Олександр Ірванець презентував у Вінниці «П'яте перо»
Олександр Ірванець – знайомий українським телеглядачам: протягом більш ніж 2 років він читав власні сатиричні вірші у передачі «5 копійок» на 5 каналі, віднедавна – співпрацює з ТВі. Олександр має 20-річний досвід книготворення. Але нині виступає як письменник-дебютант, адже його публіцистика зацікавила видавництво вперше.
Автор пояснює, чому збірник має назву «П'яте перо»:
– Моє перше перо – поезія, друге – проза, третє – драматургія, четверте – переклади (до речі, маю 7 видань перекладів). Логічно, що п'яте перо – публіцистика.
Звичайно, авторські колонки в газетах та журналах, записи на сторінках Живого Журналу та тематичних сайтах – все це є. До книги увійшла лише частина творів, адже, стверджує Ірванець:
– Зібрати всі свої публікації навіть не уявляю можливим, бо їх було так багато....
Письменник пояснює сутність публіцистичних статей, або есе, таким чином:
– Це сума того, що ти носиш у собі. Немає сюжету, але є досить багато того, що ти можеш розповісти. При бажанні я можу написати есей про стіл, про табуретку, про сигарету, про чарку... Це спроба поукладати безкінечну суму абсолютно непотрібних знань, якими переповнена моя голова, і з них витягти щось більш-менш цілісне. Особливість есею – несподівана фішка у фіналі.
Ірванець зауважує, що поезію краще займатись років до 30-ти, бо:
– Поезія – жанр, в якому всього не скажеш. У поезії я – бігун на короткі дистанції. Роман у віршах я не втну. А в прозі – напишу.
Романи «Рівне-Ровно» та «Хвороба Лібенкрафта» писались довго: від 5 до 8 років. Тому своє майбутнє Ірванець бачить так:
– Я буду писати прозу. Мені 51, то ще десь 2 романи я напишу. Може – 3. І це будуть добрі романи.
Крім того, вже наприкінці 2013 нас чекає фільм, сценарій якого підготував Олександр Ірванець та кінорежисер Олександр Санін. Стрічка присвячена сліпим співцям-кобзарям та називатиметься «Поводир, або Квіти мають очі». Автори прогнозують, що українці побачать справжній екшн, майже бойовик.
Шанувальники Олександра чекали від нього злободенної сатири – він прочитав кілька жартівливих віршів на політичні теми. Але насамкінець явив свій досить песимістичний погляд на глобальне майбутнє планети:
– Чи може людина змінити щось у сучасному світі? Я боюсь, що навіть Бог не може. Зірка Бетельгейзе в кожну мить може стати надновою. Боюсь, що тільки Бетельгейзе може щось змінити. А жоден політик – не зможе. Навіть той, якому платять 16 мільйонів.
