Каzки лірника Сашка. Рецензія на двохтомник Сашка Власюка.

"Ми - українці. І ми не гірші від сусідів. Ми - кращі. І земля наша найгарніша, і соми у річках найтовщі, і небо наше найсиніше, і зірок у ньому найбільше (особливо вночі). Навіть нечиста сила у нас найсмішніша, і зовсім не зла і не страшна. А так - трошки хитренька, трошки дурненька, а казки ж як любить! Та ще й землю свою допомагає козакам боронити...
Але головне - дітки наші найкращі у всьому світі. Тому і казок для них треба теж найкращих і найвеселіших. Та так, щоб і сміятися від душі, та й журитися, як прийдеться, теж від душі. І щоб наші перемагали, і щоб добро зверху було, і щоб поспівати і потанцювати можна було. Та ще й допомогти добрим людям при потребі. І юшку з риби на багатті зварити, і всіх до гурту покликати, та й пригостити.

Отож з любові до народу нашого, до діточок милих і любих, зайчиків і кошеняток наших ріднесеньких, на ручки їх підіймаючи і по голівках гладячи, я і розпочав химерні казки українські відроджувати та записувати, та, з Божою поміччю, цю справу велику завершив та вам усім подарував.

Слухайте, співайте з нами, радійте та мову вчіть (хто ще не вивчив), щоб дітки не телевізор любили, а тата з мамою, та бабусь з дідусями, та весь рід наш український, гордий, хоробрий і веселий!

Бо козацькому роду нема переводу!", - такий текст розміщено на одному з дисків з двохтомника казок лірника Сашка: "химерні оповіді" й "дорослим і дітям", який нещодавно вийшов, кожен по 4-и казки: "Про чумака Микиту, сокиру і халепу", "Про Гандрея і яничарський скарб", "Про дівчинку Варочку, козака із запроданою душею і срібний грошик" й "Про цигана Романа, Мару-Поторочу і Москальське царство" та "Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги і козацький рід", "Про Степана Сороку, його жінку і відьомське кодло", "Про парубків, діда Тимоша і Квітку Папороть" й "Про татарського богатиря Ахмеда, силу характерницьку і Грицька Кобилячу Смерть" відповідно. Звернули увагу на незвичайне прізвище Грицька, головного героя останньої казки? Воно не було вигадане лірником Сашком просто так, з нічого. Колись Сашко гуляв по Петрівці, вишукуючи щось цікавеньке, й знайшов книжечку - козацький реєстр війська Кубанського, й там було це прізвище. Лірник Сашко склав казку, в якій пояснив походження цього прізвища тим, що колись козак вибив коня з-під самої смерті. От такі от козаки були! "Взагалі, всі мої герої - це цілком реальні люди, які колись жили: і жид Лейба, і дівчина Варочка...", - каже лірник Сашко. Казка "Про дівчинку Варочку", - це взагалі казка про його бабусю. А ще про трьох чортів: німецького чорта Адольфа, російського чорта Жиріновського й українського чорта... Але не будем про політику, лише натякнем, що він "паражняк нє гоніт".

Казка "Про цигана Романа..." - зворушлива відповідь на те питання, яке нас всіх давно мучило, але на яке ми ніяк ніде не могли дістати відповідь "чому кацапи все кажуть через "а"?" А то ж циган Роман, будучи царем москальським, то відвойовуючи, то віддаючи Аляску, крутячи ними всіма "як циган сонцем", коли відкрився їм, що він циган, так налякав їх, що відтоді кацапи "все так через "а" і кажуть". А в тій казці, яка "Про старого козака..." розповідається історія про те, як козак чорту зайву пару ріг наставив, та ще й так майстерно, що його ще потім чортяча жінка боронила, вона ж бо "300-ста літ з чортом прожила, а такої розкоші, як з козаком ще не знала". А потім козак ще й всіх чортенят за собою на січ повів. Так що учіться, молоде покоління!

Багато чого, ой як багато чого знайдете ви в казках лірника Сашка, скажу лише, що там є й відповідь про те, звідки взялась відьма з Конотопу, та у "якої вітер в голові". Сама ж казка розповідає про тяжке життя козака-музики Степана Сороки з його жінкою, яка його постійно пиляє, із запитаннями на кшталт "де ти вештаєшся?", а він бо музика, й "вдарити міг", "чоловік бо, має право". А ще між казками розміщені автентичні рецепти справжніх українських козацьких борщу (на одному диску) та юшки (на другому), записані лірником Сашком колись у одного старезного діда в селі, який був справжнім носієм традиції. Так що слухайте, готуйте, насолоджуйтесь.

Казка - засіб виховання народу, спосіб буття колективного несвідомого, завдяки ній дитина в ранньому віці усвідомлює свою приналежність до певного етносу. Лірник Сашко робить благородну справу, відроджуючи давню, вже майже забуту магію слова, відроджуючи цим самим українську ідентичність, адже він зайвий раз доводить, що навіть серед бетону і асфальту сучасних мегаполісів все ж таки є місце казці і силі характерницькій.