Марина Соколян: "Багатьом не подобалося те, що я багато намагаюся писати, але ЦЕ МЕНЕ НЕ ЗУПИНИЛО!"

Сьогодні я спілкувався з молодою письменницею, ім’я якої ще практично невідоме. Марина Соколян поєднує письменництво з роботою в провідній ПіаР агенції.

– Марино, про що пишеться насамперед?
Сьогодні видавництво "Факт" представляє дві мої нові книжечки – це "Кодло" і "Ковдра сновиди". Якщо "Кодло" – це твір з пригодами та напруженою інтригою, то "Ковдра" – це щось медитаційне... Тема цієї книги доволі актуальна нині, адже то розповідь про море, відпочинок, а наразі зимна зима і багатьом хотілось би потрапити у той рай. :)
Надзвичайно важко лишити Академію, адже це школа, яка зробила мене тою, яка я зараз є. Хоча в "Кодлі" школа представлена як зло, а з іншого боку – школа це просто гра.

– Чи вірите Ви в забобони, якісь символи?
Вірю та поважаю всі забобони доти, доки я володію ними, а не вони мною. :)
– Кого Ви могли б назвати символом сучасної української літератури?
Не сказала б, що в українській літературі є символ, конкретного прізвища назвати не можу, бо не бачу конкретної персони. Хіба що, можу назвати Андруховича як першого представника нової літератури, а всі інші вже просто пішли за його слідами. Але ж той самий Андрухович спочатку відкрився ззовні, себто поза межами України, де й зараз проводить більшу частину свого часу, значить в Україні є проблема з читачем?



– Чи видаватимуться Ваші книжки за кордоном?
Так, наступного року мою книжку друкуватиме московське видавництво "Ідея Прес". Влітку була на літературній стипендії в Кракові. Отримала масу задоволення, це справжнісінькій рай: тебе поселяють в п’ятизірковий номер з усіма зручностями, коротше, всі умови для творчого розвитку. Там, до речі, переклали мою п’єсу й організували їй прем’єру, правда не в театрі, а в генделику.

– Чи могли б Ви назвати кілька українських гуртів, що претендують на Вашу увагу?
Так, це Мандри, дуже подобається, адже вони єдині в своєму стилі, який часто називають "українським реггі". А ще якось Андрухович привозив із собою гурт із Франківська – "Перкалаба" називається. Оце штуковина, під яку так і хочеться підстрибувати до стелі!

– А як відпочиваєте?
Частіше за кордоном. Хоча це не можна назвати відпочинком, скоріше це – поїздки за матеріалами, нещодавно побувала в Єгипті. В "Ковдрі" – зазначені реальні місця, тільки дещо змінені назви.
В Україні приваблюють гори. Це щось неймовірне! :)

– Незабаром Різдво. А як святкуватимете?
Буду святкувати за всіма українськими традиціями. В мене друзі з Франківської області, напевно, що з ними.

– Чи могли б виділити енергетикою та позитивом якесь українське місто?
Я сама з Полтави, але в Києві дуже давно. Тут інший ритм життя, кожний район має свою енергетику, неможливо вловити якусь одну, вона тут дуже багата та насичена.

– З чого починалася Ваша письменницька кар’єра?
2003 року у видавництві "Смолоскип" вийшла перша книжечка, потім потім у «Факті» вийшло «Кодло», згодом "Баладу для кривої Варги" надрукували в "Нора-Друці".

– А най-най-найперше творіння?
Як кажуть австралійські аборигени "в часи сновидінь" :). З дитячого садочку намагалася щось писати, щось творити. Навіть коли писала малесеньке оповідання на півсторінки, завши казала: "Я пишу книгу!" :) Був період, коли писала твори за програмою у віршах. Дякую тим викладачам, що витримували це, адже не завжди в мене все виходило з римою та віршовими розмірами :) Багатьом не подобалося те, що я багато намагаюся писати, але ЦЕ МЕНЕ НЕ ЗУПИНИЛО! :)

– Чи можна насадити рідну нам мову в тих регіонах, де вона чужа людям?
Ну, якщо ми будемо використовувати слово "насадити" і робити це відповідно до цього слова, то в жодному разі. Має бути позитивне переконання, державна програма, щось ексклюзивне, те, що не можна знайти будь-якою іншою мовою. Наприклад, Гаррі Потер. Читається ця книга і російськомовними родинами, адже це краще, ніж чекати появи російської версії. Має бути проукраїнська державна політика. Мають бути проукраїнські видавництва.

– А як вивести видавництва на, хоча б, всеукраїнський рівень?
Знову ж таки, має бути розумна державна політика. Хтось з представників одного з російських видавництв казав: "Нам би так добре не жилося і так добре не йшли справи, якби не Україна". Про що це свідчить? А про те, що ми своїми антиукраїномовними указами і законами сприяємо поширенню закордонного продукту замість вшанування свого власного.



– Можете розповісти про Кабалу? І про те, що зараз пишете. І про Ізраїль (але про Кабалу в першу чергу) :).
Ой-вей, спитайте щось простіше :)... Ну, якщо висловлюватись коректно, Кабала – це частина т.з. Усної Тори, містична інтерпретація п’ятикнижжя. Основною книгою традиційно вважають "Зогар ха-Кодеш" або Книгу Сяйва, яка є по суті коментарем до Тори. За культурологічним поясненням прошу звертатися до Гершома Шолема, справжнього, непідкупного експерта з цього питання :).
Далі – мої некоректні інсинуації, які не мають нічого спільного з іудаїзмом та "Прихованою Торою". Мене в кабалістичній традиції перш за все зацікавила її антропоцентрична космогонія та певні філологічні вправи, які можна називати містичною деконструкцією Те, що я зараз пишу, має дуже опосередкований зв’язок із, власне, Кабалою. Це – детектив, на перших же сторінках якого оприявнюється труп вчителя Кабали. Така спокуса запустити руки в його бібліотеку, правда? В Ізраїль мене занесло на семінар із жіночого лідерства. Що не завадило, мені, певна річ, "помацати" авторитетів з іудаїзму аби зрозуміти, звідки ростуть ноги у згаданої традиції :).
До речі, в майбутній повісті немає нічого власне про Ізраїль, є швидше про Дім, куди кожен мріє повернутися, але не всім це вдається.

– Чи великий відсоток надуманого у Ваших книжках?
Надумане – це що? Вигадане? Чи вигадане абияк? :)
Знаєте, кажуть, що у снах немає нічого, крім нас самих. Десь так само і з книжками. У ваших снах багато вигаданого?
– Чи вважаєте Ви себе романтиком? І як це проявляється в повсякденному житті? :)

Аякже. Романтик, можна сказати, найвищої проби. Романтики мають властивість надавати надмірне значення різним дрібничкам, як-то почуття, спогади, збіги, краса, сни та ін. Романтики створили всі відомі релігії. Але я тримаю себе в руках :).
В повсякденному житті це проявляється у певній ексцентричності, від котрої навколишні радше страждають. Пригадую, як мені припекло на цвинтар о другій ночі в грозу або-от у стамбульське підземне водосховище через чорний хід, чи... Ну, словом, вплутую людей в різні авантюри. Правда, поки що без жертв.

– Часто когось дурите? І дійсно приносить задоволення?
Я? Та як ви могли таке подумати? :)
Ну, якщо чесно, я маю особливе ставлення до брехні. Правда, вона, як відомо, є хіба in vino. Все решта – вигадка ;). Або коктейль того й другого. Справа у пропорціях.
Зараз я працюю у піар-агенції. Ми нікого не дуримо, але вибір слів для тої чи іншої правди має величезне значення. Це не називається задоволенням, це зветься "зарплата" :).

– Багато часу проводите в інтернеті? І де полюбляєте "зависати"?
Раніше проводила багато. Зокрема, на одному професійному сайті, де мала чоловічий нік. Дістала масу задоволення від експерименту, особливо ж коли отримувала коментарі на зразок "Ти – кльовий чувак, в тебе, мабуть, багато дівок було". Просто істерика. Це до слова про брехню :).
Зараз, чесно кажучи, ніде конкретно не "зависаю", хоча дуже часто використовую інтернет як бібліотеку, таку собі "Вернаду" з дружнім інтерфейсом :).