Обираючи між доларом, євро та єною «Опіум» зупинились на скрипковому ключі

Львівський гурт «Опіум» був заснований ще у далекому 1997 році. З 2006 року він функціонує у третьому складі – Саша Іващук, Роман Кучерак, Юра Баковський, Антон Мінчук і Славко Швед.

Відтоді хлопці серйозно замислились над розвитком спільної творчості. Результатом стала участь у різноманітних фестивалях (не тільки в Україні, а й поза її межами), зустрічах, концертах, перемога у конкурсі «Muz-DJUICE» і, найголовніше, – зйомка дебютного кліпу і вихід альбому «Молися на мене», презентація яких відбулася 23 квітня у Львові.

Чому альбом називається саме «Молися на мене»?

Саша Іващук (вокал, гітара): Він має таку ж назву, як і однойменна композиція, що увійшла до альбому, тому аналогію потрібно проводити з нею. Загалом,цей альбом – про любов до власного Его, про любов до себе. Більшість пісень подані від першої особи і скеровані на висвітлення індивідуального внутрішнього світу людини. Дуже часто людям не цікаво, що відбувається у когось в душі, а отже їм не цікаво, що діється у власній душі. Тому хотілося, щоб композиції з альбому примусили замислитись і, можливо, щось зрозуміти про себе, щось відчути або просто дарували задоволення від музики. Зрештою, музика лікує… 

Лірика побудована на асоціаціях, тобто кожен мав би сприймати її по-різному, в кожного уява будує це по-своєму. Суть фрази «Молися на мене» – це зверни увагу на мене, на те, що я роблю і побачиш, що це не найгірше, що у світі відбувається, тобто ми повертаємось до теми альбому, любові до власного Его.

Коли була написана ця пісня?

Саша: Написав я її десь у 2006 році…

Рома Кучерак (гітара): Пам’ятаю, як два роки тому Саша вперше почав виконувати її в акустиці і ми просто почали грати. Антона ще в гурті не було і ми її починали зводити зі старим барабанщиком, тоді й з’явився вступ…

Саша: Це одна з перших композицій, яку ми почали в цьому складі робити.

Рома: Тоді ми вирішили, що у цій пісні має бути соло на басу, бо ні в одній ще не було і…

Юрко Баковський (бас): … взяли і заграли. (сміється)

Як народжується пісня?

Рома: Коли в нас починається робота над новою піснею, то Саша каже, що послухайте, в мене є нова пісня і просто грає її на акустичній гітарі. Отже, ми її слухаємо, якщо подобається, то починаємо з нею щось робити. І тоді кожен старається під час того, як пісня лунає під гітару, підставляти щось своє, тобто вносити свою якусь частинку. Комплексне рішення. От так і народжується пісня. (сміється)

Майже в кожній пісні йде звернення до певної особи. Хто ж ця особа?

Саша: В ліричній композиції, як правило, присутня певна особа. Кожна пісня має свою історію, передісторію. В цілому ж, звернення хоча іде до особи, але ця пісня пишеться для людей крізь призму звернення. Кожен цю особу уявляє по-різному, у кожного у душі є свої індивідуальні почуття, які притримані тільки цій людині. Якщо ж говорити про зміст композицій, то хотілося б, щоб пісні допомагали людям замислитись, щось зрозуміти, відчути, подивитись на деякі ситуації під іншими кутами, під іншими ракурсами або просто побачити в цих піснях частинку себе.

Можливо, це – Ваша муза?

Саша: Можливо так і є… (сміється)

Антон Мінчук (ударні, перкусія): Можливо і не одна… (сміється)

Треки, які увійшли до альбому, створені гуртом в теперішньому, третьому складі?

Саша: Навіть якщо деякі пісні були написані і робились раніше, то хоча композиційно пісня змінена, проте гармонія, мелодика та ж сама…

Рома: Це ті ж початкові пісні Сашка, але перероблені. Після зміни барабанщика, практично всі барабанні партії були переписані, наприклад, у «Анатомії Болю». Взагалі, якщо нова людина приходить у гурт, то вона дивиться на старі пісні вже з іншого боку і каже, що вона хоче тут зіграти так, тут – інакше. Тобто, за узгодженнями, ми нову людину підлаштовуємо під цю пісню.

Слова до «Анатомії Болю» написав Олександр Морушко. Хто це?

Саша: Олександр Морушко – наш добрий друг, товариш. Він є одним з дуже талановитих закарпатських поетів. Пісня «Дотики» також написана на його текст (вірш «Я скупаю тебе у ніжності» із збірки «Анатомія Болю»).

Пісню «Ті, що люблять рок» ви співаєте, насамперед, про себе?

Саша: Кожна людина щось робить, про щось співає, щось говорить, як правило, те, що вона відчуває. Набагато складніше, наприклад, сісти у Львові і написати «Роман про полярних дослідників», ніж написати його там, де ти бачиш тих дослідників, бачиш те, що вони роблять. Трохи грубе порівняння, але, напевно, через то і ця пісня є про нас і від нас, і для тих, що люблять рок. Зараз така епоха – цінності дуже міняються. Якщо людина любить, наприклад, рок, а їй кажуть любити щось інше, то багато хто може просто загубитись в цих переконаннях. Тому в «Тих, що люблять…» йдеться про те, що треба любити те, що ти дійсно любиш, що потрібно бути самим собою. Знову повертаємось до теми – любов до власного Его.

Чому саме ця пісня є останньою в альбомі? Це банальний збіг обставин, чи авторський задум?

Саша: При складані треклісту ми дотримувались того, щоб цей альбом можна було слухати по колу – закінчується фінальна композиція і починається перша, і т.д. В цьому і сила альбому. Також добивались цілісності. «Ті, що люблять рок» – це мінімальне резюме про людей, які люблять рок, люблять рок-музику, люблять такий стиль життя.

Розкажіть про сам запис альбому…

Саша: Насамперед, про те, як це все почалося… Ми виграли у 2007 році конкурс «Muz-DJUICE» від «Київстар», де головним призом був випуск альбому – ми подаємо матеріал і завод випускає диски. Ну, звичайно, ми дуже зраділи, що з’явилась така можливість, оскільки все фінансування в гурт відбувається нашими зусиллями, але постало питання – де нам записуватись? Проаналізувавши ринок і зробивши співвідношення ціна/якість, ми зрозуміли, ті гроші, які ми б мали заплатити комусь, ми можемо вкласти в свою апаратуру і зробити міні-студію вдома. Що з цього вийшло ви можете почути.

Тобто, буквально, ви записували альбом вдома?

Юра: Вдома – це якщо говорити про місце знаходження студії. Не мається на увазі що це був якийсь диктофон…

Саша: Це все серйозно робилось, дуже довго вчились. В цій справі головним був Славік, фактично, процесом запису керував він.

Славко Швед (електроніка): Левова частка роботи перепала на мене, оскільки мені подобається працювати над зведенням і експериментувати з музикою. Довгий час я залишався сам-на-сам з піснями, було багато їх варіантів, труднощів, але, думаю, як для першого разу, я непогано впорався з завданням. (сміється)

Очевидно, чотиризнак на обкладинці теж повинен мати підтекст…

Саша: Ідея про ці чотири знаки виникла досить давно. Спочатку ж була абсолютно інша: ми хотіли розмістити якісь фотографії з таким сенсом, потім з іншим. Довго все робилося, фотосесії відкладалися. Напевно, недарма, тому що в один прекрасний день щось таке мені в голову прийшло і цей логотип намалювався десь за 15 хв. Долар, Євро, Скрипковий ключ, Японська Єна. Зрозуміло, що ключ, як за розміром, так і за кольором відрізняється. Насправді, чув дуже багато варіантів, що тут намальовано, і пояснюю перший раз людині зі сторони (сміється). Я б назвав це просто –  перевага духовного над матеріальним. В принципі, так як весь альбом такий, то і ця ідея асоціативна, кожен повинен бачити щось своє. А хто вже щось побачить – це добре, головне, щоб воно йому на користь пішло.

Слідкуючи за ЗМІ, помічаю, що фактично усі інтерв’юери ставлять вам питання: «Чому музика – найважчий наркотик» ? Як народилося гасло, яке «переслідує» гурт ось уже десяток років?

Саша: Це дуже стара історія, ще коли перший склад був…

Юра: Хлопці все перепробували і сказали так і є…(сміється)

Саша: Була дуже складна проблема, як назвати гурт. Якось у процесі багатьох розмов виникло гасло «найважчий наркотик». Тоді почали сидіти і думати, як би це все «заокруглити», щоб воно звучало гарно і в той же час якось захоплююче, заворожуюче і благородно. От і вийшло, що ми себе гордо (не побоюсь цього слова) кличемо – «Опіум».

Яку музику любите слухати?

Рома: Дуже багато різної музики слухаємо… Адже нам цікаво, як розвивається музична індустрія… Тому в цьому плані ми – меломани.

Антон: Якщо зібрати всю музику, яка є, то кожен слухає щось з того… Ну, крім жорсткої попси (сміється), хоча якихось упереджень у нас немає. Всяка музика має право на існування і слухача.

Чим «Опіум» займатиметься в найближчому майбутньому?

Саша: Зараз хочемо трошки поїздити – презентувати альбом на Західній Україні. Остаточний графік турне ще не визначений, хоч попередні домовленості вже є. Також плануємо завітати і до Києва.

Побажання слухачам…

Рома: Слухайте музику і отримуйте від неї задоволення!

Антон: Щоб кожен знайшов щось своє у цій музиці…

Слава: Щоб наркотиком для вас була тільки музика!

Саша: Я хочу побажати якомога більше якісної і хорошої музики; щоб всі розуміли, музиканти – також люди.

Юра: Щоб ви завжди знаходили час для улюбленої музики!