Олександр Муренко: «Барабани – то кохання і пристрасть на усе життя»

Олександр Муренко (Мурчик) – один з провідних вітчизняних барабанщиків, співавтор унікального шоу-виступу Руслани на конкурсі Євробачення 2004 в Стамбулі. Він також є першим барабанщиком в Україні, який у своєму творчому доробку має власний сольний альбом «Back to Fusion» (2004).

Всепроникливий, але не «всеядний» Сашко співпрацює з цілою плеядою українських артистів на концертах. Записав купу платівок з абсолютно різними по стилю музикантами і колективами, як то Схід Side, Murenko Fusion Band, M-Bomba, НеДіля, Руслана, ТНМ Конго, Ars Nova, ЕL Кравчук, Music Station, Гурт Йо'Гурт, Impression, Кобза, Tima Project, Сергій Чантурія, Росава, Алібі, Всяк Випадок. Він постійно концертує із власним барабанним шоу, виставою майстер-класом, розповідаючи усім охочим секрети володіння барабанами, чи то пак, приборкання потужної енергетики барабанів.

– Сашко, ти вже вдруге приїжджаєш з концертом у наш пивний клуб «Майдан». Вперше, рік тому, ви разом з Сергієм Чантурією давали майстер-клас, а сьогодні ти відвідав нас у складі гурту «Розмарі». Розкажи, будь-ласка, які зміни відбулися у твоєму житті за цей рік, в яких проектах довелося брати участь, з ким випадало працювати на одній сцені?
Ну, перш за все, за цей рік я став офіційним ендорсером компанії «Zildjian» – лідера у галузі виробництва тарілок. «Zildjian» зі своєю 400-літньою історією – найстаріша з усіх компаній-виробників музичних інструментів на планеті Земля. А також ексклюзивним ендорсером барабанів «Mapex» в Україні. Навесні до Києва, саме з майстер-класом по барабанах «Mapex» приїжджав барабанщик зі світовим ім'ям Валфредо Рейєс – молодший син неперевершеного латиноамериканського перекусіоніста Валфредо де Лос Рейєса старшого. Валфредо Рейєс – музикант-універсал. Він блискуче виконує різну музику на барабанах та перкусії. Серед музикантів, з якими грав Валфредо – Карлос Сантана, Стів Уінвуд, Джо Семпл, Френк Гамбєйл, Смокі Робінсон, Глорія Естефан, Рікі Мартін, Селія Круз, Сержо Мендес, Рікардо Сілвейра, Таня Марія та багато інших. Так ось, ми з Валфредо грали на одній сцені, був дуже цікавий і видовищний концерт. Восени з колективом «Ars Nova», це такий наш суто драмовий гурт (перкусія й ударні інструменти), я відвідав музичний фестиваль у Норвегії. Як завжди, було багато різних студійних робіт і проектів. З «Розмарі» записали новий альбом, ось зараз буде відбуватися його зведення, з «Гуртом Йо'Гурт», з Сергієм Чантурією пишемо нову платівку у студії. Купа різних концертів, майстер-класів по усіх куточках України.

– Цікаво, а як ти прийшов до барабанів? Спочатку ж, напевно, пробував грати на якихось інших інструментах?
Якраз і ні. Барабани були першими, я вже точно не пам'ятаю, це було ще у ранньому дитинстві, але десь з років трьох я на них повернутий, таке собі кохання і пристрасть на усе життя. Хоча вмію грати ще й на гітарі та фортепіано. Але спершу все ж були барабани. У мене вдома є багато барабанів, навіть кілька ексклюзивних моделей. Я за своє життя купу інструментів перепробував, та ніколи не було такого – ось ці барабани хороші, а ці погані. Вони усі відрізняються між собою тембрально, тобто, що кому більше по духу підходить.

– Публіка дуже добре приймає Олександра Муренка. Ти сам вже відчуваєш, як на тебе працює твоє ім'я? Що ти вже маєш суто свого слухача?
Є таке відчуття. Хотілось би подякувати за це людям. Часом буває так, що під час концерту я отримую у декілька разів більше енергії з залу, ніж віддаю сам, а віддавати з моїм то інструментом доводиться, сама розумієш, доволі багато. У вас у клубі, наприклад, дійсно особлива атмосфера і я від гри тут отримую величезне моральне задоволення. Кайфую, так би мовити. Чесно кажучи, я б хотів частіше сюди приїжджати, аби запрошували.

– А тепер запитання особистого характеру. Рік тому, я пам'ятаю, ти мав довге волосся. Що сталося у житті Олександра Муренка, чому він вирішив кардинально змінити зачіску?
Я вже три рази намагаюсь відпустити волосся і все ніяк не виходить. Ось і цього разу так було, повернувся з гастролей у Норвегії, подивився в дзеркало, ніби й нормально, але у перукарню таки сходив. Тепер жалкую, звичайно, але то невелика втрата – волосся можна відпустити знову

– Тобі самому в яких колективах більше подобається грати. Це фольк, як у «Гурті Йо'Гурт», чи це джаз, чи, ось, як сьогодні, рок-музика?
Зі мною трапилась така історія, що я просто страшенно люблю музику. І це не є рок чи джаз, чи фольк. Я граю і фанк, і ейсід, і R&B, і латину. Ось якраз зараз робимо багато аренбішних танцювальних проектів. Є така співачка – Аня Коханчик, вона зараз співпрацює з компанією «Лавіна м'юзік», ми граємо деколи концерти разом. Така собі «чорна» поп-музика. Полюбляю і хеві, і сальсу. Але ось ф'южн та джаз-рок надають мені, як барабанщику, широке поле для імпровізацій та технічності. Це ті два музичні стилі, в яких я відкриваюсь максимально, на усі 200%, оскільки барабанщик мусить слідкувати за звуком, щоб не заглушати своєю грою інші інструменти. Це музика, яка мене не сковує. Я почуваю себе як риба в воді. Саме ф'южн і джаз-рок дають мені можливість імпровізувати і солювати на повну. Але, повторюся, музику я полюбляю грати абсолютно різну і за стилем, і за змістом. Я намагаюсь знайти час, щоб розкопати якомога більше стилів, пропустити їх крізь себе. Тобто виходить, що мене вистачає на усіх.


Судячи з кількості музичних проектів і записаних альбомів, Муренко дуже плодовитий музикант. «Для професійного музиканта завжди знайдеться робота, головне виконувати її натхненно та якісно», – каже Сашко. І як можна з цим не погодитись, адже потужне барабанне соло може і попсу неабияк засмачити, навіть «чорну попсу», особливо, якщо це живий концерт. Зі свого боку можу додати, що завжди приємно мати справу з людиною, яка знає чого хоче. Тобто, у такому разі слова «я можу грати практично все», не сприймаються як похвальба. А, спостерігаючи за Муренком на сцені, впевнюєшся остаточно у правдивості своїх попередніх висновків. Розповідаючи про свою співпрацю з корифеями української традиційної пісні гуртом «Кабза», Сашко шкодував, що, на жаль, не часто доводиться з ними перетинатись. Будь яка робота з цікавими музикантами і гуртами пов'язана з продюсуванням, фінансуванням, з іншою подібною «єрундою». Українській шоу-бізнес знаходиться не в тому стані, в якому він має бути. «Але це усе вторинне», – резюмує Муренко. «Особисто для мене, головне – відношення між людьми. Перш за все, людина, а вже потім музикант, інструменталіст і т.д., і таке інше». Можливо, якби цю думку розділяло більше наших вітчизняних музикантів, ми б мали змогу спостерігати більшу кількість цікавих проектів. Все ж зміщення акцентів у творчості має відбутися у бік гармонії та якості, а не дешевого піару, замішаного на комерції та популізмі. В пивному клубі «Майдан» це розуміють добре, тому і музика тут звучить така як треба. Long Live Rock-n-Roll!

Відео з дня народження Мурчика (виступ ТНМК та Cхід-Side)