівав - вся Західна Україна на вухах!
Свідомість і світосприйняття... Прочитати би кожному прощальний лист Маркеса. Там просто перелічені всі промахи (цензура - ред.) нашого повсякдення. Найпростіший рецепт - це насолоджуватися і цінувати кожен момент життя. Не встидатися казати «кохаю» і смакувати шоколадне морозиво, побільше гуляти, розглядаючи найдрібніші детальки пейзажу і кольори, вдихати й помічати запахи, замислюватися над власними рухами, укріпляти дух... Не знаю - такий вінегрет виходить. Мені би й п’яти томів не вистачило, щоби все описати. Одним словом хочеться чомусь сказати: Просвітлення, але ж це не для всіх реально...
- Чи вважаєш, що українофобія прогресує?
Неповноцінних зашмарків завжди вистачає. Коли ти дико невпевнений у собі, найлегше, що можеш зробити - звинуватити сусіда. Не думаю, що відсоток українофобів сильно піднявся, але бикоти, як я вже казала, вистачає. Залишається питання: дочекаюся я, щоби всі ці покидьки (цензура - ред.), котрі стидаються мови і походження, повмирали природною смертю чи «нада шота рєшать»? Мені от подруга пропонує зареєструвати Терористичну Організацію з Обмеженою ВідповідальністюJ. Уявляєш ці папери в податковій?:) Якщо серйозно, я завжди прикладаю максимум зусиль, аби все вирішити толерантно і демократично, але... Коротше, інколи просто сама Естетика плаче від того, що ти стримаєш удар у вражу пику. А влупиш - і катарсисJ.
- Перед тим як сідати писати тхт, щось вживаєш?;) Чи ти за здоровий спосіб життя?
Нічо не вживаю, бо туплю. Після пива просто хочеться спати чи базікати з друзями про теракти. Марихуану я курю неправильно, бо не вмію курити в принципі, тому і не вставляє, певно. Так що не переводжу продукт даремноJ. А щодо важчого - не було поки експірієнса.
Трапиться колись - скажу. Я не зарікаюся ні від чого, але поки що мене пре життя само по собі. Не поспиш 3 доби - Несвідоме пре з такою силою, що вся наркота плаче від заздрості в кутку...
- Пишеш книжки стукаючи по клаві чи пером на папірусі? =)
Ой. Я вже забула, який у мене почерк. Тапки. Я вже навіть записочки сестрі «шо купити» друкованими пишу... Ні - сто років ніц не писала олд-скульно. Лаптоп - мій вірний брат. Виняток - аналіз снів. Його ТІЛЬКИ ручкою на папері, щоби, власне, ті особливості почерку відслідковувати і за ними визначати зміни твого стану під час письма...
- Чи сняться жахи? =))) А що сниться?
Ага, сняться. Останнє щось страшне - двоє триоких хлопчиків, що переслідували мене в ліфті. В них іще очі світилися й відходили промені небезпеки вкупі з сексуальністю. Я намагалася їх не боятися і тишком-нишком вислизати геть. А ще дивний був сон про Венецію, затоплену водою. І купу потонулих бабів і дідів з парашутами за спинами. А я йшла вузькою стежиною суходолу і парилася одним: щоби в мене не згоріли плечі. Таке... Можна, я не буду розповідати про аналізи цих снів?:)
- Чи хотіла б отримати якусь державну премію в галузі літератури, чи гадаєш, що ці "пенсії" - пережитки комунізмусу?
Боронь мене Боже. Ти читав книжки «шевченківських» лауреатів? Сум голови береться... Таке враження, що старпьори позбиралися в купочку і дають там премії самі собі - тільки щоби ніхто не подумав, що є хтось молодий і просунутий. Бо це буде засвідченням їх імпотенції. Поміж тим, вистачає письменників старшого покоління, що й не думають тхнути нафталіном і дуже навіть природно тусуються з молодняком. І виглядають, відповідно, дуже добре. І в 75 ти можеш бути секс-символом, якщо в тебе вогонь усередині... 
- А "Народний артіст"? Як ставишся до цього "рангу"?
Ха-ха-ха!!! Ліпше вже називатися «Банка Кільки у Томаті». Та ні - це братська могила. Печать «Відстій» на твоїй творчості. Скажи будь-якому європейцю про це совкове клоччя - не повірить. Бо в них це вмерло ще в 50-их роках.
- Чи є бажання зніматися в кіно? Чи вже є якийсь досвід? Що ти особисто можеш зробити для відродження українського кіно і що має зробити кожен для цього?
Так. Дико хочу. І маю невеличкий досвід - знімалася в гівні якомусь у Німеччині. Серіал молодіжний. Але хочеться знятися в достойного режисера - у Кіри Муратової, наприклад. Однак, і з молодими було би цікаво - головне, щоби ідеї божевільні були і підхід. Сценарій написати допоможу, та й фішок по фільму вже маю кілька. Пропозиції надходять, я читаю. Досі гальмувала тупість сценаріїв. Ну і ще те, що я, наприклад, не змогла би зіграти «авцу» чи дівчинку-відмінницю. Це, звісно ж, ознака непрофесійності, але я ліпше перевтілюватимуся в когось, хоч трохи близького мені духом. До того ж, героїня книги, котру я зараз пишу - молода скандальна режисерка. Її рубає цензура в Україні, але кінець-кінцем вона приносить славу українському кінематографу на світовому рівні... Одним словом, побажайте їй успіху, бо книга тільки в процесіJ.
- З яким гуртом мріяли б злабати? І чи любиш експерименти в музиці?
Хотіла би заспівати з TRICKY. А ще з Томом Вейтсом. Чи з Кім Ґордон із SONIC YOUTH. А з рідно-українців хіба з БОРЩем пограти би (але ми й так дико часто пересікаємося на концертах - нас ставлять поручJ). З ESTHETIC EDUCATION обов’язково втнемо яку-небудь спільну дико-естетичну вечірку. З демонстрацією високохудожнього порно Ендрю Блейка, наприкладJ.
- Чи багато часу проходить в Світовій павутині? Де саме тебе можна зустріти?
Набагато більше, ніж хотілося би... Це дикий стрес і часто втрата часу. Просто перевірити скриньку - і півдня уб’єш. Треба якось чкурнути в гори і тупо не бачити цього зла. Бо на телевізор і биків, що в нього втикають бездумно, гонимо, а самі чим займаємося????:) Єдине, де мене інтерактивно можна «застати» - форум нашого сайту. Більш ніде я слідів не лишаюJ.
- І знову питання, типу "якби Бог 5 хвилин робив усе...";) Часто хочеться "почати жити спочатку"? І що б змінила б, якби "вдруге народилась"?
Нічого би не міняла. Хіба би намагалася більш насичено використовувати час, інтенсивніше кожен момент проживати.
