категорії: музика репортаж стаття

У Києві згадали Костянтина Єрофеєва концертом

теґи: Костянтин Єрофеєв, Олександр Веремчук, Олесь Доній, Сергій Пантюк, Сергій Шишкін, Лірник Сашко, Артіш, Ворождень, За вікном, Рутенія, Самі Свої, ТаРУТА

 К. Єрофєєв

Він жив. Тільки серце яріло,
Він жив, тільки кров гарячіла,
Коли дзвін бив.

«Він жив»

 

 

Під час акцій протесту в кінці вісімдесятих, на початку дев’яностих ми співали пісні повстанські та Рутенії.

Олесь Доній

 

Про Костянтина Єрофеєва ніколи не чув. Хоча про «Рутенію» чув чимало. Можливо, я вже належу до «іншого покоління»? Але я не належу до тих, хто не стане цікавитись.

Афішу концерту, присвяченого пам’яті Костянтина Єрофеєва, я випадково побачив на сторінці «Жаби в дирижаблі» (які, до речі, так само, як і Марія Бурмака, на концерті не виступили). Почав дізнаватися про Костянтина Єрофеєва. Знайшов диск «Легіонер» (Темпора, 2001). Оскільки цікавіше було побачити, а вже потім почути, спочатку ввімкнув відео «Полковник». Перше враження – якісне виконання якісного тексту, яке все ж таки трохи «тоне» в бутафорії «вибухів, пострілів, шинелей». Враження перенагромадження військової «ретро-тематики». Після цього ролика слухати альбом було простіше, аніж дивитись кліп – навіть «в лоба» проспівана «ода військовим» сприймається не настільки прямолінійно без «ілюстративного» відеоряду.

РутеніяПопри те, що музикантів виступило на вечорі, присвяченому пам’яті Констянтина Єрофеєва, не так вже й багато, і майже кожен намагався не затягувати свій виступ, виконавши в середньому по дві пісні, концерт тривав більше трьох годин. Публіки зібралось чимало, і хоча в залі лишились вільні місця, майже ніхто не розходився впродовж концерту. Це говорить про те, що люди знали, куди і на яку подію вони прийшли, а не просто завітали на безкоштовний концерт. Після того, як ведучий вечора Олесь Доній пригадав активну сподвижницьку діяльність Костянтина Єрофеєва наприкінці вісімдесятих та початку дев’яностих і прокоментував відео одного з його концертних виступів на мітингу 1989 року, на сцену вийшов гурт «Рутенія». Олесь Доній змушений був віддати мікрофон, який він тримав в руках, для того щоб гурт заспівав «Круки» та «Надворі дощ». Голос Анатолія Сухого власне таки сухий, і після показаного відео виступу гурту на майдані (нині Незалежності) 1991 року, відчувається, як гурту не вистачає зараз контрасту з ніжним вокалом Костянтина Єрофеєва. Вслід за «Рутенією» на сцену вийшов Сергій Шишкін і виконави дві пісні, акомпануючи собі на синтезаторі. «Самі свої», за словами Олеся Донія, продовжили «бардівську тематику». Хоча, на мій погляд, важко віднести до бардівської когорти гурт, котрий використовує «електричне» звучання, навіть, якщо він бере за основу своїх пісень якісні авторські тексти. Молодий гурт «Артіш» слабо вписувався «силою»  свого виступу в поминальний настрій вечора. Яскраве вбрання вокаліста, занадто епатуюча поведінка на сцені, навіть і фарбоване волосся  збивали сприйняття виконаних гуртом композицій. В одній з пісень, яку фронт-мен оголосив присвятою пам’яті Костянтина Єрофеєва, він вирішив запалити свічку, яка довго не Артішслухалася запальнички. Тримав він ту свічку якось відсторонено, ніби «запасний мікрофон», наробивши диму, погасивши її в кінці композиції. Увагу привернув стриманий, але впевнений вокал флейтистки гурту, яка і зі своїм інструментом справлялася спокійно, але віртуозно. Не завжди «духовики» наважуються співати.

Стосовно виступу Оксани Корчинської перед показом бездарно змонтованого відео ролика «Марш УНСО», то можу сказати лише, що нехай про зв’язки Костянтина Єрофеєва з політичними та громадськими організаціями пише той, хто в цьому більше обізнаний, аніж я. Тому що я не збираюсь відволікатись від дослідження його творчої «грані».

ТаРУТАВокаліст гурту «ТаРУТА» перед початком виступу згадав про Ігоря Пелиха та Володимира Скоробського, які нещодавно відійшли до кращого світу. «ТаРУТА», «Самі свої» та «За вікном» зіграли на рівні з «Рутенією», по-роковому «потужно», але при цьому зберігаючи, на відміну від «Артіш», настрій вечора. «Ворождень» у складі двох гітар (напівакустична та електрогітара) та  перкусії, влаштували, майже в завершення вечора, перед повторним виходом «Рутенії», «акустичний індастріал».

Окрім музичних гуртів, на сцену виходили чимало людей, котрі знали Костянтина Єрофеєва, і хотіли поділитись спогадами про нього, прочитати присвячені йому вірші, або взяти до рук гітару. Запам’ятались історії лірника Сашка. Обидві казкові, проте одна з них – правдива. Заявивши, що йому не притаманно сумувати, він розповів історію про те, як колись з друзями вирішили колядувати. Колядники дуже красиво повдягались і надзвичайно весело співали, а за ними їхав Сашкоміліцейський «бобик», і «підбирав» тих, хто відставав від гурту. Наприкінці лишилися не забраними тільки Сашко зі своїм приятелем. А підходили вони якраз до пам’ятника Леніну, біля якого було в той час людно. І якраз в той момент, коли вони вдвох біля того пам’ятника колядували, під’їхав автобус, і повибігало звідти дітей! Та як обступили тих колядників, та як стали просити їх співати, що ті, хто були на перших сидіннях «бобика», не знали, як же ж підступити. Сашко виконав усі колядки та пісні «Рутенії» декілька разів «по колу». Викликали навіть керівництво, яке ніби сказало – «пущай грають». Пізніше, я так розумію, під вечір, тих двох таки забрали. Але совість їхня вже була радісна!

Під час концерту показували архівні хроніки виступів Костянтина Єрофеєва у складі «Рутенії». Ці кадри, особливо за якістю звуку, ще чекають на свого реставратора. Після них показаний в кінці «Полковник» сприймався майже вершиною режисерського, монтажного та звукового мистецтСамі своїва. Моє знайомство з творчістю Костянтина Єрофеєва пройшло перше коло, повернувшись до тієї точки, з якого розпочалось.

Після показу відео на сцену вийшов брат Костянтина Єрофеєва, який подякував людям, котрі прийшли на концерт, щоб пом’янути барда.

На завершення вечора Олесь Доній висловив сподівання на те, що слова виконаної «Рутенією» пісні «Колискова (Спи, маленький козачок)», – «Мало нас, а вас ще менше», не стануть пророчими…