«Звичайна історія»: Соціальна сільська езотерична драма – фантазія п’яного чи реальність?

Свиня мріє літати, півень дуріє від Тіни Кароль та вимагає справедливого суду, пес веде полеміку про гроші, кінь дає геніальне визначення міста («...місто – це велике село де все є»), а корова міркує про аборт – це не галюциногенна дія мухоморів, а прем’єрна вистава «Звичайна історія» в Київському молодому академічному театрі.
Повний фотозвіт з вистави >>>

Марія Ладо, автор п’єси, винайшла цікаву форму – разом з людьми, дійовими особами є тварини, які розмовляють та переймаються проблемами людей. Це алкоголізм в селі, небажана вагітність, відсутність робочих місць, конфлікт між батьками та дітьми. До того ж не обійшлось без тем сакральних: життя після смерті, гріх, реінкарнація. Проблеми винесені без прикрас, такими якими вони є в житті. Один з головних героїв Олексій падає на коліна в середині п’єси і всім тілом кричить: «Хочу працювати, а де?». Автор та режисер б’ють реалізмом прямо в лоб. Художники костюмів намагалися достеменно передати побут українського села: калоші, штани з неакуратними латками; п’яниця п’є самогон не з графина, і не зі скляної пляшки, а з півлітрової пластикової, так як це по справжньому роблять в селі.

Якісне оформлення вистави викликає захоплення, але попри нього, її стержень, проблеми що підіймаються, залишається поверховим. Як пожартувала моя дівчина, в ідеї, що тварини можуть ставати янголами-охоронцями, що вони безгрішні і потрапляють в рай, прослідковується вплив мультфільму «Всі собаки потрапляють в рай» на автора п’єси.

В нашому випадку в рай потрапляє не собака, а симпатична щира дружелюбна свиня (її, до речі, мило зіграла народна артистка України Тамара Яценко). Перша дія закінчується тим що цю свиню відкрито вбивають – сльози навертаються на очі – «О, Боже, хто наступний в другій дії!?!»

Пішовши на цю виставу ви не побачите імплементацію філософської думки в життя українського села, але зможете помилуватися неординарними сценічними рішеннями.

Повний фотозвіт з вистави >>>