Хочу дещо написати про "мій Дніпропетровськ".
Він починається з такого цікавого місця, як залізничний вокзал "Дніпропетровськ-Південни й". В середині 90-х років їздило таке диво залізничного сполучення, як причіпні вагони "Київ-Бердянськ", завдяки яким можна було, не покидаючи меж України, відчути атмосферу довгої-предовгої дороги. Зате півдня з 33-годинної подорожі припадало саме на Дніпропетровськ-Південний. Об"єкт підозрілий вже хоча б тому, що на цей з дозволу сказати вокзал не ходив ніякий міський транспорт, і треба було долати щонайменше 800 метрів на підйом Лоцманським узвозом (як я потім дізнався, це є одна з дуже нечисельних справді істьоричних назв - лоцманами називали людей, що сплавляли ліс через Дніпроські пороги) до зупинки 1-го трамваю). Нє, звичайно, можна було відсидіти 10 годин у відчепленому вагоні як "рассеянный с улицы Бассейной" (український варіант у Малковича - "роззява - ліві двері справа"), але ходити в місто було краще. За своїх студентських часів обирав найбільш "бюджетний" варіант - я записався в міську бібліотеку, і завжди брав читати щось невеличке "для душі" (щоб дочитати до закриття), наприклад, японські хоку чи драми Тенессі Вільямса, споглядаючи у вікно той самий "нетутешній" будинок Хреннікова. Кажуть, ця бібліотека не пережила рейдерської активності сумнозвісних "приватівців", і її вже нема...
Після закриття бібліотеки одного разу спеціально поїхав "одиничкою" на Головний, "людський" вокзал - спеціально, аби покататися на метро. Запам"ятилися майже однакові, зате різнокольорові станції.
Дніпро... В Дніпропетровську є один з найкрасивіших мостів через Дніпро, як я потім дізнався - Херсонсько-Мерефянский. Після десятигодинного стояння наш вагон вирушав саме туди, на цей міст. Оскільки спочатку з вікна не було видно жодних металоконструкцій, то була ілюзія польоту над Дніпром!

Я з Кривого Рогу. Тому до Дніпропетровська маю своє трошки ревниве ставлення. Недавно була на Європейській площі. Боже мій! чи є архітектор в цьому місті!? Замість того, щоб плекати старовинні будиночки, зробити в місті автентичний куточок - все руйнується, ростуть монстри.

я лише сказала, шо в статті трохи занадто пафосу, і ця Україна не є невідома. хочу ще додати, що саме всі ці рибалки, фотографи, тощо, - вони майже завжди і є тими "недолугими автолюбителями". а чи хоч раз ви залишалися серед них на ніч у наметі? не у таборі біля Оленівки, а в степу? чи чули ви таку тишу, яка панує ввечері і вночі там, де так багато людей? ані музики, ані голосних п'яних вигуків.
всі люди різні. ви, як на мою думку, трохи невірно їх класифікували. =)
може мені то трохи краще видно, бо я буваю там частіше? може тому.
пробачте, якщо моя точка зору вам не до вподоби. але ж кожен може мати свою.