Мертвий Півень - старі пісні про головне. Перший МП3-збірник гурту.
Мертвий Півень – гурт непересічний і неординарний. Перший альбом вийшов у далекому 1992 році, коли Україна тільки здобула незалежність. Тоді це був відомий обмеженому колу людей львівський гурт, зараз – Всеукраїнське товариське об'єднання музик, письменників та телеведучих. Виступати група розпочала 1990 року на фестивалі молодіжної урбаністичної культури "Вивих". Організований Студентським братством, цей фестиваль сформував середовище, більша частина якого зараз є Мистецьким об'єднанням "Дзига" (на чолі з харизматичним Маркіяном Іващишиним). Компанії "МП3 рекордс" вдалося вперше об'єднати усі альбоми в один МП3-збірник, який складається з двох дисків. Сьогодні я розповім про перший том.Отже, цей збірник включає 7 альбомів: "Ето" (1992), "Мертвий півень'93" (1993), "Підземне зоо" (1994), "Live у Львові" (1995), "II Testamento" (1996), "Міський бог Ерос" (1997) та "Шабадабада" (1998). Це усі повністю незалежні альбоми "Півня", до яких не додано тільки свіженькі "Пісні Мертвого Півня" (2006). Усі ж спільні проекти ввійшли до другого тому МП3-збірки, про який ми напишемо пізніше.
Як написано в релізі, Мертвий Півень – це "культова група Львова, на концерти якої приходять три, якщо не чотири, покоління!" Насправді ж, гурт зовсім не розкручує себе, немає ані продюсера, ані іміджмейкера. Це добре? Безперечно! Чому ж? Гурт, що за більш ніж 15 років свого існування видав 8 альбомів й безліч автономних проектів, гурт, що збирає в Харкові – столиці сепаратизму, повні клуби, і, врешті, гурт, що досягнув такого рівня без людини, що вказує, чи продасться товар, чи ні, заслуговує на величезну повагу! Ось цитата з пісні "Холодно", яка відображує кількість прихильників гурту, різнокласовість та загальну різноманітність тих, хто з "Мертвим Півнем" пліч-о-пліч:
"...А разом з нами йшли:
ангели цигани маври і козаки
пастушки ягнята русалки чортенята
паралітики на роздорожжу
ведмеді спудеї повії пігмеї
кобзарі самураї металісти дармограї
турки яничари індуси ветерани
маланки маланці гуцули троянці
а всіх інших перелічити просто неможливо,
бо були там ще
горили генерали пиворізи мочеморди
голодранці данайці нанайці салоїди
араби опришки кацапи пупорізки
лесбіянки скрябіни білики гномики
єремії повалії мавки мавпи лилики
дивні чорні коти грудні жаби алхіміки
проститутки татари бубабісти українці
і мертві півні… "
З кожного альбому для себе відкриваєш все нового й нового "Півня", а, починаючи прослуховування спочатку, відкриваєш в ньому щось, що не помітив до того. Слова до пісень гурту пишуть найрізноманітніші автори: Юрій Андрухович, який написав переважну більшість текстів, Наталка Білоцерківець, автор найвразливішої і найпрониклівішої "Ми помрем не в Парижі", Місько Барбара, власне соліст гурту, Віктор Неборак, автор переважно романтичних і високодуховних текстів, як "Замок" чи "Плач", а також Олександр Ірванець, Юрій Позаяк, Н.Федорак, Л.Футорський та інші. "Півні" люблять робити переспіви, найвдаліший це, звісно, "Старенький трамвай" Піккардійської терції, "Франсуа" Ірини Білик і кілька на слова Кобзара: "Реветастогне", "Садок вишневий", "Il Testamento" та "Думка". Група "Мертвий півень" є почесним членом Асоціації українських письменників. З початку 1997 року "МП" репрезентує спільний проект з президентом АУП Юрієм Покальчуком. Сам Покальчук називає "Півня" своєю "музичною alma mater". Справді, жодна літературна акція президента АУП не обходиться без участі музикантів "МП". Їхня співпраця частково зафіксована на альбомі "Вогні великого міста", але переважну частину поетично-музичних ідей можна було почути тільки на аупівських акціях.
Залишається тільки додати "на здоров'є". Смакуйте справжньою, най не завжше супер-якісною, але такою різноманітною та барвистою музикою від "Мертвого Півня".
