Олена ВІННИЦЬКА: «Дружба в шоу-бізнесі буває, хоча це – велика рідкість»

 Популярна українська співачка Олена Вінницька цьогоріч святкує десятиліття сольної кар’єри. Як усе починалося, чим іще порадує прихильників, як відпочиває і якому кольору волосся відповідає її внутрішній стан, артистка поділилася з нами.

– Десять років – чималий строк, а здається, ще зовсім недавно ти співала у гурті «ВІА Гра». Як було починати сольну кар’єру?

– Дуже складно. На початку, коли мусила багато працювати, коли треба було долати стереотипи, доводити всім, що ти – самостійна артистка, що спроможна сама написати пісню, завоювати публіку, тоді було справді важко. На це пішло років три жорсткої праці. А коли з’явилися прихильники, стабільний концертний графік, коли виходила на сцену й стадіони співали мої пісні, то зрозуміла, що непогано попрацювала й утвердилася в українському шоу-бізнесі.

 До речі, надалі теж було не просто, бо публіку треба постійно дивувати. У нас люди – європейського спрямування, на відміну від російського шоу-бізнесу, де артисти можуть нічого не змінювати у своїй творчості по 20, а то й 30 літ! І на них однаково ходить публіка. Українці ж люблять новизну, тому всі ці роки минули у постійному творчому русі.

– Скажи, а на сцені за ці роки ставалося щось незвичайне? Може, курйози якісь?

– Є така традиція: коли в артиста тур, то останній концерт називають «зеленим», і тоді всі один одному готують сюрпризи. Вони зазвичай завуальовані, себто публіка не має здогадатися, що відбувається. Тому у всіх, хто на сцені, відбувається неабиякий викид адреналіну.

 Наш традиційний розіграш – заклеїти скетчем інструмент клавішнику, а якось Сергій та Олексій Большой вийшли на сцену в шапочках для душу. Було таке, що вони приліпили скотчем до стійки мій мікрофон. У мене під час виконання є момент, коли знімаю мікрофон, а тут смикаю, смикаю і не можу відірвати! (Сміється, – Ж.К.) Та я за це не ображаюся, адже артистові «зелені» концерти з безконечними розіграшами дуже потрібні: ці веселості вносять позитив у командний дух.

 – Цьогоріч Костянтин Меладзе запускає новий проект «Хочу у ВІА Гру». Ти не братимеш участі в його створенні?

– Так, я, певно, братиму участь у цьому проекті як тренер. Отримала цю пропозицію від Костянтина ще в кінці минулого року. Багато роздумувала, але погодилася, бо в мене є досвід, який хочеться комусь передати. До того ж «ВІА Гра» – це моя перша група, перший вихід на сцену, тож логічно було погодитися на участь у проекті.

– Наближається День закоханих… Що означає для тебе цей день?

– Нам це свято нав’язали, але, мабуть, добре зробили, бо закохані є в кожній країні і є що святкувати. Для нас це чудовий зайвий день попрацювати: зазвичай артисти цієї пори вітають закоханих. Свято зворушливе і я, як людина, яка була закохана, знаю, що то за почуття. І всім бажаю бодай раз у житті пережити хай навіть нещасливу закоханість. Бо це як щеплення.

– Чим радуватимеш прихильників у наступні роки?

– Плани великі, аби лишень вистачило часу на їхнє втілення. Гадаю, будуть зміни в моїй творчості, настав переломний час: те, що було, усе моє, всім горджуся, ні про що не жалкую, щаслива, що були помилки, бо це мій досвід. Тепер його хочеться вкласти у щось нове. Не хочу сказати, що це буде інша Вінницька, але зміни будуть помітні. Єдине, що не зміниться ніколи, – це моя лірика…

– Тим часом із зовнішністю ти давно експериментуєш. То була блондинкою, то брюнеткою, нині – шатенка. Якою ти собі найбільше подобаєтеся?

– Насправді я досі перебуваю у пошуку свого кольору волосся. Те, що ви бачите, зовсім не те, що мене влаштовує, і не те, чого мені хочеться. Я майже десять років була темноволосою, але торік перед зніманнями кліпу на пісню «Виноград» мені захотілося стати блондинкою. Ця пісня мені дорога, я написала її, коли була білявкою, проте, коли стала висвітлювати волосся, то це вийшло невдало. Тому, зізнаюся, нині я перебуваю в стані порятунку волосся, яке зіпсувала. Щоправда, знаю напевне, що внутрішній мій стан геть не відповідає блондинці. Та й не пасує мені білий. Але і темною не хочеться бути, бо не почуваюся у цьому кольорі гармонійно…

– Цікаво, як ставишся до популярної нині пластичних операцій?

– Пластична хірургія невдовзі буде як фаст-фуд. Вона вже нікого не лякає. Я не противник, якщо є дефекти, з якими жінка не може жити. Тоді добре, що можна піти і все виправити. Коли ж це переростає у фанатизм, коли молоді починають ліпити собі обличчя, аби бути на когось схожими, то мені їх просто жаль.

 Колись, ще до моєї з’яви на телебаченні, у мене була і група своя, і в театрі екологічному встигла попрацювати… Тоді один продюсер, коли мене побачив, то одразу сказав, що мені терміново треба зробити пластику. Ще не чув, як я співаю, не знав, який вигляд можу мати у кадрі, а вже заявив, що з таким профілем артисткою я не стану. Але, як бачите, стала співачкою і з таким носом. (Сміється, – Ж.К)

– Ти мало буваєш на світських тусовках, певно, віддаєш перевагу домашньому відпочинку?

– Я ходжу на вечірки, але вибірково: мені нецікаво просто ходити розважатися й світитися перед журналістами. Думаю, можу собі дозволити, бо за десять років багато зробила й мені не треба зайвий раз витрачати енергію, щоб показатися на відкритті якогось ресторану. У мене багато роботи і я втомлююся навіть від спілкування, тому надаю перевагу відпочинку в замкненому просторі. Вдома люблю читати, дивитися кіно, маю три кішки, які не дають мені розслабитися. А ще зустрічаюся з друзями, у мене дуже хороша подруга Гайтана, її родина: коли хочеться спілкування, то ми збираємося…

– Тобто дружба в шоу-бізнесі буває?

– Буває. Це велика рідкість, але все-таки це буває.