Пірати Карибського моря: На краю світу (Pirates of the Caribbean: At World's End)

Ви ще пам'ятаєте, що таке «Прокляття чорної перлини»? Чотири роки тому цей піратський фрегат виплив у фільмі на тему, яку вже здавалося, остаточно поховали в Голівуді. На глядачів неначе дихнув свіжий морський бриз в спекотний літній день – легка, весела, іронічна стрічка про морських шукачів пригод і грошей не мала жодних претензій на щось більше за літню розвагу фільмом за мотивами діснейлендівського атракціону, приправленим останніми досягненнями в області комп'ютерної графіки – може саме тому і отримала їх визнання у вигляді зборів, які в чотири рази перевищили бюджет.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що фільм сподобався усім. Для дівчаток була історія кохання Вілла та Єлізабет, між якими лежала соціальна прірва, для хлопчиків – команда піратів-скелетів та романтика морських пригод, до того ж подана в ігровому, несерйозному вигляді, що не мав майже нічого спільного з реальними піратами. Для дорослих – жарти, для підлітків – бійки. І для усіх без винятку – неймовірний образ Джека Сперроу, створений Джонні Деппом, котрий відтіняв інших, дещо картинних персонажів своєю незвичайною поведінкою, своєрідним гумором і дотепними фразами. Загалом «Чорна перлина», попри свою немаленьку тривалість, швидко мчала глядача Карибським морем від початку до кінця стрічки, залишаючи приємні спогади, як про гарну відпустку на морі. А через кілька місяців, разом з чутками про неминуче за таких зборів продовження з'явилось і відчуття тривоги – продовження надзвичайно рідко виходять гідними оригіналу, а цього разу ще й оригінал був такий приємний, що зіпсувати його починання було б просто блюзнірством.


Три роки потому багато які з побоювань справдились з перших же кадрів. «Скриня мерця» виявилась заважкою для «Перлини», улюблений багатьма фрегат втратив свою швидкохідність і почав шкрябати кілем піщане дно – на місце фантазій маленької дівчинки на початку першої частини прийшла груба реальність у вигляді лорда Беккета, який відразу показав, що жартів більше не буде, романтичний ореол кохання було знищено незрозумілими метаннями Елізабет в зародженні любовного трикутника, оригінальний та веселий Барбосса поступився місцем похмурому мацаколицому Дейві Джонсу з незрозумілою легендою про вирване серце та важкий обов'язок керування «Летючим голландцем», а улюбленець публіки Джек втратив свою роль головної скрипки в оркестрі, і це було головною помилкою авторів.

Основну рису картини – схожість на веселий і трішечки страшний дитячий атракціон – змінив похмурий драматизм дорослого роману, а блакитне небо затягло сірого відтінку штормовими хмарами. Не останньою причиною для здивування було і те, що автори піратського серіалу пішли протореною три роки тому дорогою братів Вачовські та Квентіна Тарантіно – заздалегідь усіх повідомили, що друга та третя частини є одним цілим фільмом, розділеним навпіл задля кращого розкриття героїв та подій. Тобто для пробудження апетиту нам згодували поїдання Джека кракеном, сварку Елізабет та Вілла, полонення губернатора Суона та Дейві Джонса пекельним лордом Беккетом, та пообіцяли через рік надати усі необхідні пояснення.

На жаль, примарні сподівання на покращення виявились безпідставними. Третя частина стала ще більш похмурою, кольори чорнішими, а колись швидкохідний фрегат бренду від перевантаження не лише втратив можливість рухатися, а взагалі почав тонути. Загальний тон задають вже перші кадри, де арешти другої частини змінюють сцени колективних страт через повішення жителів Порт-Роял, з дітьми включно, котрі покликані продемонструвати неймовірний розмах репресій під керівництвом пана Беккета – досить неочікуваний початок для колишнього дитячого «атракціону», і, як на мене, попри те, що в усіх трьох частинах одна рейтингова оцінка вікової придатності, це вже було трохи занадто. Втім, про це швидко забуваєш, бо фільм справді дивує.

Переглядаючи його, складається враження, що гідно виконували свою роботу лише обслуговуючий персонал та спеціалісти зі спецефектів, сценаристи ж відпочивали десь в межах Австралії – якнайдалі від Карибів. Нові герої несподівано вводяться в дію і потім так само швидко виводяться, залишаючи глядача у роздумах, що ж це таке було і до чого це воно – чи це база для наступної серії, чи просто забули автори про героя. Сюжетні лінії та події нагромаджуються, налізаючи одне на одного і відпихуючи попередників з дороги – швидше, більше, неймовірніше. І до цього усього додається постійне цитування тої ж таки «Матриці»: Нео був на проміжній сліпучо-білій станції метро – Джек опиниться в сліпучо-білому проміжному світі-пустелі, Піфія опосередковано допомогла героям наприкінці стрічки – провидиця Тіа Далма зробить те саме, і цей відвертий плагіат можна перелічувати ще довго. Актори змучено відіграють свої ролі, чекаючи закінчення мук, бідолашний Джек остаточно втрачає глузд і привабливість, через що улюблений образ виявляється знищеним просто остаточно, а сама «Перлина», схоже, невідворотно йде на дно, що доводять перші оприлюднені результати прокату.

Лікується отримана душевна травма виключно переглядом першої частини і спробами забути про існування продовжень. А тим, кому останнє не вдасться, залишаться сподівання, що обіцяної четвертої частини Вербінські, Россіо та Еліот не будуть робити, аби не виховати у глядача невиліковну алергію на торговий знак «Веселого Роджера». Панове, дайте спокій капітану Джеку – ми хочемо назавжди запам'ятати його молодим!