«Козак, король, крук»: Навколо світу за 80 сторінок
Дорослі читачі вже мали нагоду дізнатися, що таке іронічний детектив, а нині у маленьких читачів є можливість ознайомитися з іронічними казками, вміщеними у книзі Олеся Ільченка «Козак, король, крук». Цікавості може додати й те, що свої авторські твори письменник стилізує під казки народів світу, тому у книзі є англійська, японська, китайська, французька, українська, німецька та єврейська казки.
Хоча сам термін «іронічна казка» в контексті цієї книги викликає найбільше питань. Якщо першу казку (англійську) «Про хлопчика Ентоні, кашу і мудрого Крука» з недоїденою малим Тоні вівсянкою, яка блукає замком і лякає навіть привидів ще можна назвати «іронічною». А от наступна – «Про красуню Ю, захланного Пу і дурника Яня» – то вже практично політична сатира. Судіть самі: Північне царство Рю з правителем Пу, котрий дуже не любить південного царства Ю з їхнім володарем з таким самим іменем Ю. Та й першу красуню цього царства також кличуть Ю. А отой самий згаданий у заголовку Янь – перший міністр у державі Ю. Ще щось пояснювати треба?
Наступна казка «Про страшного дракона і дівчинку Сянь», визначена як китайська, як на мене, цілком ординарна дитяча казка про любов дитини, яка здатна відкрити зачаровані скриньки і не боятися навіть найстрашнішого звіра. Далі у казці «Про маленького принца, який не хотів бути королем» (ясна річ, французькій) Олесь Ільченко ненадовго повертається до іронії, особливо коли король пропонує своєму захопленому футболом сину запросити до збірної найкращих футболістів – африканських хлопців, щоб позмагатися з англійцями.
Українська казка «Про козака і смерть» написана у модній нині містичній манері. Тільки–от залишається переконливо не поясненим, чому ж після стількох докладених зусиль Смерть все ж таки залишає у спокої головного героя Северина. А найбільше питань до казки нібито німецької «Про жадібного Зігфрида і розумницю Марту» – вона неоднозначна як з погляду моралі, так і покарання негативних персонажів відбувається ну занадто вже казковим чином. Єврейську казку «Про янгола, закоханих та мудрого Рабі», яка завершує книгу, можна впевнено віднести до категорії «соціально-побутових». Де типово бідний закоханий змушений боротися за руку і серце красуні з типово багатим і від цього пихатим суперником. В результаті перемагає любов та товарно-грошові відносини.
Загалом, можемо констатувати, що казки Олесю Ільченку більш-менш вдалися, а от з іронічністю треба буде ще працювати, якщо, звичайно, у іронічних казок планується продовження. Принаймні країн у світі ще залишилося багато!
