У кого просять прощення «зірки»?
Минула неділя була останньою перед Великим постом, себто Прощена. Здавна цього дня українці просили прощення за «кривди» чи «гріхи», що вчинили протягом року. Ми поцікавилися, кого перепрошували відомі українці, і загалом, за що та в кого, на їхню думку, варто просити прощення.
Наталка КАРПА, співачка:
– Прошу прощення у найрідніших людей, бо через концертний графік та постійну зайнятість не можу приділити їм стільки часу, скільки хотілося б. Постійно намагаюся знайти баланс, але не завжди виходить. А сім’я, як на мене, це найголовніше у житті. Тож старатимуся виправитися у наступному році! Коли винен, то обов’язково треба перепросити. Є така чудова фраза: «Тільки слабкі люди ніколи не просять пробачення». А все тому, що вони не можуть переступити через гордість. У цьому й виявляється слабкість. Як відомо, гординя – це великий гріх. Ми ніколи не знаємо, що нас чекає наступної миті, тому завжди у своїй душі та в душах інших людей треба берегти мир і спокій. Гадаю, це дуже добрий тиждень, аби задуматися над своїм життям та ставленням до людей. До речі, маю чудовий життєвий девіз і намагаюся йому не зраджувати: «Люби всіх, довіряй вибраним, не роби зла нікому».
Соломія ВІТВІЦЬКА, телеведуча:
– Прошу пробачення передусім у близьких: у батьків та коханого. Бо, як відомо, найбільш боляче від наших необережних слів та вчинків буває рідним.
Щодо другої частини запитання, то часто можна несвідомо образити когось навіть необережним словом. Тому варто стежити за цим і вчасно перепрошувати. Гадаю, просити прощення треба завжди й тоді, коли ображаєш чужі почуття або робиш боляче. Загалом раджу по життю чинити і поводитися так, аби вибачатися доводилося якнайменше.
Андрій КУРКОВ, письменник:
– Проситиму прощення у батьків за те, що не так багато приділяю уваги і допомагаю, як хотілося б. У читачів – за те, що в сучасних видавництвах подекуди немає редакторів та коректорів. У домашніх квітів, які не завжди встигаю поливати. У землі, яку торік не скопав і не засадив картоплею, як то було завжди, про що пожалкував, щойно почав купувати картоплю в супермаркетах…
Олександра КУЖЕЛЬ, політик:
– Зізнаюся, перед сном я щодня прошу пробачення у Бога. Бо найбільше грішу перед Ним: не віддаю і десяти відсотків часу молитві, а Він же заповідав, що, перебуваючи в молитві, людина буде краще робити якусь справу. А я забуваю, біжу, намагаюся рятувати світ, розуміючи, що ліпше звернулася б до Бога, Який допоможе не повторювати одні й ті ж помилки. Тому і в Прощену неділю прошу, щоб пробачив та допоміг зробити те, заради чого привів мене у політику.
Крім цього проситиму пробачення в чоловіка та дітей. Бо розумію, що їм тяжко зі мною, адже всю біду, яку чую за цілий день під час спілкування з людьми, приношу до них. За ці майже 30 років, які чоловік зі мною, він живе моїм життям… І в дітей, онуків перепрошую, бо не можу бути просто бабусею, а є воїном. Багато людей на пенсії допомагають онукам, а я ще на барикадах… І в друзів прошу пробачення…
Загалом це дуже гарне відчуття – пробачення. Не всі можуть просити прощення, і я не заздрю таким людям. А я вмію вибачатися, вважаю, що то є великий здобуток.
Юрій МАКАРОВ, телеведучий:
– У кожної людини є приводи для вибачень, можливо, не кожна їх усвідомлює. Це не називається «комплекс провини», це називається чесність перед собою. Світ, у якому ми живемо, щільний. Не вдається рухатися, не зачіпаючи ближніх. Бажано робити це найгуманнішим способом, проте не завжди виходить. Найгірше, коли ти знаєш, що завинив перед людьми, але не мав іншого вибору, отже, вчинив нібито правильно, але на душі паскудно. Тож мені, звісно, є в кого просити вибачення.
Кажуть, почуття провини руйнує зсередини. Проте, як на мене, краще його нести, ніж утратити чутливість. Тоді особистість сама себе прирікає на такий собі духовний анабіоз. Жити можна, відчувати – немов крізь вату. Бажано лише, щоби спостерігалася позитивна динаміка: щоби приводів для жалю з кожним прожитим роком ставало менше, а не більше.
Більше читайте у сьогоднішньому номері газети "Сім'я і дім".
Запитувала Жанна Куява.
