Керамічна хуліганка Оля Пильник

Роботи Ольги Пильник – керамічні скульптурки, проте настільки милі, що іноді так і хочеться притулити котрусь з них, як плюшеву іграшку з дитинства, наприклад, покритого емаллю медведика з очками-гудзиками, побавитися із балериною, зав’язуючи їй на зачісці з шамоту яскраву стрічку, дрімати із сонною принцесою у кріслі-гойдалці, загадати бажання, тримаючи за хвоста птицю-щастя, яку осідлала маленька мрійниця… 

Це якщо йдеться про роботи, які можна побачити щодень у арт-крамничках. А скільки ж її «діток» по цілому місту живуть у вітринах магазинів, на фасадах будинків, на вивісках… От, наприклад, про ангеликів на фасаді кафе «Румбарбар» екскурсоводи вже легенду склали. Зрештою майже усі роботи Олі милі, як янголята. Але це лише на перший погляд…

Кілька років тому одна з її робіт змусила вибігти з виставкового павільйону у Києві дружину Івана Малковича, яка вигукувала: «О жах, яке паскудство!». З’ясувалося, що жінка просто мала необережність заглянути, що приховувала у комоді пишнотіла оголена мила дівчина, на якому вона лежала. Композиція з секретом, що так збентежила дружину видавця  носила назву «Дружок». А секретом виявився найзвичайнісінький з жовтої, як дитяча радянська пипка, гуми, вібратор, що лежав у сховку викладеному білим хутром. Виготовлений 1993 року на Кам’янко-Подільській фабриці, з інструкцією, в якій так і було зазначено: «Вібратор «Дружок» для індивідуального використання. Перед використанням продезінфікувати перекисом водню…». Згодом до галереї «Зелена канапа», де продавалася ця робота прийшов звичайнісінький пан і заявив, що вже окрему полицю для тог дружка зробив і що купує ту сплячу красуню на скрині...

І це не єдина така хуліганська витівка художниці. Варто згадати лише її еро-табуретку чи білий чоловічий торс із яскраво червоним «достоїнством», яке на доторк реагував писклявим голосом китайської забавки, повторюючи «I love you! I love you!».

Як не крути, Оля хоч і хуліганка у житті та творчості, та попри все вона жінка. Тож її гендерна позиція не оминула увагою чоловіків. У своїх композиціях Оля – аж ніяк не представниця слабкої статі. Вона – пожирачка чоловічих серць, наїзниця чоловічих тіл, по-жіночому іронічна, по-чоловічому мужня, по-дитячому мрійлива… Але бувають серед робіт й такі, коли мужня жінка потребує бути слабкою і відпочити, наприклад, поніжитися у молочній ванні. А одна із київських родин перетворила свій сад на музей Олиних скульптур – біля будинку на лавці дівчинка із песиком, під березами хлопчик на конику, онде вівця одиноко пасеться, а поруч - дітлахи з собакою дуріють. До слова: та знаменита вівця у майже натуральну величину стала ще й хітом на нещодавній спільній виставці Олі Пильник та Олі Кравченко «Провокація мрій» у «Зеленій канапі».

Оля Пильник має неперевершену здатність поєднувати вишукані стильні ідеї дорослої жінки із яскраво-кольоровими формами і бажаннями маленької дівчинки. І чому їй точно можна позаздрити – це почуттю гумору у творчості. Тільки вона може мати дорослу мрію про мотоцикл чи автомобіль, але бачити задумане у драйвових кольорах у крапочку, як дитячі китайські сукенки з мого дитинства. Або спроектувати елегантну канапу… з глиняних кубиків зі смішними, по-дитячому наївними зображеннями бажань. А корсети-світильники із справжнісінькими ґудзиками чи вишитим серцем – це ж узагалі казкова фантастика!