Просто так
Сьогодні — Міжнародний день спонтанного вияву доброти. І це не жарт.
Random Act of Kindness Day започаткований з ініціативи кількох міжнародних благодійних організацій. Його варто відзначати незалежно від місця проживання, релігійних чи політичних переконань. Ініціатори закликають сьогодні бути добрими безмежно і безкорисливо. Мабуть, нікого не здивує, що, як пишеться в інтернет-енциклопедії «Вікіпедія», у державах СНД це свято великого поширення не набуло.
Але принаймні вас, дорогі читачі, ми сповістили. Тепер треба спробувати пояснити, в чому корисність Дня спонтанного добра. Яка його відмінність від, приміром, Міжнародного жіночого дня або від Міжнародного свята солідарності трудящих чи Дня (на щастя, не міжнародного) захисника Вітчизни? Найперше — ідея: не просто вияв доброти, а саме спонтанний вияв. Тобто доброта не з наказу, а радше без плану, без попереднього задуму. Така собі перевірка швидкості реакції вашого власного гуманізму.
Щоправда, зауваження «Вікіпедії» відносно країн колишнього СРСР потребує деякої поправки. В одній сусідній державі не так давно таки спробували відзначити свято, коли молодіжний рух з гучною назвою «Наші» заходився розчищати дитячі майданчики від снігу. Можна тільки вітати, але ж вищеназваний рух без команди з Кремля і пальцем не поворухне. Тобто спонтанну добрість організовано згори, за наказом дядька з кабінету, сам же дядько, певна річ, ціле своє життя нічого спонтанного, окрім хіба що зла, не творив. Задля справедливості слід додати, що в Україні, на щастя, про це свято зовсім не знають, інакше б утнули не меншу дурницю, припускаю, з цілком благими намірами.
Отже, святкувати чи ні — це особиста справа кожного. І ефективність відзначення залежить від того, наскільки ви дослухаєтесь до власного поклику допомогти кому-небудь, першій-ліпшій персоні, яка того потребуватиме.
Що я сьогодні зроблю? Навіть не знаю. В тім якраз і принада, що наперед не знаєш, наскільки ти добрий і чуйний будеш, як далеко у тому зайдеш.
Ба більше, добрим може обернутися той учинок, що як такий і не сприймаєш, мовляв, то буденна випадковість. Згадав, що батькам не телефонував уже кілька днів, і таки набрав номер, голодного пса підгодував у переході, навіть хрестоматійній бабусі з піонерських міфів допоміг дорогу перейти.
Так само хрестоматійний, як та бабуся, заклик «поспішайте чинити добро» можна тут доповнити менш вимогливим «хоча б інколи не забувайте».
Тож не забувайте. Спонтанно. Без плану. Просто так. Може, з того щось вийде.
