Михайло Іллєнко: «Усі ми вийшли з сільської шевченківської хати»

У Києві почали знімати новий український фільм «Толока» за віршем Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості». Зі слів головного творця стрічки режисера Михайла Іллєнка, це перша масштабна екранізація твору Кобзаря за останні півстоліття! Аби врешті втілити цей задум у життя пан Іллєнко чекав п'ятнадцять літ.

НЕ ЗМІНЮЮЧИ ЖОДНОГО СЛОВА, ЖОДНОЇ КОМИ…

– Вірш Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості» – один із найкоротших: усього шістдесят сім рядків, – розповів Михайло Іллєнко, відірвавшись від кипучого знімального процесу. – Його можна було б записати на долоні, як шпаргалку, але рядкам поета на долоні тісно... Тому вони просяться за межі, порушують кордони часу. Себто ми екранізуємо цю поезію дослівно, не змінюючи жодної літери, жодної коми, але додаємо до неї таку собі передмову, щось на кшталт обкладинки. От є твір Шевченка, а є наша кіношна обкладинка, яку робитимемо сучасною та цікавою для глядача.

 Режисер додав, мовляв, зважаючи на отой п’ятдесятилітній «бойкот» Шевченку, ці 65 рядків – то не так уже й мало.

 – Нам треба повертати Шевченка, як повертають до нормального стану людину, яка місяць голодувала: їй потрошку дають їсти, – провадив Михайло Іллєнко. – Давайте хоч потрошку, але повертати Кобзаря до людей. 

 Загалом кіно має охопити чотирнадцять важливих фрагментів історії України – Голодомор, сталінські часи, Чорнобиль… Події починатимуться далекого XVI століття й дійдуть аж до наших днів. І щоразу в центрі уваги буде історія красуні Катерини, про яку йдеться у вірші Шевченка. До дівчини сваталися козаки, а вона попросила їх звільнити з полону брата. Хто впорається – за того вийде заміж. Двоє загинули, а третій, найсміливіший, повернеться з братом. Однак, як виявиться, той «брат» насправді був її коханим…

 Роль Катерини грає донька Іллєнка – 37-річна Іванна, яка понад 15 років є балериною чеського театру.

– У вірші дуже трагічний фінал – козаки вбивають Катерину за її обман. Невже й ви дотримаєтеся такої розв’язки? – запитую в режисера.

– Ми не маємо права змінювати щось із написаного Кобзарем. Але саме тому з’являється післямова, бо дуже хочеться, щоб ця драма перетворилася на імпульс, який аж ніяк не буде депресивним, – відповів Михайло Герасимович. – Ця балада – романтична, але – не фатальна. Вона справді розповідає про такі стосунки, які нині можуть дивувати. Але то були жорстокі, безкомпромісні часи, тому характери людей – героїчні. Йдеться про любов. Катерина знала, на що йде. Але понад усе хотіла, щоб коханий жив. Повірте, наш фільм не буде депресивним.

КОЖЕН З НАС – ЦЕ «ТОЙХТОПРОЙШОВКРІЗЬХАТУ»

Хоча знімальний день був першим, та кадри фільму творили фінальні. Для цього облаштували апаратурою та освітлювальною технікою засніжені простори Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. А ще задіяли понад 60 костюмованих акторів, серед яких спортсмени-біатлоністи, хокеїсти, клоуни, готи, Дід Мороз, священик із черницями, дітлахи часів панщини, сучасний олігарх… Всі ці люди спускалися з гори, на якій стояла невеличка шевченківська хатина, й співали веселої пісні. Цікаво, що ця хата належала родині Тараса Григоровича, поет неодноразово бував у ній.

– Зараз буде репетиція! Приготувалися! – роздавав команди натхненний режисер. – Хто не хоче співати – не співайте, але спілкуйтеся між собою. Мотор, почали!

 Довжелезна вервечка з різношерстого натовпу заворушилася й посунула згори вниз…

– Стоп! Не мовчіть! Або співайте, або розмовляйте, – скомандував Іллєнко після першої репетиційної спроби. – Обходьте камеру з двох боків, але максимально близько біля неї. Ще одна репетиція й будемо знімати. Репетиція! Почали! 

Перед тим, як зняти перший кадр, режисер дав і такі зауваження:

– Ми пишемо чистий дубль, тому, будь ласка, коли між собою спілкуєтеся, не забувайте, що це екранізація Тараса Шевченка, що це вірш українською мовою. Згадайте мову предків. Дякую! Починаємо знімати…

– Пане Михайле, але як пов’язати усіх цих спортсменів та клоунів із поезією Шевченка? – дивуємося, коли отримуємо змогу вкотре порозпитувати про все головного режисера та сценариста майбутньої стрічки.

–  У театрі це називається вихід на поклони, – роз’яснив Іллєнко. – Майже в кожного з нас є хата в селі, з якої ми вийшли. От її треба пам'ятати. І в мене така є: я в ній не народився, але вийшов із неї. Тому захотів ще раз показати всіх, хто пройшов крізь цю хату, кого вона зігріла, нагодувала, прихистила… Ми хочемо вклонитися Шевченкові і вкраїнській хаті.

– Назва «Толока» не видається вам застарілою, як на сучасний лад? – цікавлюся.

– Нам треба знати, що таке толока і як вона об’єднує людей. У давні часи толока була сакральним звичаєм для українців: навіть якщо ви полаялися зі мною, то однаково прийдете на толоку, бо гріх не прийти. Хочу, щоб цей фільм об'єднав українців, адже він розрахований на тих, хто знає Шевченка, хто його любить, і на тих, хто впевнений у тому, що Шевченко – просто добрий футболіст.

 На створення стрічки використають 28 мільйонів гривень, до участі в ній задіяли 150 осіб, головні ролі виконуватимуть Дмитром Лінартович, Богдан Бенюк, актор театру Франка Дмитро Рибалевський. Здебільшого кіно зніматимуть улітку. Творці запевняють: зроблять усе, аби в березні 2014 року, коли виповниться 200 років від дня народження Кобзаря, фільм «Толока» вийшов у прокат.