Майстер соціоніки Тетяна Педан: «Не ми керуємо стосунками, а вони – нами»

«Мені 67-й рік, а що я бачила у житті, що зробила? Чоловік, хоч завжди допомагав, але постійно наполягав на своєму, хай що сказала б, він і досі заперечує, а потім виявляється, що таки моя правда була. Чому він не хоче мене розуміти? Чому в молодості не поїхала вчитися, адже дуже хотіла податися у медицину? Нині, як зайду в аптеку, то так мені там пахне, так стогне душа, бо, може, саме це було моє покликання? Але пошкодувала маму, яка рано стала вдовою, тож не давала ради моїм молодшим братам та сестрам. Зосталася в селі, допомагала, чим могла... А тепер шкодую, що не вчинила так, як прагнула моя душа. У мене сім’я не гірша за інші, діти добрі, часто приїжджають, допомагають. Але я не задоволена своїм життям. Воно прожито даремно!» 
Лариса Василівна, Київщина 

– Подібні листи ми часто отримуємо, але чим уже можемо зарадити таким людям? – розповідає майстер соціоніки, науки про взаємодію людини з тими, хто її оточує та сприйняття інформації про навколишній світ Тетяна Педан. – А все тому, що кожну людину найбільше цікавлять два запитання: ким бути і з ким жити? Себто як знайти свій шлях і близьку людину, бо ми не мислимо долі без улюбленої справи та супутника життя. Так і в пані Лариси. Її чоловік не з тих, хто підтримає, зрозуміє, до того ж ця жінка не мала улюбленої справи. 

– Отже, проблема пані Лариси в тому, що вона надто пізно прислухалася до себе, зрозуміла свої бажання? 
– Ми часто запитуємо себе: чому з одними людьми домовитися важко, а з іншими спілкуватися легко й приємно? Або чому окремо чоловік і жінка – чудові люди, позитивні, врівноважені, а разом неспроможні ужитися, перетворюються на сварливих монстрів? А тому, що саме так діють на них… стосунки, які між ними склалися! Не ми керуємо стосунками, а вони – нами. Часто, коли виникають непорозуміння, ми думаємо: от якби він був розумніший, то було б усе гаразд. Але це не так. Якщо стосунки між людьми сприятливі, комфортні, гармонійні, то і люди в цих стосунках стають кращими, самовиховуються, духовно виростають. Якщо ж стосунки дискомфортні, тоді і в інтелігентних, добрих, ввічливих людей характери змінюються на гірше… Хіба раз буває, що у хорошій сім’ї діти ростуть проблемні? Гадаю, це тому, що в цих некомфортних стосунках батьки реалізують свої гірші риси. Тож головна помилка криється у тому, що під час знайомства у людей спрацьовує передусім фізіологічний чинник. Натомість справжній пошук свого партнера полягає у збігові внутрішніх якостей. Знайти споріднену душу можна лише тоді, коли знаєш, що таке соціонічна доповненість двох психічно-протилежних людей, себто їх соціонічні типи.

– А як про це дізнатися? 
– Свого часу Юнг, швейцарський психіатр, помітив, що є люди мислячого типу і такі, що керуються відчуттями. У соціоніці їх називають логіками та етиками. Те не означає, що перші не відчувають, а другі не вміють мислити. Просто вони роблять це по-різному. Але саме оці відмінності й взаємодоповнюють одне одного! 
Далі. Одні люди мають чудове відчуття просторовості, естетичний смак, схоплюють усе зором, для них важливі візуальні дрібниці, й вони переконані, що «краще раз побачити, ніж сто разів почути». Це сильний вияв такої ознаки, як сенсорність. Але в цих людей слабка інтуїція. Отож, протилежні сенсорикам ті, хто легко керується у часі, інтуїтивні люди. І разом ці дві протилежності взаємодоповнюються! 
А ще люди – інтроверти або екстраверти. Перші закриті, мовчазні, сором’язливі, розділяють людей на своїх і чужих. А екстраверт відкритий, перебуває у постійному пошуку нового, вільно спілкується у будь-якому оточенні. А якщо він ще й етик, то з першого погляду зрозуміє основні якості людини, відчує її. Себто все, що прикрито для ока: настрій, внутрішній стан, характер людини. Логіки ж у сфері почуттів морочаться. Коли намагаються пояснити вчинки та дії, то вибудовують незрозумілі ребуси стосунків. І їм важко сказати про свої почуття. Тому вони чудово гармонують у парі з етиками… 
І нарешті – раціональні та ірраціональні люди. В останніх немає послідовності, їх важко передбачити, вони спонтанні. А в раціональних усе послідовно, вони планують кожен день. І от раціональність та ірраціональність – це дві конфліктні якості. Такі люди дратують одне одного, тому створювати пару ліпше або обом ірраціональним, або раціональним. А все інше мусить доповнювати: логік шукає етика, сенсорик – інтуїтивного, екстраверту добре з інтровертом, бо два екстраверти боротимуться за владу, а інтроверти обоє нерішучі… Отже, це і є найкомфортніші та найпродуктивніші стосунки, які ми називаємо дуальними.

– Якщо ж двоє вже створили сім’ю, незважаючи на свої соціонічні типи? 
– Знаючи характер партнера, стосунки можна коригувати. І найкраще, коли немає докорів. Бо треба зрозуміти, що людина іншою бути не може, вона така від природи. З цим миришся і живеш, ідучи на певні поступки. І важливо зрозуміти, що з’ясування стосунків – це не сварки, а подолання протиріч для кращого порозуміння. А ще варто не забувати, що має бути однаковий рівень розвитку двох людей, їх соціальний стан та спільні інтереси. Бо якщо люди за природою, соціонікою – дуали, однаково тракторист з викладачем не житимуть разом.

– Стосовно нашої героїні пані Лариси… Хто винен у її «даремно прожитому» житті? 
– Ще в дитинстві батьки мали допомогти їй зрозуміти, яка справа приємна для неї, а за що не варто братися, бо буде важко. Коли робиш не те, що до душі, то виявляються людські слабкості, від яких і хвороби, і поганий настрій, і заздрощі до благополуччя інших. Якщо знаєш себе, свої сильні сторони, то треба максимально їх розвивати. Якщо ваш син чи донька «логік», то й вимагайте від нього знань точних наук, а не змушуйте грати на піаніно.