Тиждень актуального мистецтва: пророцтво Юрка Іздрика
Почну від початку:
Спочатку Бог створив людину і сказав: «Роби, що хочеш».
Людина захотіла добра і зла, вигадала Сатану, і той сказав: «Роби, все, що вважаєш добром».
Людина вирішила, що добро в ієрархіях і створила Соціум, який проголосив: «Роби все, що Я вважаю добром».
Так було досьогодні, так залишається й нині. З добром і злом усе так само незрозуміло, як і на початках, зате цілковита ясність з ієрархіями: вони незамінні в оцінках суспільних вартостей, і цілковито залежні від статусу грошових одиниць. Гроші перестали бути еквівалентом витрачених зусиль і матеріалів, і перетворилися на інструмент ідентифікації як окремих осіб, так і общинних утворень (націй, держав, корпорацій, кооперативів, тусовок, профоб'єднань тощо). Так на зміну єгипетським пірамідам прийшли піраміди фінансові. На черзі — постліберальне суспільство, слоган якого, мабуть, звучатиме так: «Роби, що хочеш, у відповідності з власною ідентифікацією».
Як бачимо, слоган цей подібний, до першої Божої заповіді, однак навряд чи свідчить це про наше наближення до Бога. Та й не про це йдеться. Геніальна брехня завжди мало чим різниться від правди.
З двох генеральних стилістичних трендів сучасності — гламуру і трешу, мистецтво дедалі частіше змушене обирати треш (побічний ефект такого вибору: кожне сміття, кожна порнографія тепер може претендувати на мистецький статус, але про це іншим разом). Відповідно змінюються й ареали його, мистецтва, існування. Воно приречене втікати з галерей, салонів і музеїв, що стали осередками гламуру, в місця, звідки принаймні не видно верхівок фінансових пірамід — на периферію людських поселень, на пустирі й смітники, на руїни та закинуті індустріальні зони. Звісно, це чергова ілюзія: ніщо так добре не продається, як правильно запакований протест, а естетика руйнації та запустіння давно стала декораціями блокбастерів. Однак мистецтво намагається бути послідовним у втечі: якщо неможливо відірватися від переслідування, можна принаймні втікати, маневруючи.
Тогорічний Тиждень актуального мистецтва у Львові вибрав місцем дислокації старе трамвайне депо. Не певен, чи вдалося комусь виїхати на незасмічені простори трамваєм, пам'ятаю лише, що в сусідньому з «мистецьким» павільйоні йшла жвава торгівля корейськими мопедами.
Цього року Тиждень поселився на закинутому консервному заводі або ж — як вирішило колективне несвідоме — на «Фабриці варЕння». Це не зовсім грамотне словосполучення набуває нового змісту зі зміною наголосу: «Фабрика вАрення», скажімо, скасовує алюзії з голівудською «шоколадною фабрикою» і нав'язує коннотації до «фабрики» Енді Ворхола — це не те щоби ближче до мистецтва, але, як то кажуть, кошерніше. До того ж, варЕння — просто кулінарний продукт, а вАрення, як не крути, — процес.
Хтозна, може, в цьому процесі й справді вдасться зварити дещицю мистецтва. Бо слоган залишається незмінним: «Вари, що хочеш».
іздрик
П.С. (словник термінів, ред.):Тиждень актуального мистецтва – великий проект актуального мистецтва (contemporary art), який вдруге відбудеться у Львові із 28 серпня по 6 вересня 2009 року. Проект міститиме перформанси, інсталяції, проекти «нових медіа», відео, кінопокази, круглі столи, лекції, дискусії та майстер-класи. Упродовж «Тижня» відбудеться понад 50 проектів від більше 40 митців з України, Польщі, Франції, Швейцарії, США, Австрії, Білорусії, Австралії, Сербії.
«Роби, що хочеш» – цьогорічний «Тиждень» проходитиме під темою «Б.Н.» (без назви). Б.Н. – це відмова від ярликів, схем трактування, це уникання диктату в творенні і прочитанні, це спонукання глядача до пошуку власних алгоритмів розуміння.
«Фабрика вАрення» – мається на увазі одна з територій дійств Тижня актуального мистецтва «Фабрика Повидла», що розташована на «Рогатці» (вул. Б.Хмельницького, 124). Історія химерної споруди колишньої консервної фабрики тягнеться від 16 століття. Маловідомий архітектурний об’єкт Львова стає новою територією для реалізації проектів сучасного мистецтва.
