Твою «Червону руту» співатимуть повік!

З нагоди 64-ї річниці від дня народження всесвітньо відомого українського композитора та поета Володимира Івасюка в Україні стартував музично-мистецький «Проект Івасюк».

 Уперше «Проект Івасюк» пройшов ще в березні у Львові, де викликав такий ажіотаж, що замість двох запланованих концертів організатори провели чотири. У Києві славетні хіти Володимира Івасюка у виконанні Тараса Чубая, Павла Табакова, «Пікардійської терції», Оксани Мухи у супроводі капели «Трембіта» зазвучать 24 травня. Цей концерт стане початком всеукраїнського турне, де на сцені виступатимуть естрадно-симфонічний оркестр, хорова капела, популярні естрадні та рок-виконавці. В осучасненому звучанні публіці представлять два десятки композицій Володимира Івасюка, серед яких безсмертні «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Мальви», «Я твоє крило». А ще – «Колискова для Оксаночки», яку раніше ніхто і ніде не виконував. Цю пісню ще десятикласником Володимир Івасюк написав для своєї сестри Оксани. За словами виконавиці Оксани Мухи, то дуже трепетна колисанка і водночас дуже смілива у мелодиці.

 Родзинкою проекту є ексклюзивні фото та відео з домашнього архіву родини відомого митця, які надала його сестра Галина Івасюк.

 Напередодні київського концерту побувала на репетиції, де пісні Івасюка зазвучали у сучасних обробках.

 «З ПІСЕНЬ ІВАСЮКА ПОЧАЛАСЯ МОДА НА УКРАЇНСЬКЕ»

– «Проект Івасюк» – свідчення того, що музика та творчість Володі затребувані, – каже сестра композитора Галина Івасюк. – Нашій країні завжди потрібна прекрасна українська музика, надто тепер, коли тривають непорозуміння з державною мовою… 

Музичний натхненник проекту, диригент капели «Трембіта» Микола Кулик додає, мовляв, давно хотіли створити програму, яка по-новому представила б творчість Івасюка, осучаснила звучання його пісень. Очевидно настав час, коли це можна втілити у життя завдяки талановитим виконавцям. Унікальність цього експерименту полягає в аранжуванні пісень та поєднанні естрадного виконання з класичним хоровим співом у супроводі оркестру.

 – Творчість Івасюка така широка мелодійним та емоційним діапазонами, що його не можна співати як-небудь, – додає пан Кулик. – В артиста має бути великий досвід і талант від Бога, аби співати Івасюка. Крім цього, дуже багато співаків хочуть долучитися до цього концерту. Добре, що Володя написав понад сто пісень, уявіть, скільки часу може тривати й розвиватися проект!

 На презентацію «Проекту Івасюк» у Києві зібралося чимало музикантів, письменників, які в неформальній обстановці згадували видатного митця, ділилися враженнями від його творчості. 

 Фома, лідер гурту «Мандри»: Івасюк був і залишився першою людиною, яка зробила прорив української музичної культури в українській історії. Саме з його пісень почалася мода на українське, вони актуальні, їх можна співати з оркестром, під гітару, з рок-групою, у будь-якій іншій формі. Івасюк – візитна картка України, і не з’явилося поки нікого, хто міг зробити щось цікавіше за нього...»

Письменники брати Капранови: «Мабуть, завдяки тому, що навкруги був Івасюк, ми й виросли українцями, бо в нас на Півдні з українською було так собі. Івасюк для нас і був Україною: формував середовище, в якому росли...»

Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії»: «Для мене Івасюк – це моє дитинство. Згодом як десь по радіо чув пісню «Я твоє крило», то справді виростали крила. Коли 2002-го робив свій проект «Наш Івасюк», то хотів вивести цього геніального композитора з поля попсового у більш філософське та глибоке. Бо деколи за жвавими аранжуваннями це губиться. Музика Івасюка ніколи не постаріє. Він був і є серед нас. Його тіла з нами нема, але з нами є значно більше – його пісні, які присутні всюди. Гадаю, люди завжди повертатимуться до них».

Художниця і співачка Анжеліка Рудницька: «Івасюк – єдиний із безлічі композиторів, кому вдалося написати «Червону руту», як стала «Найкращою піснею ХХ століття» в Україні. Жодні цензури не змогли її зупинити, тому вона стала справжнім неофіційним українським гімном, який ось уже багато років об’єднує українців по всьому світу».

ОСТАННІЙ ТРАВЕНЬ БЕЗКІНЕЧНОЇ СЛАВИ

…Йому було лише п'ятнадцять, коли на вірші батька він написав першу пісню «Колискова». Тоді ж у рідній кіцманській школі створює вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка», який уже через рік перемагає в республіканському конкурсі. А 1971-го про 22-літнього українця Володимира Івасюка заговорив увесь Радянський Союз: його «Червона рута» перемогла на всесоюзному конкурсі «Пісня року». За лічені дні «Червону руту» співав увесь Союз. Так зародилася українська естрадна пісня…

 Можна лишень уявити, скільки ще шалено популярних пісень створив би цей геніальний композитор. До речі, він ще й дуже добре малював, за освітою, окрім музиканта, був медиком, захоплювався фотографією та кінозніманням. Якби ж не фатальна смерть. На жаль, доля відміряла Володимирові лише коротких 30 літ. Але й за ці роки Івасюк написав сто сім (!) пісень, більшість із яких стали народними хітами.

 Він дотепер є улюбленцем мільйонів слухачів. Із його піснями починала музичну кар'єру Софія Ротару.
 24 квітня 1979 року після телефонного дзвінка він вийшов із дому і більше не повернувся. А 18 травня його тіло знайшли повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія – самогубство. Проте люди, які добре знали Володимира, вже тоді не сумнівалися, що то було вбивство. Матеріали про смерть композитора дотепер зберігаються під грифом «секретно», загадкові обставини його загибелі досі не з’ясовано.

 22 травня, рівно 34 роки тому, Володимира Івасюка ховали. Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. Некролог з’явився лише в одній газеті, яка виходила геть малим тиражем. У вишах саме цього дня призначили комсомольські збори з обов’язковою явкою, а були вказівки не йти на похорон під загрозою виключення або звільнення. Тим часом відбулася небачена натоді процесія: люди, не боячись наслідків, демонстрували непокору владі. Жодної квітки у Львові не можна було знайти – усі несли на могилу славетного Івасюка, чия музика заважала й не давала спокою ворожим заздрісникам. Відтак присутність на похороні багатьом коштувала звільненням із посад, навіть тюремним ув’язненням. Пам’ятник Івасюкові, який виконав Микола Посікіра, дозволу на встановлення прочекав у майстерні 10 років! Але попри тривалу заборону на творчість Володимира Івасюка, люди не переставали любити його пісні, тож і могилу безперестанку святково уквітчували. Бо, як влучно сказала Ліна Костенко, «слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе».