Святкувати Новий Рік теж треба вміти!

Новий Рік – це таке свято, яке відзначається 31 грудня. Його ознаками є оскаженілі люди, які фанатично скуповують подарунки та їдло, а також масове садистське вирубування безневинних ялинок. Зазвичай, під Новий рік підводяться підсумки різні, зводяться дебет з кредитом і роздаються різні нікому не потрібні нагороди в нікому не потрібних номінаціях. Але «СУМНО» такою банальщино-нудотиною не займається. Ми вирішили зробити простіше (геніальне ж – в простому) й цікавіше – дізнатися як наші письменники/музики і... святкували Новий рік. Вони ж люди творчі, а отже трошки пришиблені, а пришиблені люди завжди вигадують щось цікаво-ненормальне. І от, що ми вивідали...
*Світлина зі святкування Нового Року «Мухами»


Лариса Денисенко, письменниця та ведуча телевізійної передачі «Документ+»

Взагалі-то на Новий рік я мала б долати гори й напиватися з словаками словацьким шампанським (це, до речі – гадість!), але оскільки я захворіла на інфекційний гострий бронхіт, до того ж заразний, я святкувала Новий рік вдома з собакою. Тільки він, мій вірний пес, не побоявся заразитися від мене, або просто собача пошта не встигла вчасно розповісти йому про часті випадки зараження порядних псів на «людський бронхіт». Оскільки я вірю в Бога, то думаю, цю хворобу він на мене наслав задля того, щоб я не валялася зі зламаною ногою в словацькому шпиталі.

Перед Новим роком я ще й звихнула шию, в горах би я її зламала, правда, Господи? Отже, Новий рік я зустрічала із закладеним лівим вухом; кашлем, який конкурував із святковим салютом; скривленою шиєю, яка не поверталася вліво; і температурою здорової собаки – 38. Спочатку я думала зустрічати Новий рік у піжамі, але потім вирішила шануватися, тобто – вдягти щось більш пристойне - кольору червоної свині. Шию підв’язала яскравою хусткою, щоб мати святковий вигляд, і щоб їй було легше тримати мої навіжену голову.
Я вирішила не дивитися телебачення, а слухати вулицю. І абсолютно про це не жалкую. Це був мій перший Новий рік, який я святкувала на самоті. З Фре ми пили глінтвейн, їли святкову курку, білі мариновані гриби, ананас й сири. Не знаю, кому як, але Фре було дуже добре.


Примітка: Лариса Денисенко минулого року випустила нову книжечку «Танці в масках», стала телеведучою каналу «1+1», а ще записала свою аудіокнижку.


Олег Гнатів, гурт «Перкалаба»

- Ну і як «Перкалаба» святкує новий рік?
Новий рік ми празнуїмо дома – навіть від концертів відмовлєємоси, бо маїмо багато дітей, а діти мусут на свєто бути з татом і мамоую
на різдво завше колєдуємо-от вчора колєдували-всі гроші віддаємо дітєм-шо даруємо-то інтимне питаннє-їмо смачне

- Ялинки рубаєте?))))
Най Бог бороне! Шо вони нам завинили?))))

- Чого очікуєте від нового року?
Ми нічого ніколи не чекаємо – саме всьо приходит.

- А де плануєте-мрієте побувати в цьому році?
Я ж кажу шо ми не мріємо, бо мрієєнє то вже творіннє світу, а значит помріяв – відбулоси. Ліпче най відбуваєтси без нашого мрійливого насильства.
Де плануємо побувати? Там де запросют з концертами, а просют з різних місць. Відіграємо дамо знати. Зараз поки шо їдемо знов до Польші.

(вивідував Логвиненко - збережено авторський стиль письма)

Примітка: «Перкалаба» часто давали концерти, випустили «qzzaargh vs перкалаба» - кавери на перкалабу бай Сергій Кузьмінський, записали новий диск, що вийде вже у цьому році й накликали зливу на «Шешори».


Андрій Лобода, соліст запорізького гурту «Хорта»

Як чудово 30 січня (в розпал так званих «ялинок», коли «люди творчі» заробляють гроші) сісти в потяг і поїхати в Крим. Здавалося б, взимку треба їхати до Карпат. Згоден, але тільки не в цьому році. Снігу то немає. А в Криму є море. Нехай не таке тепле як влітку, але все ж море. І, звісно, гори. А з урахуванням того, що Крим знаходиться південніше – маса новорічних сюрпризів Вам забезпечена. По-перше, першого січня побачити бруньки на деревах, які от-от розпустяться, пощасило тільки головній героїні «12 місяців» і тим, хто був у Орлиному в цьому році. А що ви хотіли при +13? Дивитися на це диво природи і пити пиво, гріючись, ну зовсім не під зимовим, сонцем – приємний подарунок, хай йому біс, на Новий рік. По-друге, можна з'їздити в новорічне «горад расейських маряков». Хоча таких в цей період помічено на вулицях не було. Чи то в далеких «рейсах», чи то святкують у сімейному колі. Якщо хто скаже, що в Севастополі завжди дмуть вітри, не вірте. Другого січня там було тихо і якось утихомирено. По-третє, можна поїхати на «Бойдарські ворота» покуштувати в «Курені» національної кухні. Лагман або Шурпа – речі гідні того, що б їх спробувати. А після дивитися на Чорне море і на хмари, що низько йдуть, чіпляючись за хрест на Фороській церкві, в якій ще у 97 році убили «молодого батечка», що відновив її. Але у цей момент розумієш, що є люди, які живуть недарма. По-четверте, спускаючись по серпантину, і дивлячись на майже прямовисні скелі, думати, про можливість обвалу і якби це, не дай Бог, трапилося, померти майже щасливим. Чому майже, тому що, побродивши по Фороському парку, і побачивши посеред зими кущі із зеленим листям, віриш в те, що чудеса бувають. Як в принципі і вважається в Новий рік

Примітка: Гурт «Хорта» у 2006 видали таке довгоочікуване CD, музики із Запоріжжя зняли кліп «Зозуля» та дали досить багато концертів.


Анатолій Дністровий, письменник

Святкові (само)нагнітання

Все почалося за кілька днів до Ногово року в Тернополі. Але то довга історія. Скажу лише, що мене дуже добре приймала моя мати і родина Собчуків. Новий рік зустрічав у бережанській «Казці»: в товаристві Зуба, Джона, місцевого авторитета Рекуляка, Кіцкая та інших добродіїв і їх дружин/кицюнь.

Термін «нагнітання», який я вживаю в назві цих «святкових нотаток», я почув у бережанському «Гетто» від Махрового. Це слово стало за смислом настільки помпезним, що я навряд чи опишу всі його значення. «Гетто» – немає нічого спільного з Голокостом та іншими лихоліттями. То така стрьомна, перекособочена хата, яку Махровий намагається ремонтувати і в яку бережанський нарід збігається на «сухий» чи «водний» нагнітатися. Я пропонував назвати цю «колибу» з сивими, вицвілими стінами – Освенціумом, але в процесі нагнітання нарід не зовсім дуплився від моїх жартів, хоча згодом дехто й хихикав. Одного разу до «Гетто» приїхав Грубий зі своїм трирічним сином, малий так, нагнітаючи, гупав ногами по підлозі, що я мало не втратив рівновагу. Після «гетто» я повертався до родинних столів і дружина мене нагнітала, щоб я менше їв.
У той незабутній перший тиждень нового року я вмудрився потрапити на рибу: в Золотій липі на «екран» ловив карасів, плотву й уклейку, і навіть умудрився посковзнутися й нагнітнутися в річку. На Святвечір їв смажену, впійману собствєнними руками рибу, а потім – як і в минулі роки – їздив із родичем по Бережанах у пошуках живого микулинецького пива (на Різдво в релігійному галицькому містечку, коли все закрито, – то дуже складне нагнітання).

Крім нагнітання у «Гетто», були ще прекрасні нагнітання за святковими столами в родини Торганів і родини Статкевичів. Ще було нагнітання прекрасної львівської «Перлової» шумною кумпанією у «Російській лазні» в селі Підгороднє під Тернополем. Серед нас було декілька медиків, і я їх нагнітав анекдотами про лікарів. Здається, вони не образилися.

Але я не про це. Будь-які нагнітання шкідливі. Я по-святковому нагнітнув себе на 3 кг зайвої ваги. Тепер... тепер, бляха, треба щось із собою робити, бо Свята Паска не за горами (гггг).

Примітка: А от Анатолій Дністровий нічим не відзначився у минулому році, хіба що активним веденням ЖЖ (він справжній Електронний Отець!), читанням віршів на дні народженні «СУМНО», заявою про мораторій на видання своїх текстів, хоч це і немало, та й без того Отець Боніфацій – кращий!

Фото: Дністровий і його дружина, яка нагнітає


Гурт «ФлайzZzа»

Кожного року гурт ФлайzZzа на Наворочено-Різдвяні свята ГУДЕ! Свята (а точніше, їх відсутність) починаються десь в середині грудня, коли всі контори починають святкувати свої корпоративи. Одним із найпримітніших новорічних «ранків» стало святкування зелено-ялинкового дійства у наших друзів – корпорації, яка складається з радіво, газети та сітки супермаркетів. Попередньо злетавши до секонд-хенду та салонів з тканинами, нитками та голками, назбирали купу лахміття і зліпили чудернацькі костюми (див. фото) аби і глядачам, і самим було тепло та весело! В кінцевому варіанті ДжамАлка чомусь вирішила, що вона – царівна-жаба, Сашок-трубач – ковбой Роджер, Настя-ді-джей – Мілкі Маус, Денис-гітарист – незрозуміло-хто-але з рудим волоссям та пінджаком, Тіма – індіанський ананас, а Івашка – аргентинець в пончо та ще й фірмовою трубкою. І, не зважаючи на те, що тех-райдер гурту був виконаний десь на 60%, всі гості були в елєгантних костюмах та платтях, а саундчек взагалі практично зірвався через недбалість винайнятого клубу, ми в усіх кольорах веселки вискочили на сцену і порвали всіх (та й самі порвались) на шматки! Здоровенна кіпа посмішок, гучні аплодисменти, веселючі танці і п’яні мужики, які вилазили на сцену та пробували падати у натовп – ось все те, чим потішили нас присутні. Гарнесенько погудівши як на сцені, так і під нею, Флайзюки дорвалися до святкового столу і джахнули за рік, що минув. Фух!.. Нарешті!..

Але на тому всі пригоди не закінчились. Прогнавши старий, варто неодмінно зустрічати Новий Ще Кращий Рік! Рік, який ми вже встигли обізвати роком наших друзів, гурту «От Вінта!» через чи не єдину пісню в українській музиці про п’ятачкову тварину. Шкода, правда, що жоден, навіть музичний телеканал, цього не помітив і не використав, як фішку, але ми побажали побратимам бути «Попереду!» саме у цьому році! Виглядали ялинки і дзвеніли келихами в новорічну ніч кожен у себе в домівці, а дехто навіть за верстатами – Денис та Настя влаштували паті в одному із нічних клюбів Луцька. А вже серед ночі збіглись до купи. Ввечері 1го січня усі разом зібралися в клюбі «Оболонь» (що у Луцьку) аби відгудіти традиційне «Свято Великого Будуна». Костюми, як і гарний настрій, згодились і цього разу! Кльовий товариш, ведучий, а заодно і Дід Мороз Андрюха Котищук сам прийшов «такий, як треба», та й допоміг таким самим, поставивши халявне відерце з розсолом та кислими огірочками при вході. За кращий костюм, як вже склалось традиційно, в клюбі вручили телевізор. Цього разу його виграла наша подруга, яку часто прихоплюємо із собою на концерти, як палку шанувальницю, – Маша (див. фото). Вітаємо!

А взагалі сімейство Флайзюковичів цілий рік ретельно готується до новорічно-різдвяних свят – куфайки, лижі, сновборди, тазіки та поліетиленові пакети, капоти та камери автомобільні, - все стає в нагоді, коли є сніг та гірки! А цього року снігу немає :((( Тому скачемо з вишки в басейн! Сказали, що якщо гарно себе будемо поводити, то наллють ще й води! J Але надія на сніг, так само, як і на все добре у Новому Році, у нас Є! Чого і ВАМ бажаєм!

Кілька новорічних порад від мух:
1. ЯЛИНКУ можна зрубати, купити і вкрасти… у сусіда… А якщо ви любите свого сусіда, шкодуєте гроші та природу, то ялинку можна НАМАЛЮВАТИ!
2. якщо до вас на Новий Рік не прийшов ДІД МОРОЗ, то не переживайте! Прийдуть КОЛЯДНИКИ!
3. після того, як на ваші вигуки «СНІ-ГУ-РОНЬ-КА» (3 рази) ніхто не відгукнеться, задумайтесь: «А до кого я гукаю?!»
4. якщо ви мрієте про найкращий ПОДАРУНОК у Новому Році, то не розраховуйте ні на кого – купіть його самі!
5. якщо ви прокинулись вранці і у вас не болить голова, якщо ви бачите в дзеркалі себе, а не свиню, в хаті чисто, тихо та спокійно, то на всяк випадок погляньте на календар – а чи не пора готуватись до Пасхи??!

Примітка: «Мухи» у 2006 році відзначилися шквалом кліпів: «Сонце», «Тепло за годину» та «Прямо»; одним альбомом та купою концертів, багато з яких у рамках акції «Не будь байдужим!».


Катерина Хінкулова, письменниця та журналістка BBC

25 грудня – в Англії, у паперовій короні, з Christmas pudding, з нескінченим розгортанням подарунків.
31 грудня – у Києві, з ялиночкою у моїй квартирі, з видом на нічні вогні рідного міста, з шампанським, з якимось дуже смачним тортом.
Свят вечір – у Львові, з виліплюванням вареників на кухні з видом на Високий замок, з кутею, з «Добрий вечір тобі», з Christmas pudding, привезеним з Лондона спеціально для львів'ян. Їм сподобалося.

Усе з вище переліченого – з розмовами про кінець року, про підсумки, про те, як пройшов той рік, яким буде наступний, що взагалі буде далі, де саме, з ким і чому. Зайвий раз переконалася, як багато спільного у всіх тих бесідах, незалежно від краєвидів за вікном, пуддінгів чи куті.


Примітка: У минулому році Катерина відзначилася своєю першою книжкою «36 пісень про життя» та гучною презентацією з гуртом «ТНМК» у Києві.



Гурт «NEON»

Новий 2007 рік гурт NEON святкували, як би це банально не звучало, всі разом у теплій дружній атмосфері. Хлопці вирішили запросити усіх друзів, які були з музикантами ще з самого початку музичного життя гурту й до сьогодні. Звичайно, атрибутами вечора були гітари, тамбурин та вокал. Приємною несподіванкою стало народження нової пісні, участь у творенні якої брала вся команда, не виключаючи навіть менеджера гурту та арт-директора! Поки не відомо, чи вийде ця пісня в світ, адже вона є дуже інтимною, позаяк створювалась у колі найближчих одне одному людей.
Юрій Лєсний, NEON: «Вітаю усіх з новорічними святами та бажаю мати таких же гарних та вірних друзів, які оточують нас! Та, звичайно, зичу усім безмежного та взаємного кохання! Нехай ваші задуми втілюються в життя».

Примітка: Минулого року хлопці активізували усі свої ресурси і просто-таки стали окрасою чи то талісманом клубу «44», де виступають досить часто, ну і там же нещодавно було відсвятковано 5-річчя гурту!


Гурт «Серцевий Напад»

Банальні та стандартні святкування Нового Року, якщо чесно, дістали… То все кльово, коли родичі, салатики, музичні передачі з Поплавськими та Кароль, але проїдається… Цього року захотілося чогось неабиякого… Оскільки чогось дуже неабиякого видумати не вийшло, то вирішили зробити альтернативне неформальне святкування Нового Року.

Для даного дійства обрали розграфічену андеграундну залу Спілки Активної Молоді, де проводять свої репетиції учасники break-dance клюбу! Заздалегідь підготували апаратуру, закупились в гуртівні, прикрасили залу… Цікавою та неформальною вийшла ялинка, прикрасами якої були використані пакетики від чаю, туалетний папір, недопалки на ниточках, а замість зірки –– презерватив! (мал.1)

Вечірка мала закритий характер, тобто усі свої: музиканти та неформали міста. На 2 ночі люди почали підтягуватись)) Пиво було пропорційно розподілено між горлянками та підлогою, на якій потім влаштували «пивний слем», як то назвали в ту ніч! Грали чотири гурти: «Breaking Brain Without Aim», «КРЕМП», «Чорні Вулиці» та ми («Серцевий Напад»). Для нашого виступу ми вдягли різнокольорові ірокезоподібні парики, вигляд яких пробивав людей на так зване «ха-ха». (мал.2, 3) Між виступами гуртів у якості півгодинної перерви робилась протидія «дискотеці» –– «панкотєка»! Під ранок почалося прибирання людей та сміття! «Неусвідомлюючі» ранок вже Нового РОКУ поплентались додому, а організатори залишились «розгрібати»… (мал.4)

У будь-якому випадку, все гуділо та випромінювало позитив, чого щиро бажаємо усім в Новому Році! Не вагайтеся бути позитивними, поліпшіть щось по відношенню до себе та до інших у цьому році, не скупіться на гарні вчинки, теплі слова та посмішки!

Примітка: гурт у цьому році відкрив офіційний сайт та записав кавер-версію для майбутнього триб'юту гурту «ТНМК».




Остання примітка або післяслово:
Оце, мабуть, і все, кінець. Ми обирали абсолютно різних за стилями написання-або-музики творчих особистостей, але, сподіваємося, вам було цікаво прочитати, як святкували інші замість того, щоб впадати у депресивну ностальгію за минулим на основі якіхось суб'єктивних підсумків. Отже! Він (2006) закінчився, УРА(!), почався новий (2007), тож варто поквапитись. Покваптесь ЖИТИ.