NEON: Don't believe in love…

Отже, почнемо з самого банального: чому "Неон"?

Коли я підшукував назву, то хотів, щоб вона на всіх мовах звучала однаково. Щоб це було універсально, лаконічно і щоб дуже швидко запам'ятовувалось.

А чому троянда?

Ну, напевно, кульбабка не так би імпонувала. Гвоздика - для мене це щось пов'язане із комуністичним минулим. А троянда - це кохання! Для нас дуже важливо, щоб був присутній елемент романтики у всьому, що стосується нашої творчості. Тому троянда з'явилась у нашому логотипі не випадково. Вона ніби заточена у літері О. Для мене це символізує любов, що прагне вирватися з тенет... Це відповідає моєму внутрішньому сприйняттю і ставленню до творчості взагалі.

Розкажи, як усе починалося.

Я розлучився зі своїми колишніми одногрупниками і відтоді почав шукати нових музикантів та нові творчі ідеї, аби створити інший колектив. До мене приєднався гітарист Дмитро. Певний час ми підшукували інших музикантів, поки не вийшло те, що називається "NEON".

А взагалі у мене це все почалося ще коли я вчився у школі. Я мріяв зібрати групу, де був би вокалістом. Я пам'ятаю, що підбивав хлопців, не маючи й зеленого поняття хто на чому має грати, але я точно знав, що я маю співати. Я писав вірші ще у школі і вони висіли у коридорі на стенді, знаєш, як в радянських школах - газета "Школярик" і таке інше... Коротше кажучи, дитячі забавки згодом переросли в хоббі, а хоббі переросло в те, що маємо зараз. 

Розкажеш про теперішніх учасників гурту?

Певний час ми існували без клавішника і коли до нас прийшов Гріша, виявилося, що тепер музика "NEON" звучить трохи з іншим настроєм, якось багатше... Бас-гітарист Юра Ксенюк, як написано в нашому прес-релізі, є "мозком команди". Так воно і є! Це людина, у якої більше життєвого досвіту, ніж у нас всіх, тому я завжди прислуховуюсь до його порад щодо визначення напрямків розвитку групи. Барабанщик Ростислав - людина, що часто спускає мене "з небес на землю". Іноді мене заносить, але коли Ростик каже "ай-яй-яй" - це спрацьовує стовідсотково! 

А ви давно займаєтесь музикою?

У декого з нас є музична освіта. Дмитро, наприклад, за фахом викладач по класу гітари. Ростік довгий час брав уроки приватно - з дванадцяти років здається... Зрештою, більшість з нас займалися та вдосконалювалися самостійно.

Neon створився... здається, в 2001 році. До цього кожен з нас десь грав. Тому, коли ми зібралися в такому складі, не було таких учасників, з якими ми би робили музику і на ходу би вчилися. Всі прийшли уже з певним досвідом і професійним рівнем.

Хто пише пісні?

Більшість пісень написано мною у парі з Дмитром. Слова - то вже суто моя парафія. Але опрацьовуємо матеріал усі разом. Кожен має право голосу.

Твоє натхнення звідки береться?

Мабуть, це все сильні переживання, що випливають з підсвідомості.

Хочеш сказати, що відбитки минулого наштовхують тебе на написання того чи іншого твору?

Я ще дуже молодий хлопець насправді, але у моєму житті було безліч історій, які вибивали мене на деякий час з нормального сприйняття Всесвіту. Крім того, я читаю книжки, дивлюся фільми, що можуть інспірувати мене. Усе це налаштовує на атмосферу, яку можна передати в тій чи іншій пісні. 

Твоє натхнення звідки береться?

Це все відкладено у підсвідомості з того моменту, як я ріс.

Якісь певні відбитки минулого наштовхують тебе на написання того чи іншого твору?

Я ще дуже молодий хлопець насправді, але в моєму житті було безліч якихось історій, які вибивали мене певний час з нормального сприйняття Всесвіту. Так само я читаю якісь певні книжки, які мене налаштовують на атмосферу, яку можна передати в тій чи іншій пісні.

А чи всі учасники групи львів'яни?

Так. Хоча більшість з нас "діти окупантів"...

Львів - таке місто, своєрідний осередок творчих людей.

Ну так, але моє особисте ставлення до Львова дуже неоднозначне. З одного боку, це місто, яке я люблю, тому що я тут народився. Я можу проходити по вулицях, де я гуляв ще у дитинстві, і в цьому є якийсь сентимент. Але, з іншого боку, воно чимось нагадує болото. Можливо, негарно так казати про своє місто, але, насправді, місто Львів - воно трішечки пригнічує... Тому, мабуть, багато колективів, котрі існують у Львові, мають у своїй творчості депресивний початок - таке щось є у цім місті. Напевно, треба було народитись і пожити у Львові, щоб відчути це на стільки сильно, як це може львів'янин.

А як у вас справи з концертами, з популярністю, прихильниками?

В принципі, щомісяця заплановано по декілька акцій. Зокрема, ми виступали на фестивалі "Молода Галичина" - тринадцятий, здається, за рахунком. Проходить він у Львівській області, в містечку Новояворівськ. Це дуже потужний, сильний фестиваль! Цього року там виступали Друга Ріка, Скрябін, а також там можна було почути й побачити нас. У цьому році там було близько 30 тис. глядячів!

Також ми двічі були у Польщі, де нас дуже добре сприймають.

На рахунок прихильників треба сказати, що в нас є фан-клуб і він діє у Львові. (До речі, адреса нашого фан-клубу є на нашій веб-сторінці www.neonband.com.ua, під кнопочкою "контакти")

А як він з'явився, цей фан-клуб?

Його створили дівчата, що дьоргали нас на наших концертах: увесь час підходили, брали наші автографи (не тільки на папірці, але й на різних частинах свого тіла). Ми час від часу їх зустрічали на вулиці... І от вони й вирішили створити наш фан-клуб. До цього приєднались інші, зареєстрували скриньку... Вони нам багато чим допомагають!

У вас ще є записи на якихось збірочках, окрім як "Максимальний торч"?

Ні, це перший офіційний реліз на теренах України. Дві пісні, як я і сказав на презентації, - перші ластівки. Я знаю, що дуже скоро вийде дві пісні (не знаю чи ті самі, чи інші) у дніпропетровській збірці "Дніпрок".

На нашому сайті є 3 пісні, які можна скачати. Одну з них ви не знайдете на складанках взагалі.

Є якісь грандіозні плани?

Я думаю, що це питання до нашого продюсера Юлії Міщенко. На початку літа ми підписали договір про продюсування з рекодинґовою компанією "Максимум музики". Я маю надію, що незабаром буде записано декілька синґлів, які будуть мати ротацію на радіостанціях Украіни. Сподіваюсь, це стане кроком, з якого починається кар'єра будь-якої молодої команди.

Добре, а які у вас стосунки з іншими українськими гуртами? Чи є якісь спільні проекти?

Ми у дружніх стосунках з Другою Рікою, НУМЕР482 та, звісно, з Таlita Kum. Але на спільні музичні проекти не вистачає часу. Поки що.

А як відбулося знайомство з Юльою Міщенко?

Це було більше року тому. Ми якось вичепили з інтернету інформацію, що група Таlita Kum вперше проводить тур по західній Україні в підтримку свого дебютного альбому "Іноземці" і запрошує всі молоді колективи до участі у цій акції. Так сталося, що 12 жовтня минулого року ми дебютували з ними на одній сцені у Львові, і ми їм сподобались. Юля нас запросила приїхати до Києва на співбесіду. Ми довго вирішували, що і як, і лише влітку був досягнений консенсус. Тоді й був підписаний договір.

То мрії збуваються?

Збуваються... Хоча не знаю, чи зможу взагалі колись сказати, що вони вже збулися. До цього швидко звикаєш і тобі вже хочеться брати "вищу планку".

А про яких людей, окрім хлопців з якими ти стоїш на одній сцені, тобі би хотілося розповісти. Хто вам допомагає на шляху до зірок?

Їх дуже багато! (Не певний, що зараз зможу згадати про всіх...) Я радий, що є люди, котрі допомагають нам, вкладаючи свої силу і енергію у NEON.

В першу чергу, це наш арт-директор Катя Булах, звукорежисер Юрій Шаріфов (це дуже скромно!), стиліст по зачісках Юля Панченко... Зрештою, на нашому сайті на лінку друзі ви зможете прочитати про всіх!

Розкажи, будь ласка, про символіку NEON - бачила на вашому концерті банер.

Його нам зробив у Москві мій хороший приятель - людина, з якою вже давно співпрацює NEON, дизайнер та фотограф Андрій Давидовський. Спочатку ми думали, що банер можна використовувати як штандарт команди. Ну знаєш, падати на одне коліно і цілувати... Але вирішили, що обійдемося, тому це поки що не переростає в параною.

Але у вас там видніється надпис "Don't believe in love…". Невже ви не вірите в кохання?

Віримо, звичайно, віримо!

Що ж за парадокс?

А у нас багато таких парадоксальних штук...