ну, знаєш, вже на сьогоді... якби вона погодилася з 1992 року приїхати в Україну і робити тут свою кар`єру, наприклад, то ніхто б її зі штампами щодо гітлеровщини вже не пов`язував ))) а що вона, з Німеччини не виїхала..? думаю, в інших країнах все було б простіше з визнанням...

 

та ну, а куди виїжджала?

 

ой, щось задалеко
донозначно треба було в Україну ))

 

ги... та я ж кажу, після 92 року )))

 

те, що не запитуєте Ви, не означає, що не запитують деякі інші

"...показати свою просунутість??? чи щоб всістися однією дупою на обидва стільці?..." – це говорять тільки Ваші власні комплекси, про мене Ви нічого не знаєте

мене зачепила саме ця історія в контексті загальнолюдсього сприйняття добра-зла і відповідальності митця. все. я люблю такі теми.
мене не цікавить Ваша думка. для конструктивної критики маю авторитетніших людей.

 

жодної агресії, я абсолютно спокійна

агресія – Ваша прерогатива. просто критику я сприймаю тільки конструктивну, а не злісні реакції з намаганням образити автора

ставтеся спокійніше до чужих статтей й тем, піднятих у них

 

а я вражена Вашою реакцією
і коментувати можна аргументованіше, а не як ображена чимось дитина

чесно кажучи, була про Вас кращої думки, прочитавши Ваші статті. і знову ближче пізнавання автора нівелює добру думку про його твори ))))

 

Ваша справа.
і справа не у Вашій авторитетності. я Вас не знаю, як і Ви мене.
Просто Ви, не знаючи мене, і не аргументуючи своїх досить різких, навіть образливих заяв, ще й котите на мене бочку.
Погляньте в корінь цього конфлікту (чи як?), тобто на Ваш комент, і перечитайте ще раз. Може, тоді не будете вдавати поважну людину, чий авторитет тут применшили. Бо авторитетні люди пояснюють змістовно й деталізовано (і не істерично), з чим вони не згодні, а не... далі я промовчу.

 

Пане Володимире, дякую Вам за Вашу толерантність і миролюбство. Просто відчула в коментарі пані Тетяни надмірну неприємну різкість щодо себе, якої я не заслужила від незнайомої людини. До того ж, я звикла до спокійної й змістовної критики (хоча під час роботи в газеті бувало всяке, але то було ще за царя Гороха)))), а не несподіваних і необгрунтованих "наїздів".
Тепер знатиму і такий норов )))
Щодо любові – час покаже. Постараюсь не робити передчасних висновків.

 

таки так ))
мабуть, тому й життя не набридає )

 

Навіть, якби й не визнала... Ми ж вшановуємо її, як митця, а не як особистість.

 

Радий, що Ви раді, та боюсь, не зможу бути повністю Вашим однодумцем:)
Дивитися на мистецтво опускаючи фігуру митця, означає втратити можливість правильно прочитати твір. Якщо, наприклад, читати Чуму і не знати, що Камю антифашист – ніколи не розкрити великої алегорії цього твору.
У випадку з Ріфеншталь я лише маю на увазі, що ми можемо захоплюватися нею, як художником “Тріумфу волі”, не зважаючи на нашу критику її політичних та етичних переконань (які я не певен, що ми до кінця розуміємо).

 

Забудьмо про Камю, то був лиш приклад.
Якщо ж будемо у кожній "дріб'язковій деталі шукати аналогії з автором", то будемо лише плодити інтерпритації, що, мабуть, не так і погано.
Знайомство ж з творцем може і навпаки піднести твір, змусити уважніше вчитатися (це вже правда і без мене зрозуміло).

 

...думаю, що відносно політичних, а, тим більше, етичних переконань ЛР ми просто недостатьньо інформовані))
Хоча... хто може сказати, що інформований "достатьньо"?)

 

мабуть тому,що його діяльність не була пропагандою нацизму. Та ще й настільки майстерною. Справа більше у пропаганді, а не у мистецьких здобутках. Саме за пропаганду в мистецтві й засудили Лені.

 

повністю погоджуюся з Вами

 

спершу стала фотографом, а дайвером – вже після сімдтесяти (!)
уявляєте собі в нас таких бадьорих бабусь? :)

 

В курсє.
Вона применьшувала свої роки, щоб отримати дозвіл на занурення.

 

Вона ніколи не виглядала на свій вік.

 

Ага, протягом ста трьох років))

 

а світ не думає, що то справа тільки євреїв. бо ж згадайте історію: скільки лиха нацизм скоїв в долі інших народів?

 

так, "історією" нас дійсно годують, як казочкою. або як кормом для слухняних тварин. але є й інша історія – історія очевидців. моя бабуся була серед остарбайтерів (і то ще з нею там більш-менш стерпно поводилися, якщо не рахувати каторжної праці), мій дід по іншій лінії був на фронті. а взагалі нацисти мешканців Галичини, мирне її населення, не нищили, навіть освіту дозволяли – бо вважали нас "далекою сумішшю арійців". а от на Сході України, де в мене теж є родичі, нацисти коїли жахливі речі: палили села, розстрілювали цілі родини, остарбайтерів зі Сходу, Півдня й Центру України тримали в хліві з худобою й годували помиями. так що нема чого применшувати їхньої провини. звісно, більшовизм – куди більше зло, бо нацизм хоча б для німців старався. я добре знаю, які речі коїли більшовики. і знаю також з уст очевидців, тих кому пощастило вижити. але невже виправдовуюють злочинця, якщо його співкамерник скоїв страшніший злочин?

а щодо євреїв: вони просто вміють себе жаліти перед світом дуже й дуже гучно, поки ми тихенько мовчимо. поки деякі наші люди самі не вірять в Голодомор, його й світ не визнає ніколи. бо нашестя більшовизму й нацизму залишило Україні боязких рабів :`(

 

Взагалі-то Сумно?Ком – ресурс аполітичний за визначенням, тому варто говорити про Лєні під кутом "Художник та Влада", чи "Художник та пропаганда", "...ідеологія"

Як на мене, феномен Ріфеншталь в тому, що всі, відомі мені митці, коли бралися до пропаганди втрачали у художньості, а Лєні, схоже, навпаки.

 

Купа людей (Кіплінґ, Тютчєв, Ніколай Островський, Лєбєдєв-Кумач, Фадєєв Сімонов, Маяковський, можливо, Ейзенштейн) були достатньо щірими, щоб не втратити натхнення на цій темі, але ж... художність Ріфеншталь яскравіша.

 

І все ж є в ній якась таємниця... і досить інфернальна.

 

Яволь!)

 

так, багато людей цінують мистецтво саме по собі й намагаються все зайве від нього відмежувати

але більшість все-таки шукають істину, хоча й приблизно не уявляють, за якими ознаками мають її впізнати...

 

якось так абсурдно звучать ці коменти про істину... особисто я вірю в Бога і впевнена, що Він і є Істиною. Отже, за життя нам її не пізнати. Далі не продовжуватиму, бо віра й істина є дуже особистою справою кожного.

щодо Ортега-і-Гасета: якщо Ви мали на увазі "Дегуманізацію мистецтва", то я трохи по-іншому його зрозуміла

 

пане Максиме, я б не наважувалася на Вашому місці мені стверджувати "а що до Бога – Ви теж неправильно зрозуміли".
По-перше, я не казала, що Бог (тобто істина) тільки в релігії, а не в мистецтві чи де-інде. Бо я так не думаю. Тим паче, я казала про особисту віру кожного, а не конкретну релігію.
По-друге, говорячи про "Дегуманізацію мистецтва" Ви трохи неправильно чи неповно, на мій погляд, подали думку Ортега-і-Гасета. Раджу прочитати ще дещо з його праць, скажімо "Дещо про роман" чи "Бунт мас". Вони наче й мало дотичні до теми, але дають багато чого зрозуміти. Якщо Ви читали їх, я за Вас рада. Тільки не треба нав"язувати комусь власне прочитання й трактування. Дякую за дискусію.

 

та я Вас і не заперечувала, перечитайте розмову. І про Бога Ви мене неправильно витрактували, а не я Вас. А Ортега-і-Гасета та багатьох інших я самих читаю (тобто, власне їхні праці), а не "загально поширені" чужі трактування. Це моя особиста справа. Так само, як і моя Віра.
І ще раз повторюю: не доводьте мені, що я "верблюд", якщо я ним не є, тобто, Вас не заперечила. Чи доведете мені цілком протилежне?