Олаф Кюль: «Чим креативніший творець текстів, тим важче його перекласти»

Ювілейний форум видавців у Львові порадував гостей багатьма заходами: презентації, круглі столи, зустрічі з відомими письменниками й культурними діячами. Цьогоріч організатори не обділили увагою й критиків.

Всеукраїнський фестиваль «Контекст-2» — ініціатива, спрямована поліпшити вкраїнську літературну критику й книжкову журналістику. 25 молодих людей, попередньо відібраних організаторами з усієї України, упродовж 5-ти днів навчалися критикувати, слухали зарубіжних і вітчизняних спікерів, дискутували з ними, робили інтерв’ю з відомими літераторами. В рамках цього проекту, цікавою й змістовною була зустріч із Олафом Кюлем. Відомий німецький письменник, перекладач (з польської, російської, української на німецьку мови), радник по справам Росії, України і Білорусі мера Берліна, спеціалізується на літературі Східної Європи. На зустрічі пан Олаф розповів, що знайомий з творчістю Жадана, Забужко, Андруховича, Прохаська, словом, усіх знакових українських літераторів.
«Але велика проблема німецьких видавництв у тім, що там нема людей, знаючих українську та російську, невелика кількість знає польську мови. Для Польщі врожайним був 2000-й рік. Вона була гостем на німецьких фестивалях, Франкфуртському ярмарку. Після цього декілька років пішли переклади з польської на німецьку. Але цю програму закрили, пропустивши й погані тексти. Як би таке зробити з українською літературою?»
– Думаю, – міркує далі письменник, – це питання маркетингу і літературних агентів, і критиків. Я припускаю, що молоді літературні таланти, доклавши певних зусиль, могли б розвинути ці галузі культури. Головне – вгадати смаки читача, дізнатися його вподобання. Мені особисто здається, що є поняття якості літератури. Якщо письменник хороший, зможе писати про що завгодно. До прикладу, Сергій Жадан з успіхом писатиме не тільки про Донбас чи Луганськ, а й про Нью-Йорк. Це не залежить від географії. Німецький реципієнт очікує від польського, російського чи українського прозаїка щось про своє життя. Якщо він буде писати абстрактно, віддалено від життя Німеччини, на нього просто не звернуть увагу. І тут знову постає болюче питання перекладу. Адже чим креативніший творець текстів, тим важче надається він до перекладу. Чим він універсальніший, тим легше його перекладати. Наприклад, американські чи англійські письменники пишуть так, начебто знають, що їх вже перекладатимуть. У них таке передчуття, мов цей роман стане бестселером, – підсумував Олаф Кюль.
Під час зустрічі лунали різні питання про літературну освіту, гранди для письменників, переклади українських письменників на німецьку. Воркшоп з паном Олафом уселив бодай якусь надію на те, що українські прозаїки цікаві тамтешньому німецькому читачеві.

Книгобачення (http://knyhobachennia.com/?category=3&article=1462)