Що Канн прийдешній нам готує?

12 травня, якщо тільки вулканічні перепони не завадять режисерам та акторам вчасно дістатися Франції, розпочнеться 63-й Канський кінофестиваль.

Уперше в історії в основній конкурсній програмі фестивалю представлять і український фільм – «Щастя моє» вітчизняного режисера Сергія Лозниці. Також у межах спеціальних позаконкурсних програм відбудеться прем'єра нового фільму Отара Іоселіані «Шантрапа» за участі Богдана Ступки. Продюсер обох стрічок – Олег Кохан.

«Щастя моє» знято в жанрі road movie. Це історія мандрів пострадянським простором водія-далекобійника Георгія (в головній ролі – білоруський актор Віктор Нємєц), який з'їхав із траси й загубився в провінційній глибинці. Ще на початку зйомок фільму (які, до речі, відбувалися в містечках Шостка та Щорс Чернігівської області) режисер (він же – сценарист) зізнавався, що чимало подій з фільму пережив або він сам, або його друзі й знайомі. У своїх митарствах Георгій зустрічає то ветерана війни, то дівчинку-повію, то знахабнілих ментів, то циганку, а то й зовсім лісових бандитів. Оператором-постановником стрічки став Олег Муту, відомий операторською та продюсерською роботою над фільмом  Крістіана Мунджиу «4 місяці, 3 тижні та 2 дні», що отримав золоту пальмову гілку Канського фестивалю 2007 року. 

Поки ж вітчизняні ЗМІ смакують подробиці  «українського кінопрориву», увага західноєвропейських критиків та журналістів прикута до кількох інших голосних голосних імен у списку конкурсантів.  Жваво обговорюється нова стрічка Алехандро Гонсалеса Іньярріту «ПрИкрасно» («Biutiful»), французька комедія Матьє Амальріка «Турне» («Tournée»), драма Ксав'є Бовуа «Люди і боги» («Des hommes et des dieuх») та японська стрічка Такесі Кітано «Outrage».

«Biutiful» мексиканського режисера Алехандро Іньярріту («Сука-любов», «21 грам», «11 вересня», «Вавилон») – перша робота режисера після «Вавилону» (2006) – драми, що отримала дві нагороди в Каннах, зокрема – приз екуменічного журі. Свої попередні стрічки Іньярріту знімав за сценаріями Гільєрмо Арріаги. Але потім режисер і сценарист посварилися, і сценарист сам став режисером («The Burning Plain»), а режисер став сам собі сценаристом. Щоправда, до сценарію «Прикрасно» крім Іньярріту долучилися ще два автори.  Це – друга іспаномовна стрічка режисера після дебютної «Суки-любові» («Amores Perros», 2000).

Про сюжет фільму зі спотвореною назвою «Прикрасно» відомо небагато. Дія стрічки відбувається в Іспанії. Головний герой, якого грає  Хав'єр Бардем («Старим тут не місце», «Вікі Крістіна Барселона»), втягнутий в незаконні оборудки й змушений протистояти своєму шкільному другові-поліцейському. Драма розгортається в непривітних нетрях міського дна.

Навколо фільму Матьє Амальріка «Турне» теж виник певний ажіотаж. Зокрема тому, що «Турне» – це комедія, рідкісний звір у Каннах. У «Турне» показано кілька днів із життя шоу-продюсера, який після тривалої перерви планує тріумфальне повернення в професію разом із американською трупою стриптизерок у стилі необурлеску. Разом вони вирушають у турне Францією.

Вітчизняному глядачеві Амальрік відомий насамперед своїми акторськими роботами в таких стрічках, як «Скафандр і метелик», «Квант милосердя», «Різдвяна казка». Фільм «Турне» – це його четверта режисерська робота.

Драма французького актора й режисера Ксавьє Бовуа «Люди й боги» («Des hommes et des dieux») заснована на реальних подіях. У ніч з 26 на 27 березня 1996 року озброєна ісламська група викрала сімох ченців з римо-католицького монастиря трапістів в Алжирі. Два місяці їх тримали в ув'язненні. 21 травня 1996 року ченців знайшли мертвими. Версії щодо обставин викрадення та загибелі французьких монахів контроверсійні.

У фільмі «Люди й боги» режисер моделює ситуацію, в якій французькі монахи-цистеріанці мирно співіснують з місцевим населенням Магрибу, аж доки ісламські екстремісти не звинувачують їх у страшному злочині. Вочевидь, відповідно до задуму творців, події стрічки мають стати кіно-пролегоменами до історії протистояння цивілізацій та ідеологій. Критики відзначають, що «Люди й боги» – це ще одна стрічка, яка свідчить про відродження релігійного дискурсу в європейському кіно.

Про роботи Такесі Кітано на Канському кінофесті найбільше говорили, мабуть, 2000 року. Саме тоді 10-хвилинними оваціями аудиторія вітала його стрічку «Кікудзіро» (1999), в якій він зіграв роль позірно грубого й приземленого чоловіка, що розкривався з несподіваного боку в трагікомічних стосунках із сусідським хлопчиком-сиротою.

Цього разу Кітано запропонує журі кримінальну драму «Outrage» (як варіант перекладу – «Розправа»). Головну роль традиційно для своїх стрічок зіграв сам режисер. Він же – автор сценарію. У фільмі бос кримінального синдикату дає складне завдання своєму помічникові, той перекладає його на іншого, а той – ще на іншого і так далі. В результаті робота, за яку ніхто не хоче братися, дістається лідерові маленької банди. «Outrage» знаменує повернення Кітано до гангстерського кіно, визнаним майстром якого він є.

Сусідню Росію в головній програмі представлятиме стрічка «Стомлені сонцем-2» Нікіти Міхалкова.

Список усіх учасників, а також членів журі та решту інформації можна завантажити в pdf-файлі з сайту кінофесту.