Оксана Забужко відкрила «Музей покинутих секретів»
23 грудня, напередодні католицького Різдва, відбулося ще одне народження – довгоочікуваний роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» нарешті матеріалізувався в книгу. «День народження книги» розпочався з прес-конференції в інформаційній агенції «УНІАН» і продовжився в тісному колі друзів у мистецькій кав’ярні «Азбука». Пізніше, 26 грудня відбулася ще одна презентація книги в книгарні «Є».
Роман «Музей покинутих секретів», про який задовго до його появи ходили чутки, що це історичний роман про УПА, обернувся несподіванкою. Адже, як зазначила Оксана Забужко, описані події 40-х років обіймають лише третину тексту. Провідною в романі є метафора «секретиків» пам’яті (як захованих у часі уламків доль, що виринають в минулому, теперішньому, майбутньому і змінюють їх), які разом із героями роману доведеться «розкопувати» читачам аж до останньої сторінки тексту. «Хоч знати, що з нами? Чекай на нас» – такий запис у Львівській тюрмі, датований 1950 роком і взятий за епіграф роману, і є головним орієнтиром у «Музеї покинутих секретів».
З появою книги, яка забрала в авторки шість років праці – і письменницької, і дослідницької (адже тему УПА в українському інформаційному просторі й досі розкрито спорадично й мало), – Оксану Забужко перед мікрофоном вітали перша леді України Катерина Ющенко, широковідомий журналіст Юрій Макаров, голова Державного галузевого архіву СБУ Володимир В’ятрович, професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва. Серед гостей були політичні діячі (Юрій Єхануров, В’ячеслав Кириленко, Тарас Петрів), інтелектуальна еліта (Євген Сверстюк, Дмитро Павличко, Євген Бистрицький, Сергій Маслобойщиков, Дмитро Стус, Андрій Курков, Тіберій Сільваші, Валентина Кирилова, Ростислав Семків, Галина Тельнюк). Декораціями вечора стали фотоматеріали з історії УПА (надані Державним галузевим архівом СБУ), співи Тараса Чубая повстанських пісень, художнє читання фінального фрагмента роману Галиною Стефановою.
Мені просто дуже цікаво, що може ця маргінальна луцька жлобиха, випускниця кафедри наукового комунізму!!!! написати про УПА?
Кравчук №2?
може, як вам цікаво, то спочатку хоч би прочитали, а потім вже г кидалися. бо якось у вас, власне, по-жлобськи вийшло
Тобі цікаво? А так виглядає що не дуже.
арлшь
Якщо тобі цікаво, то прочитай книгу!!! А щодо того, що "луцька жлобиха може знати про УПА", то довожу до вашого відома, що УПА було засноване саме на Волині, якби ви добре вчились в школі то, безсумнівно, це знали б!!! А випускниця Оксана Забужко філософського факультету!!!
Довожу до сведения для "особо одаренных". Оксана киевлянка. Выросла на Отрадном. Жил с ней в одной хрущевке, иглали детьми в одной песочнице. Защищалась по етике и эстетике, а не по научному комунизму. Так что не трынди по ежели не знаешь.
...особисто я вперше відчув "зв'язок" з текстом Оксани Забужко (а не просто поглинання її букв), повернувшись з букіністики, маючи в рюкзаку "Хроніки від Фортінбраса". Повернувся в приміщення свого діда, яке йому вже фактично не належало, але ми з ним ще деякий час мали право в ньому перебувати...
До цього це я? Вступ до цієї книжки ("Хронік..."), перший гостро зрозумілий (і близький!) мені текст цієї письменниці, котрий поступово все більше згадувався під час презентації "Музею...". Ще не встиг прочитати свіжий роман, але по тому, що про нього говорила автор, мені він сприймається логічним продовженням вступу (до "Хронік...").
... а "походження -- як точно тлумачив Х. Ортега-і-Ґасет старофранцузьке гасло, -- зобов'язує"
роман не про УПА, а про те, що неодноразово в своїх інтерв'ю пані Оксані наголошували учасники тих подій: "Демобілізації не відбулось..."
Повертаючись з презентації, на тротуарі однієї з сутінкових вулиць Києва, через дорогу від Володимирського собору я побачив використаний ящик з-під феєрверку... не перед входом, і не в Храмі... отже, незначні зрушення є(?)
:)
на початку презентації Оксана Забужко згадала ось цей заголовок: http://news.liga.net/news/N0943462.html
занудна феміністична гуйня
читала я фрагменти в "Сучасності" і дуже сподобалося.
а до чого тут фемінізм не зрозуміло :))))
а жінки взагалі не розуміють,до чого десь фемінізм. вони сприймають його прояви, як належне.
а чоловік – конкретно ви – взагалі не розуміє, коли вважає, що їхня абсолютно необґрунтована позиція є істиною в останній інстанції. аргументи, пане? тоді принаймні буде про що поговорити, а не просто заявити свою позу.
Тихо,тихо!Астарожно!Бо цей дядько свою позу ще й показувати почне!
З такими чоловіками, як Ви пане, жінки просто вимушені бути феміністками, хоча теми роману це абсолютно не відноситься. НА його сторінках зображено справжніх чоловіків, які вміли боротися і любити...Але, напевно, такі чоловіки стали вимираючим видом після знищення УПА.
Погані відгуки про книгу та про авторку пишуть ті, хто ні разу не тримав у рукаї її творів, або той, хто крім назви книги далі не зміг її прочитати.
Уже 500 сторінок прочитала. Таки цікаво. Роман не про УПА, хоча про УПА там написано. Радше про людей, і про тих, хто були в УПА зокрема. Прочитайте.
Купити книжку найдешевше можна тут: http://www.buga.com.ua/book/5266/
Ніколи не читала нічого подібного.Роман вражає своєю ситістю. Його не можна віднести до феміністичних міркувать, це радже опис життєвих негараздів та подій, які переживає кожна жінка сучасності.
я остаточно впевнилася у цьому житті у тому факті, що різко негативні коментарі, що собою являють бруд, спрямований проти автора чи його твору, коментарі, що містять ненормативну лексику чи лайку, апріорі є 1) затаєною заздрістю авторові через неспроможність створити щось подібне, як би банально це не звучало; 2)властивістю людини із сензетивною та нестійкою психікою, яка таким чином самостверджується, привертає на себе увагу, розв'язує діалог.
Критика, чи то пак полеміка, має бути спокійною, послідовною.
Гадаю, освічені люди пам'ятають, що казав Гайдеггер про критику: "Критика насамперед є ствердженням ВЛАСНОЇ позиції", а Ви ж не хочете презентувати власну позицію як неврівноважену та непродуману?..
(звертання до агресивно налаштованих)