Рецензія на альбом Тартака "Гуляйгород" 2005рік

Проблемний вийшов у Тартака альбом. Та ні! Сам гурт тут ні до чого. Просто для слухачів (фанів і не зовсім) його вихід був дуже вже цікавим. Ну, по-перше, два альбоми за місяць - це не жарти. Не встигли придбати "Перший комерційнимй", як уже новенький-свіженький у продажу.

Якщо згадати той факт, що слухацька аудиторія Тартака суттєво помолодшала за останні роки, думається, від долучення до народного мистецтва молодь принаймні точно нічого не втратить. Бо ж народна пісня у будь-якому випадку, як річ перевірена часом, виховує нове українське покоління.

Популярність не буде новиною для тих, хто стежить за творчістю Тартака, в курсі, які треки гурту останнім часом були найвідомішими, для решти можу нагадати: "Я не хочу", "Ні, я не ту кохав" і "Стільникове кохання". Відповідно, враховуючи, що саме ці роботи полюбилися слухачам, з’являється невеличка така спокуса зробити щось схоже. Як на мене, музикантам це вдалося. Вийшло схоже, навіть дуже.

Не буду розводити демагогію. Пісні у "Гуляйгороді" дуже різні. Поділю їх на кілька типів.

Тип перший "Стільникове кохання": не варто намагатись усі ліричні треки, яких у альбомі не так і багато, підвести під цю категорію, але от "Туман яром" - підпадає 100%-во. Особливо, якщо згадати, що пісня "Стільникове кохання" свого часу була улюбленим треком українських підлітків, а "Туман яром" за визначенням на обкладинці є "ліричною підлітковою". Та й по звучанню, за змістом вони не особливо різняться між собою.

Тип другий "Ні, я не ту кохав": це найбільш поширений тип, у ньому зібрані пісні "для веселощів". Я нарахувала принаймні три такі. Пісня до скоку "Приспівки" за змістом, може, і не схожа, але от енергетика її якраз-якраз. Жартівлива серйозна "Василиха" - усе з точністю до навпаки. Про "Сядай, Сядай" окрема розмова. Як людині, небайдужій до творчості "Фактично Самих", мені сподобалося: я, звичайно, не перша дівка на селі, але процитувати "Між нами ніж" при нагоді можу!

Тип третій (мій улюблений) - "Я не хочу". Ну, тут двоє яскравих представників: "Ой нема того" і "Мій Народ". До того ж, в обох піснях, як і в "Я не хочу", два сумних заспіви і один більш оптимістиний.

Решту треків за наявності часу та натхнення можна підвести під котрийсь із цих типів, лиш робити то, напевно, не варто.

Тим не менше, "Гуляйгород" особисто мені дуже сподобався. Зігарли свою роль дві щойно названі пісні (перша та остання у альбомі), а також гармонійність традиційно народного звучання "Гуляйгороду" з вже традиційним панковим тартаківським.

Це є Тартак, який декому може не сподобатися. Тартак, який може цим альбомом змінити свою слухацьку аудиторію. Тартак, який здатен "виховувати" своїх фанів, впливати на їх смаки. Безперечно, такий Тартак варто слухати. І сама ідея, і її реалізація заслуговують на увагу. А оце вже точно пафос :)

Трек-лист альбому:
1. Ой Нема Того
2. Чорноморець
3. Рясна-Красна
4. Туман Яром
5. Приспівки
6. Ой Учора В Куми
7. Василиха
8. Калина-Малина
9. Сядай, Сядай
10. Тиха-Тиха
11. Та Нема Гірш Нікому
12. Мій Народ