«Мама померла в суботу на кухні»: Маленька кінотрагедія

Інколи дивуєшся якимось простим речам, наприклад, добре знятому фільму. Тому що розумієш: за сумою обставин, що нині панують довкола, його взагалі не мало б бути, тим паче ще й цікавого, талановито зробленого.

«Мама померла в суботу на кухні» є дебютним фільм молодого київського документаліста Максима Васяновича. Максим — молодший брат Валентина Васяновича, вже доволі успішного режисера — його фільм «Проти сонця» здобув приз на авторитетному фестивалі у Клермон-Феррані.

«Мама померла в суботу на кухні» — це сімейна сага за назвою і жанром. Що ж до сюжету — то це історія життя батька режисера, яку сам Максим розповідає за кадром. Максимів тато — робітник провінційної філармонії — у молодості понад усе прагнув стати диригентом симфонічного оркестру, але відмовився від кар’єри, що вже була відкрилася для нього, заради родинного благополуччя.

Максим неквапно розповідає про своїх батьків, вмонтовує кадри з хатнього архіву. Кульмінацією має бути сцена омріяного диригування. Однак вже десь посередині фільму з’являються нові акценти, поступово з’ясовується — завдяки мимовільним зізнанням оповідача, ледь помітним візуальним і монтажним акцентам, атмосфері окремих епізодів — що це історія самого режисера. Точніше, це оповідь про те, як стають митцем, яку ціну за це платять, — і загалом про той вибір між життям і мистецтвом, який кожна людина, незалежно від віку чи статі, робить на самоті зі своїм власним сумлінням, і самотність ця, самотність художника — величезна, неозора.

Власне, у стрічці йдеться про два вибори — перший, батьків, у далекому минулому; а за тим вибором, що судилося зробити самому режисерові, ми спостерігаємо зараз, і це надає картині, особливо ближче до розв’язки, серйозної внутрішньої напруги.

По суті, Максим Васянович намагається сам собі відповісти на запитання: що він робить у кіні, навіщо він тут? Ця щирість художника — чесність його в першу чергу із самим собою — є чи не найціннішою рисою фільму.

А втім, і завдяки решті складових — операторській, сценарній, постановочній роботі — «Мама померла в суботу на кухні» може вважатися зрілим, професійно виконаним твором, а також зайвим доказом того, що вітчизняна документальна школа дивом збереглася на безумовно європейському рівні.