ТишаKids: коли хочеться співати вночі. Ексклюзивне інтерв’ю нашому порталу

Раніше ми вже писали про таке нетрадиційне явище, як ТишаKids.

Молодий акустичний проект, що відіграв всього лише 5 концертів, тим не менше, зумів вже завоювати свою аудиторію, збираючи на кожен з небагатьох виступів повну залу слухачів.

На останньому виступі ТишаKids, 9-го травня, мені пощастило домовитися з гуртом про інтерв’ю. І ось, однієї не надто погожої середи, я зустрівся з лідерами гурту Мю (Антоніна Окініна, вокал) та Віслою (Валентина Ткач, бас-гітара) в одному з київських кафетеріїв. На жаль, всередині всі зали були зайняті, тож єдиним місцем нашого можливого спілкування виявилася літня площадка.

Тож, укутавшись в ковдри, дбайливо винесені для нас обслуговуючим персоналом, ми почали наше спілкування, під акомпанемент дощу і запаху кави.

– Звідки виникла ідея робити саме таку музику?

Мю: Мабуть, все почалося зі знайомства з Валею. Ми знайомі досить і досить давно, і у нас постійно виникали думки грати щось своє, але наші попередні творчі «прожекти» були не надто живучі. Один із них називався «Ніч Маленької Мю». Задумувався він як суто акустичний проект, з протекцією в комерцію, якою займався наш перкусіоніст Саша. На певному етапі цей проект плавно перетік в ТишаKids. Спочатку в нас було лише три інструменти: гітара, бас та перкусія. Згодом захотілося чогось такого, що б доповнювало нашу звукову картину і вивертало все назовні. Так в ТишаKids з'явилася скрипка.

– Раз вже зачепили тему скрипалів. Чому від вас скрипалі так часто йдуть? Третій концерт поспіль з вами грає нова людина. Погано грають? Чи не вживаються в колектив?

Мю: Скоріше друге. З точки зору музики в мене не було претензій до жодного з наших скрипалів. Перша скрипачка взагалі дуже точно передавала ті відчуття, які намагався донести гурт. Однак уже кілька разів наріжним каменем ставала різниця у віці, відповідно – різна мотивація. Так з’являвся психологічний бар’єр. Тому зараз ми шукаємо людину, з якою б не було цього бар’єру.

– Поки пішла розмова про інструменти, задам питання до Вісли. Ви граєте на електричній ба-гітарі. Це, безперечно, можна назвати певною родзинкою гурту. Та чи не здається вам, що акустичний бас виглядав би краще? І звучав би плавніше?

Вісла: Взагалі-то, електричний бас мені подобається більше, я бачу в ньому більше можливостей для себе. Щодо акустики, то для дійсно плавного звучання інструмент має бути якісним. Якщо коли-небудь і зупинюся на акустичній бас-гітарі, то оберу безладову.

– Ви називаєте ваш стиль art-sensual. Звідки виникла така дивна назва?

Мю: Ідея art-sensual (мистецтва, що насамперед передає емоційний стан) виникла ще за часів проекту «Ніч Маленької Мю». Власне, тому він і мав таку назву, бо хотілося донести слухачам своє відчуття ночі. Сонне місто викликає в мене бажання співати. Передати ось цю атмосферу, коли звуки перебивають тишу ночі, і була однією з перших спроб art-sensual. Правда, нас завжди намагаються з чимось порівняти. От коли тільки починали виступати і з'явилася перша демка, то порівнювали навіть з 5’Nizza.

– Ну, на 5’Nizza ви мало схожі. Все-таки більше на Flёur.

Вісла: Чесно кажучи, про порівняння ТишаKids із Flёur я майже ніколи не чула. А якщо й порівнюють, то не бачу в цьому ніякого негативу. Кожен проводить свої асоціації із сприйняттям музики. На мій погляд, єдине, що нас поєднує – використання в основному акустичних інструментів та близькість до поняття cardiowave, але до нього ми підходимо з різних сторін. Музику вважаю абсолютно різною, різне подання, різні потоки.

– Мю, ваші тексти. Прослуховуючи їх, відчуваєш, як вони вивертають все назовні, ніби знають все про тебе наперед. Як так виходить – це такий життєвий досвід в юному віці? Чи ви просто є «скарбником секретів», про які не прямо, але розповідаєте за допомогою своїх пісень?

Мю: По-перше, тексти завжди були для мене одним з ключових елементів пісні. Якщо мені ставили музику, і там був хороший вокал, чудове аранжування, але відсутній осмислений текст, то для мене це не була пісня. Гарна мелодія, хороший вокал. Але не пісня. Тому в моїй творчості принцип змістовності пісні (навіть якщо в ній вкрай мало слів) є основним. По-друге, щодо життєвого досвіду та «скарбника», то, мабуть, останнє. В цілому, люди не настільки вже й різні. Кожен з нас проходить схожі етапи, має схожі проблеми і почуття. І мені приємно, що через свої пісні я маю щось спільне з іншими людьми.

– Вісла, окрім ТишаKids, ви задіяні ще в одному проекті. Розкажіть про нього...

Вісла: Проект має назву ІnСАЙД. В тому складі, який зараз є, ми граємо трохи більше, ніж півроку. Позиціонуємо свою музику як альтернативний рок. Наразі активно займаємось просуванням його у маси.

– А який з проектів вважаєте »основним»? І чи не заважає один проект іншому? В плані часу і творчих можливостей?

Вісла: Обидва для мене важливі, бо в кожному виражаю себе по-різному. Кожен з них дає мені різні відчуття, і сама я люблю різну музику. З «народом» завжди можна домовитись, тому конфліктів не виникає, а в тижні аж цілих 7 днів. За цей час можна зробити набагато більше, ніж іноді здається.

– Фраза на вашому сайті: «Шукаємо музикантів для творчих проектів» трохи здивувала. Невже настала пора для експериментів і скоро ми почуємо ТишаKids в електриці? І чи не боїтеся ви таким чином втратити свою «акустичну» аудиторію?

Мю: Експерименти – це шлях до істини. Окрім того, що це завжди цікаво. Зараз, наприклад, ми думаємо записати щось з елементами стилю trip-hop. Якщо сподобається, то будемо працювати далі в цьому напрямку. А боятися чогось – ні. У житті постійно так: хтось приходить, а хтось йде. Головне робити те, що подобається тобі. А значить, завжди знайдуться ті, кому це також подобається.

Світлини узято з офіційного сайту гурту.