а щодо поваги вчителями учнів, то окрема і дуже дискусійна тема. Наприклад, у моїй школі як якусь вчительку любили,то 90% всіх учнів, а як терпіти не могли,то теж масово. Вчителі самі створюють собі репутацію. Звичайно, найдужче учні люблять вчителів-пофігістів, які вимагали в міру можливостей і то по святах, однак в нас любили і поважали вимогливих, але справедливих вчителів (а моя школа користувалася не найкращою славою)
Загалом, так. Я, наприклад, перші 4 роки таки дійсно з більшим задовленням бавилася в козаки-розбійники, а наступні 6 – гуляла з друзями і читала, але ж повинна була йти до школи. Йшла і втягувалася. Мені не було зле, але є дійсно учні,які вважають себе зайвими у школі, їм зле і справа не у знаннях, а скоріше у ставленні до учня,як до особистості, бо школа не лише дає знання (інколи хороші і на все життя, а деколи-поверхневі), але й заставляє учня здобути місце у класі, знайти друзів і спільну мову з вчителями.
як треба то хай шукають :)
Сурепечливе питання. Знання і людина – це взаємодоповнюючі речі. Якщо людина не хоче йти в храм знань, значить цей храм якось погано їх взаємодоповнює :)
У мене є багато різноманітного досвіду отримання знань. Висновок яких з цього напрошується можна виразити таким анекдотом: люди ходять в університет, щоб навчитись безцільно витрачати час свого життя. Тому на офісну роботу часто вимагають вищу освіту.
Я не хочу однозначно критикувати, просто то є та темна сторона медалі про яку йдеться.
При цьому ще трапляються випадки, котрі заявляють "Ну ви шо! У вас інша спеціальність! А нам треба професіонал..."
Ти крута :)
З днем!