категорії: візуалка стаття

Пікассо: скільки арлекінів знайдеш на цій картині?

теґи: Пікассо, перекладна стаття

26 квітня 1937 року, маштабний авіоналіт Німецької Люфтваффе на баське місто Герніка, що в північній Іспанії, змусив здригнутися увесь світ. Під час цього найбільш трагічного епізоду громадянської війни в Іспанії було вбито сотні мирних жителів.
Реакцією Пікассо на це бомбардування стало створення його найбільшого шедевру … Герніки.

Ця картина стала передчуттям та пророцтвом Великої Світової Війни і сьогодні вона визнана іконою миру у всьому світі.
Не зважаючи на неймовірний інтерес до картини ще за його життя, Пікассо вперто відмовлявся розкрити секрети візуального ряду Герніки. Жодній з сучасних робіт не було присвячено стільки книг, як Герніці. В цих дослідженнях вона почасти згадується, як «найбільш важливий витвір мистецтва двадцятого століття», проте, її змістова частина й по сьогоднішній день до кінця не розкрила своїх секретів навіть найбільш прославленим її дослідникам.

За роки досліджень, присвячених неавтентичному малюнку Пікассо, із зображенням розп'яття, датованому 12 травня 1934, було з'ясовано багато цінних фактів, які вказують на те, що у своїх роботах Пікассо вдавався до символізму. Дослідження також привели до цікавих знахідок у цьому світлі стосовно й Герніки, далеко неповний список яких , у якості прикладу, наведено у цій статті.

Ці зображення оприлюднюються вперше. До цього вони не були продемонстровані в жодній з публікацій, присвяченій чи то Герніці, чи то її безпосередньому творцю.

 

 

Приховані арлекіни Герніки
«Експерти» вже також визнав, що Пікассо практикував щось на зразок мистецької магії, прикладом якої вважають і його Арлекінів.

В 1932 році відомий маг двадцятого століття Сі. Джі. ДЖанг … впізнав в Арлекінах Пікассо потойбічного персонажа, короля перевтілення, що невідривно асоціюється з окультними практиками. Пікассо використовував образ Арлекіна, якого він до того ж асоціював з Ісусом Христом, через його містичною владою над смертю. В своїй «прихованій» Герніці Пікассо викликав на полотно ряд на невидимих Арлекінів, аби подолати натиску сил смерті, зображених на картині.»

 

«Цей найбільший Арлекін, який майстерно схований за візуальним рядом першого «видимого» плану.
Обриси обличчя формуються лініями та градацією тонів фону композиції. Також можна чітко вирізнити очі та пасмо волосся у правій частині обличчя.

За сльозою у формі діаманту зрозуміло, що Арлекін плаче в жалобі за жертвами бомбардування. Діамант же є одним з символів Арлекінів, і в роботі Пікассо він використаний, як персональний підпис.

Художники досить часто перевертають чи інвертують картини, для того, щоб перевірити збалансованість та врівноваженість композиції.

Пікассо знав ще з своїх експериментів в кубізмі, що образи, перевернуті на 90 градусів чи подані у дзеркальному відображенні, можуть мати досить серйозний вплив на глядача на підсвідомому рівні, надаючи роботі прихованих значень та магічності. »

 

Наступного Арлекіна досить просто вирізнити, якщо перевернути зображення на 90 градусів за годинниковою стрілкою.
З цього ракурсу видно, що арлекін у капелюсі звернений поглядом до неба, звідки велося бомбардування.

 

 

Наступного Арлекіна можна побачити, якщо повернути картину на 90 градусів проти годинникової стрілки.

Його можна ідентифікувати за контуром обличчя, традиційним головним убором та маскою. Пікассо сховав ще багато магічних образів в своїй роботі, вписуючи їх перевернутими на 90 градусів чи у дзеркальному відображенні. Інколи ж, як і в даному випадку, він ховає образи, розміщуючи їх поверх інших.

 

 

Цей четвертий Арлекін схований шляхом дзеркального відображення по горизонталі – прийомом, що використовувався для шифрування в магії Герметиків.

Цього Арлекіна можна впізнати за трикутним капелюхом та гофрованим коміром. Він скомпонований з елементів вуличного театру «Панч та Джуді» (авт. – традиційна лялькова вистава, головними дійовими особами якого є горбун Панч з крючкуватим носом – втіленням оптимізму – та Джуді, його дружина, недбала та незграбна. З'явилась в Англії в період Реставрації). Поля капелюха нагадують щелепу крокодила, а його квадратний рот та обличчя, якщо дивитися справа зверху набирають форми традиційного лялькового театру.

Крокодил і Арлекін є найпоширенішими персонажами вистав театру «Панч та Джуді», і їх поява в Герніці зумовлена любов'ю Пікассо до лялькових вистав, що стали дуже популярними наприкінці 19 ст. в Барселоні, де він бачив багато таких вистав і навіть допомагав у їх створенні Пере Ромеу в театрі Els Quatre Ghats. Фігура, яка звисає на обличчя Арлекіна і яку досить часто приймають за жінку, насправді дуже схожа на самого Пікассо, який теж асоціює себе із жертвами того бомбардування.

 

 

Наступний Арлекін також перевернутий вниз головою і знаходиться справа від попереднього.

Його можна впізнати за строкатим вбранням та трикутним капелюхом. Цей Арлекін стоїть навколішки, наче спостерігаючи за ляльковою виставою напроти нього.

 

Приховані образи смерті

«Превалюючою темою Герніки звичайно ж є смерть, що підтверджується схованим посередині композиції черепом, який домінує у вражені глядача від картини на підсвідомому рівні.

Череп зображено, перевернутим на 90 градусів і винахідливо накладеним поверх тіла коня, який теж є одним з символів смерті. Механізована трактовка черепа вказує на використання під час бомбардування в 1937 найновішої зброї. Це один з численних прикладів того, як Пікассо ховав в одному образі однин чи більше взаємопов'язаних символів.

 

Під помираючим конем в центральній частині композиції також заховано голову бика, що вписана у згин передньої ноги коня. Він розташований так, наче стромляє свої роги коню в живіт… тема поранення на кориді коня була в творах Пікассо однією з його улюблених і має потужний сексуальний підтекст.

Цей образ, як прихована карикатура на Гітлера (не висвітлена в цій статті) вперше був ідентифікований Мелом Бекрафтом (Mel Becraft), невтомним дослідником Герніки та автором праці під назвою «Герніка Пікассо, образи в образах» (1987, 2 видання)
Всі ці знахідки ґрунтуються на дослідженні «неавтентичного» малюнка Пікассо датованого 1934 роком.

* Опубліковано з культурно-просвітницькою метою © Mark Harris

Переклад: павло ч