Жорстокий допит групи ''Роллікс''
Чат зі сполученням Донецьк – Київ.
Дзвінка: Роллікси цими вихідними будуть у Києві.
Квітослава: Як і ти...
Віра: Треба усім нам здибатись.
Дзвінка: Треба!
Через день у Києві.
Дзвінка (по телефону): Алло! Привіт! Це Дзвінка з сайту Фа Дієз.
Діма: А я Діма з групи Роллікс.
Дзвінка: Дуже приємно.
Діма: Взаємно.
Дзвінка: Будемо вас допитувати. Треба здибатись! Страшно вже?
Діма: Треба. А де?
Дзвінка: Пропоную на виході зі ст.м. Золоті Ворота.
Діма: Добре. Я буду у синьому реглані. З двома кремезними хлопцями.
Дзвінка: А я буду в штанях з вишитими дзвіночками. З двома симпатичними дівчатами. Що ж. До зустрічі!
Діма: Побачимось!
Дзвени слава, Квітослава і Віра, піднімаючись ескалатором на ст.м. Золоті Ворота.
Віра: Цікаво, вони вже там?
Дзвінка: Якщо будуть бити, розбігаємось в різні боки.
Віра: Та за що їм нас бити?
Квітослава: Я хвилююсь. Це ж перше інтерв'ю для нашого сайту.
Віра: Ага.
Дзвінка: Приїхали!
Квітослава: Що, зовсім?
Віра: А їх нема.
Квітослава (наспівуючи): "І нема-нема-нема. І вже не буде..."
Дзвінка (приставляючи долоню до лоба): Агааа, a ось і 2 кремезні хлопці з Дімою у синьому реглані.
Діма: (підходить перший, тисне усім нам ручки): Привіт, я Діма!
Дзвінка: Дзвінка.
Квітослава: Таня.
Віра: Віра.
Андрій: А я Андрій.
Дзвінка: Дзвінка.
Квітослава: Таня.
Віра: Віра.
Влад: А я Влад. Тільки я в гастроном.
Дзвінка та Квітослава (подумки): друг ансамбля...
Віра (подумки): Добре, що не в аптеку...
Дзвінка (вголос): "Ти потрібен сім'ї, то ж повертайся додому!" Пропоную виповзти на сонечко...
Діма: Пішли.
Всі струнким рядочком попрямували в напрямку сонячних місць. Вмостились на лавочку і... почали мирну бесіду.
Дзвінка: навіщо в Києві? Чьо Ви зараз реалізовуєте?
Діма: Навіщо ми в Києві? Андрій тут вчиться. Він сам про себе розкаже. А я сьогодні тут, щоб дописати дві наші пісні. Сподіваюся, за вихідні ми це зробимо.
Дзвінка: А що за пісні? Розкажи тим, хто не знає, мені наприклад.
Діма: Пісні... ну, я не знаю, як про них можна сказати.
Андрій: Ми записували їх раніше. А зараз переробляємо. Щоб була належна якість і все таке інше.
Діма: Ну, да. Те, що в Херсоні ми записували, було не дуже якісне, тому ми поговорили із Сашком (Положинським - прим.) про все - він запропонував у пацанів - на студії "Фактично самих" прописати ці пісні, щоб зробити кращу якість. От. Вони дуже відрізняються від тієї ж Мікрoff/onної перевірки. Це поки все, що можна про них сказати.
Дзвінка: А чьо нового пишеться?
Діма: Поки що нічого, тому що спочатку ми запишемо ці пісні, адже все це витікає в нормальні гроші, яких ми поки що не маємо.
Будуть гроші – будуть і пісні.
Дзвінка: Ну, ясно. А маєте якісь нереалізовані ідеї?
Діма: Ідеї нереалізовані? Да, є. Багато.
Андрій: Ми повністю зі стилем, в якому будемо грати не опреділились.
Діма: Не визначилися
Андрій: А, яка різниця – я взагалі з Херсона і це російськомовне місто.
Дзвінка: Та в мене теж російсько мовне – я з Донецька
Андрій: ну так давайте балакати російською.
Дзвінка: Нє, не треба російською балакати.
Андрій: Тяжко буде перекладати на сайт?
Дзвінка: Та нормально буде перекладати. Просто ви видійшли від теми.
Андрій: Ми справді ще не визначилися зі стилем в якому будемо грати. У нас є зовсім різні наробки: і реггі,і хард-кор – такий справжній, і хіп-хоп.
Дзвінка: А до якого стилю більше тягне?
Діма: Андрій раніше гнав по репу, а я його просто переконав, що хард-кор – це круто.
Андрій: Взагалі до того, як я почав слухати хіп-хоп, я слухав джангл, драм-енд-бейс, а тоді перейшов до хіп-хопу. Коли з Дімою спілкувалися, він мене підсаджував на хард-кор. Мабуть, це треба називати "реп-корд"
Дзвінка: А що стосовно роботи з Тартаком. Важко було працювати?
Діма та Андрій (в один голос): Нє.
Діма: Зовсім не важко. Особливо приємно, що пацани – справжні музиканти, професіонали і це відчутно. Як вони працюють у студії; як САМ Сашко працює – він нас дуже здивував: дуже розкуто – це додало нам стимулу до того, щоб працювати так, як він.
Дзвінка: Тобто, це вас підштовхує до подальшої плідної роботи.
Діма: Звісно! Можна брати з когось приклад.
Дзвінка: Добре, на цьому дякуємо. Не будемо вас відволікати.
Дзвінка, Квітослава і Віра, повертаючись до метро:
Квітослава: Влад так і не повернувся.
Дзвінка: Мабуть, остаточно злякався.
Віра: Ну, це ж допит.
Квітослава: Вони такі сором'язливі...
Віра: Зовсім як ми.
Дзвінка: Bиявляється, треба було вигадувати наводящіє вопроси.
Квітослава: Нічого, колись ми із ними станемо відо-омими, попу-ля-арними.
Дзвінка: І тоді ВОНИ нас будуть допитувати.
Віра: Розмріялись! Ану верніться на землю!!!
Дзвенислава з Квітославою повільно спускаються з хмар (пoдумки, звісно). Прямо Вірі на голову.
Віра: А-А-А-А-А!!!Що за щастя на мою голову?!
