«Ми – ангели, і рятуємо людство від перенаселення!»

 Після серіалу «Секс і місто», мабуть, кожна дівчина хотіла б мати друга-гея. Для модниці такий друг – наче аксесуар, довершення стилю. Та не кожна матиме терпіння розшукати такого. І не подумайте, що гомосексуали перевелися. Згідно з дослідженнями у світовому масштабі, не залежно від географічної широти чи довготи, скрізь на планеті їх проживає однаковий і незмінний з радянських часів відсоток. В залежності від досліджень ця цифра складає 4-10 відсотків від населення. Їх багато і вони серед нас. Те, що ви їх не бачите – лише ознака недемократичного, нетолерантного і неосвіченого суспільства. Через нетерпимість суспільства до інших людей, вони змушені вдавати когось, ким не є, і знімати маску тільки за зачиненими дверима закритих вечірок чи шукати однодумців у телетексті та інтернеті. Про життя інших серед традиційних, про дискримінації і стигми, штампи в паспорті і батьків, про секс та ВІЛ/СНІД далі у розмові з анонімним представником ЛГБТ-спільноти. Йому 25, він успішний дизайнер, іміджмейкер і поет.  (Зі зрозумілих причин ім’я хлопця залишається прихованим). 

– Давайте пригадаємо, що дуже багато хто з «великих світу цього» мали не зовсім традиційну сексуальну орієнтацію, –почав з радикальних фактів мій співрозмовник. – Геніальний Леонардо Да Вінчі любив проводити час зі своїм молоденьким учнем. А найвідомішого філософа Давньої Греції Сократа взагалі називають геєм номер один у світі! Що вже говорити, дослідники доводять, що відомий казкар Ганс Християн Андерсен був гомосексуалом – тепер, знаючи це, казку про «Гидке каченя» ви сприймете зовсім по-іншому. А нещодавно Ватикан офіційно зняв табу з розмов про Оскара Уайльда, який, як відомо, був геєм. Папа Римський назвав автора «Портрета Доріана Грея» геніальним драматургом і зазначив, що Уайльд «завжди шукав добро, красу і Бога». Словом, чомусь, коли ми говоримо про великих світу цього, нас не цікавить, з ким вони спали. Головне те, що вони залишили по собі. Якщо ж хтось почне закидати контраргументи на кшталт Борі Моісеєва, то я відповім таке: Боря Моісеєв – це продуманий продукт російських спецслужб. Їм там вигідно виставляти геїв «чудом в пір'ях». Насправді ж переважна більшість гомосексуалів – нормальні мужики! 

 – Геями стають чи народжуються?

– Існує близько 16 теорій виникнення гомосексуальності в людини. До слова, в сучасному західноєвропейському світі використовується термін «гомосексуальність», а не «гомосексуалізм». Гомосексуалізм позначає психічне захворювання, яке у 1991 році Всесвітня організація охорони здоров’я викреслила з переліку захворювань. Тож слід говорити не про хворобу, а про ідентичність. Я підтримую теорію генетичну. Маю переконання, що це закладено у кожному з нас, просто у когось ген проявляється, а у когось – ні. Один із всесвітньовідомих дизайнерів сказав, що таким чином планета рятує себе від перенаселення. Тож ми – ангели і рятуємо людство (сміється).

 – Коли ти відчув, що ти – інший?

– Це не той випадок, коли прокидаєшся вранці і вирішуєш, що віднині будеш цікавитися чоловіками. Коли у підлітковому віці дівчатка стали захоплюватися хлопцями, а хлопці дівчатками, я захоплювався хлопчиками. Тобто наголошую на тому, що гомосексуальність в людини формується ще до підліткового віку, до становлення лібідо, формування особистості тощо… 

 – Але ж ріс ти як традиційний хлопчик, у традиційній сім’ї?

– Так. Саме  тому не розумію людей, які  заперечують, аби одностатеві сім’ї брали дітей на виховання, адже геї формуються в гетеросексуальних сім’ях. Не факт, що в гомосексуальній сім’ї виросте дитина нетрадиційної орієнтації. Європейські країни, в яких вже дозволене всиновлення дітей одностатевими парами, наприклад Бельгія, Норвегія, Іспанія, Англія, Німеччина, Ізраїль, це активно доводять.  

 – То стосунків із жінками у тебе не було?

– Сексу не було і не передбачається найближчим часом. Мені вистачає чоловіків, тому я цього не прагну. Жінки, вони цікаві… Перевага геїв, що ми можемо їх розглядати з естетичної точки зору, психологічної,  а не просто як сире м'ясо, якого хочеться… І помилково вважати, що геї бояться жінок, ненавидять їх. Любі жінки! Ми вас любимо!

 – Але ж все пізнається у порівнянні…

– Неправда. Скажи таке натуралу. Підійди, наприклад, до дівчини і запропонуй їй спробувати, мовляв, а може, якраз й сподобається. Не сподобається. Інакше б її тягло, вона б це відчувала без вмовлянь. Порівняння передбачає вибір, ми не обираємо… Мене не питали, ким я хочу стати: натуралом чи геєм. Мене поставили перед фактом. 

 – Тобто, ти стверджуєш, що геї не схиляють натуралів до стосунків?

– Ні, не стверджую. Є чоловіки, які намагаються навернути у «свою віру» натуралів, але це швидше винятки, ніж правило. Зрештою, так само, до прикладу, натурали схиляють лесбійок до сексу утрьох… Принаймні, багато хлопців мріють про таке. Однак, це не те, про що треба говорити!

 – Як ти знайшов свою першу пару?

– В Україні із цим дуже важко і страшно. В кінці 1990-х почав цікавитися гей-рухом. Будучи підлітком, дуже хотілося справжнього сексу. Тоді й почав шукати собі хоча б когось. Якраз починав розвиватися інтернет, тож перші стосунки зав’язалися у мережі. І зараз, коли минуло кілька років, я розумію, що це дуже негативна практика. Бо за класичною схемою, ми б мали познайомитися десь в кафе, сподобатися один одному, сходити у кіно, на восьмому побаченні поцілуватися,  а на дванадцятому – переспати. А так все відбувається швидше. Тому ми лише обговорили мету знайомства і місце, де я втрачу цноту. Це було авто…    

 – Як воно було  потому?

– «В мене не буде сексу більше ніколи!»  – так я думав перші кілька  годин після офіційної втрати цноти (сміється ). А все  тому, що, оскільки не було багатого вибору, довелося погодитися  на секс із не тією людиною… Мені не сподобалося, думаю, йому теж. Тому стосунки не мали продовження.  

 – Кажуть, що геї не здатні на тривалі стосунки…

– Це міф. Мої найдовші стосунки тривали півтора року. І не правда, що кажуть, мовляв, геї скачуть з ліжка в ліжко, самі не знають, чого хочуть. Ми насправді прагнемо формувати сім’ю, вести спільне господарство, померти в одному ліжку в один день.  

 – Твої батьки знають про твою нетрадиційну орієнтацію…

– Відколи все це випливло, у голові зародилась нав’язлива ідея довести, що зовсім не те, з ким я сплю, є основним у житті і формує мене як людину. Мене творять успіхи на роботі, у навчанні, кар’єрний ріст, люди, які мене оточують… Тому у нас вдома, з дня, коли моя мама дізналася, – ця тема табу. Хоча судячи з досвіду знайомих хлопців, то не завжди варто аби батьки знали правду. Одному моєму другові, коли той вступив вчитися на художника, тато сказав: «Якщо я дізнаюся, що ти п…дар, заб’ю тобі цвях в голову!»

 – Побутових проблем, мабуть, теж вистачає…

– Так, наприклад, зняти квартиру двом хлопцям дуже складно, або ж за твою орієнтацію звільняють з роботи, чим порушують права і свободи людей. Щодо нетолерантності, то тут можна говорити про дискримінацію і стигми. Дискримінація – це процес, дії, спрямовані на нанесення шкоди, від моральної до соціальної й фізичної. Стигми – це ярлики, дуже розповсюджені в Україні. Найбільше з переслідуваннями представники ЛГБТ-спільноти стикаються на Заході і на Сході України. Нещодавно в Донецьку люди з клубу з закритої вечірки не могли вийти дві доби, бо під клубом зібралися скінхеди, а міліція на все закрила очі, мовляв, молодь розважається… Але є й поодинокі щасливі випадки. Якось до знайомого, який має справу з соцслужбами, звернувся хлопець, який тікав з Ростова-на-Дону вантажним поїздом, бо там всі, від батьків і до друзів, були налаштовані проти нього. Тут йому зробили нові документи, змінили ім’я і відправили в Європу. Зараз він живе в Амстердамі.  

 – Зараз у моді асексуальність, то як відрізнити гея від модника?

– Колись впізнавалися  за перстнем на мізинці, сережкою у правому вусі. Зараз все змішалося, сережки і перстені носять усі і де попало. Тому діє поняття «гей-радар», яке працює за правилом «рибак рибака…», але це інтуїтивний рівень. Зрештою, можна піти на закриту вечірку чи спеціалізований сайт і не приглядатися, в кого де і скільки сережок…

 – Не страшно, що по той бік екрану може сидіти скінхед, а ти домовляєшся з ним на зустріч?

– Бувають прикрі випадки, але в мене крутий ангел-охоронець (усміхається – Б.Г.). Скінхеди у нас є, але мені не відомі факти, що вони когось вбили через сексуальну орієнтацію. А «гопники на районі» – це не найстрашніше. Схема така: знайомишся в інтернеті для сексу, приходиш на побачення, ви заходите в під’їзд, хлопець стає перед тобою на коліна, знімає з тебе штани, раптом хтось виходить з квартири, цей симпатяга на колінах витягає в тебе телефон й гаманець – і тікає. А ти залишаєшся стояти зі спущеними штанами, як дебіл…  

 – Люди з ЛГБТ-спільноти є, зазвичай, соціально активними, борються зі СНІДом, захищають права людини…

– Тема ВІЛ-СНІДу  повинна бути близька не лише  геям чи лесбійкам. Є три  групи ризику, які найчастіше  заражаються на ВІЛ – споживачі  ін’єкційних наркотиків, працівниці комерційного сексу, чоловіки, що практикують секс з чоловіками. Україна переступила епідпоріг, кількість віл-позитивних людей вийшла за межі груп ризику. Нині йде зараження від натурала до натурала, від матері до дитини.    

 – Чому ЛГБТ-представники так затято виборюють право на одностатеві шлюби?

– Ти думаєш, мені дуже хочеться штамп у паспорті мати? Не хочеться. Просто є випадки, коли він необхідний. Наприклад, з моїм партнером стався нещасний випадок, він лежить в лікарні, потрібна згода на операцію, а окрім мене в нього нікого немає. Якби я був з ним у громадянському партнерстві, то міг би приймати таке рішення. А оскільки за законодавством я йому ніхто, рішення прийматиме лікар. Або ж раптом після 5 років спільного життя ми вирішуємо розійтися, а все спільно набуте майно записане на мого партнера – я лишаюся ні з чим. А якби були одружені – поділили б порівну. Також ми б могли брати сімейні кредити на квартири.  

 – Ти  віруючий?

– Так. Але оскільки вважаю церкву страшним інститутом, який перетворює людей на власних рабів, за допомогою авторитету намагається нав’язати їм перекручені цінності, я вирішив, що спілкуватимусь з Богом без посередників. Так простіше. Спілкуєшся напряму. Домовитися можна про все, гріхи прощаються на місці.  
 

на фото: Креативний директор улюбленого бренду Юлії Тимошенко «Луї Віттон» Марк Джейкобз з нареченим Лоренцо Мертоном.